Повз будинок проїхала машина, і Енджі провела її поглядом, щоб упевнитися, що вона не гальмує. А тоді пішла до вхідних дверей. Подзвонила й стала чекати, наперед смакуючи думку про те, як Майкл відчинить і побачить її на порозі. Вона хотіла сказати йому, що Джона Шеллі заарештували, а потім хотіла спитати, звідки Майкл знав Джона, чому він сказав їй та іншим дівчатам стерегтися вбивці, який вийшов на свободу.

Енджі постукала, знову подзвонила.

Нічого.

Вона натиснула на дверну ручку, але було замкнено. Щосили намагаючись не озиратися через плече і не робити інших різких рухів, щоб не скидатися на злодійку, вона неквапом пішла за ріг будинку на заднє подвір’я, зазираючи у вікна, наче вона приятелька, яка заїхала в гості. Вона шкодувала, що залишила вдома мобільний заряджатися — його можна було б використати для замилювання очей.

У задніх дверях побачила отвір для собак. Двері на вигляд старі, й Енджі здогадалася, що їх не міняли, відколи було зведено будинок. Майкл терпіти не міг собак. Це вона запам’ятала з першої спільної облави. В одної з дівчат був песик, який безупину гавкав, і Майкл витяг зброю, коли собака на нього кинувся. Проститутка тоді ще розсміялася, і Енджі разом з нею. А якщо замислитися, то саме від цієї повії Енджі й почула про те, що Майкл любить халяву.

Енджі стала на коліна і скрутила плечі так, щоб мати змогу пролізти у двері. Її широкі стегна застрягли — спасибі, матусю, — але вона якось спромоглася пропхатися всередину. Тихо заповзла і підвелася на ноги, одночасно нашорошуючи вуха, щоб почути, чи нема когось у будинку. Вперше, відколи вийшла зі свого власного дому, вона замислилася над тим, що робить. Нащо вона вдерлася до Майкла? Що сподівалася тут знайти?

Може, Вілл і мав рацію. Майкл був козлом, безперечно, і бив дружину, і, напевно, зґвалтував Енджі тієї ночі, коли вона була занадто п’яна, щоб щось розуміти, але це не означало, що він мав стосунок до вбивств. То навіщо вона сюди приїхала?

— Чорт, — просичала вона і розвернулася, щоб повзти назад через собачі дверцята.

Та раптом, уже майже пригнувшись до землі, почула якийсь звук. Скавчання? Саме його вона чула? Невже Майкл завів собаку?

Енджі застигла і прислухалася. Звук не повторився, і на якусь мить їй здалося, що вона збожеволіла. Лише те, що вона залізла до когось у будинок, ставило під сумнів її психічну нормальність.

Та все ж Енджі підвелася. Вона вирішила довести задумане до кінця. В’єтнамки залишила біля дверей. Вона терпіти не могла ходити боса, але не хотіла, щоб її скрізь супроводжувало лопотіння в’єтнамок.

Енджі зупинилася посеред кухні й, нашорошивши вуха, прислухалася до звуків машини. Відчинилися й зачинилися дверцята, але то було через дорогу. Хтось привітався, почалася розмова, і Енджі розслабила сідниці. Господи, єдине, чого їй бракувало тепер, — щоб Майкл приперся додому і побачив, що вона рознюхує щось у нього вдома.

У вітальні було приблизно так, як вона собі й уявляла: занадто м’який диван і величезний телевізор. Енджі окинула поглядом коридор, але в спальню йти не хотіла. Їй не хотілося бачити місце, де Майкл трахав свою жінку, й знати, що побив він її, мабуть, там само.

А чи прикладав він руку до самої Енджі? Цього вона не знала. Наступного дня на руках у неї були синці, лоно пекло вогнем. Вона зомліла в машині, і він робив усе, що хотів. Дурний засранець. Хіба й так не видно, що вона може робити все? Йому не треба було вичікувати, коли вона знепритомніє.

У задній стіні вітальні були двері, які прикрашав накладний замок. Енджі спробувала зорієнтуватися і зрозуміла, що по той бік дверей мав бути гараж. Навіщо Майклу такий серйозний замок на гаражних дверях, коли хто завгодно міг пролізти через собачі дверцята? І чому там вікна зачорнені?

Енджі підійшла до дверей і приклала вухо до прохолодного металу. Відімкнула замок, і в ньому скрипнула пружина. Енджі поклала руку на ручку і відчинила двері. У приміщенні було темно, хоч око виколи, тому вона обмацала стіну в пошуках вмикача. Заблимали лампи денного світла, і око вихопило з темряви верстат, газонокосарку, більярдний стіл.

Лампи загорілися рівним світлом. До більярдного стола була прив’язана гола дівчинка. З рота в неї стирчав кляп, на обличчі була кров. Від вигляду Енджі її очі широко розкрилися, білки навколо райдужних оболонок показалися повністю. Але вона не рухалася, тільки груди швидко здіймалися й опадали.

Раптом Енджі забило дух. Вона відчула гострий різкий біль у потилиці, й перед очима виник сліпучий спалах вибуху, коли вона падала на підлогу. Вона почула, як схлипує дівчина і сміється чоловік, а після цього настала темрява.

Розділ 35

Вілл відхилився на спинку крісла і подивився на гнітючий пейзаж з вікна свого кабінету. Він узяв телефон, знову набрав мобільний Енджі й чекав, поки гудки змінить голосове повідомлення, а потім зв’язок роз’єднають. Ось уже годину він намагався до неї додзвонитися, спочатку на домашній, потім на мобільний. Вона сказала, що поїде одразу додому, та й не відповідати на його дзвінки було не схоже на неї. Навіть якщо Енджі сердилася на Вілла, то взяла б слухавку — хоча б для того, щоб висварити його й сказати, щоб не дзвонив їй більше.

Вона мала рацію щонайменше в одному. Джон Шеллі не сказав ні слова, відколи Вілл посадив його в машину.

У двері кабінета постукав Лео Донеллі й зайшов, не чекаючи запрошення.

— Адвокат прийшов.

— Дякую.

— Каже, вона подруга його сестри.

Вілл підвівся, надів піджак.

— Ти їй не віриш?

Лео простягнув Віллу візитну картку.

— Вона адвокат у справах нерухомості. — Він стишив голос. — Гарненька ціпочка.

Вілл не знав, що на це сказати. Він дивився на картку рівно стільки, скільки вважав за доречне, а потім поклав її в кишеню жилета.

Лео пройшовся з Віллом по коридору.

— Скажу тобі, для нас вона великий програш. Розумієш, про що я?

Вілл не хотів продовжувати цю розмову, тому спитав:

— Ти коли-небудь чув, щоб Майкл згадував про Джона Шеллі?

— Про затриманого? — Лео склав губи бантиком і замислився. — Ні.

— Є одна жінка, працює у відділі моралі. Енджі Поласкі.

На губах Лео заграла знаюча усмішка.

— Ага, знаю її.

Вілл відчинив двері на сходи. Лео був не надто задоволений, що вони не сіли в ліфт, щоб спуститися на два поверхи вниз до кімнати допитів, але він мав би радіти, що Вілл не стер кулаком йому ту усмішечку з обличчя.

— Детектив Поласкі сказала, що кілька місяців тому Майкл попереджав її та деяких дівчат, щоб стереглися злочинця на ім’я Джон Шеллі.

Усмішка Лео зів’яла, коли вони дійшли до сходового майданчика.

— Майк знав про нього?

— Схоже на те.

Лео спускався сходами, ведучи пальцями по поруччю. На майданчику він зупинився, і Вілл розвернувся.

— Слухай, — сказав Лео. Він зиркнув через поруччя і стишив голос: — У Майка з цією Поласкі був секс, давненько вже. Ти ж знаєш, він жонатий і жінку свою дуже любить, але ніколи не відмовиться пополірувати свій держак, особливо з такою, як вона. Розумієш, про що я?

— І що було далі?

— Поласкі не розуміла правил. Захотіла більш серйозних стосунків. Майк хотів, щоб вона попустилася, але вона вчепилася в нього мертвою хваткою.

Вілл мало не розсміявся від думки про те, що хтось вважає, буцімто Енджі могла прагнути серйозних стосунків. Спускаючись сходами, він спитав:

— Думаєш, вона все вигадує?

— Я думаю, пекельна фурія не зрівняється з жінкою, яку покинули.

— Так, — погодився Вілл. — Але навіщо їй таке вигадувати?

Лео кілька секунд не відповідав — обмірковував відповідь. І зрештою здвигнув плечима.

— Жінки…

— А хіба не ти днями мені казав, що Джина написала заяву на Майкла за те, що побив її?

— Ну… — Лео знову завагався. — Так. І що?

Вілл не зупинявся.

— Ти ж не думав, що вона це все вигадує.