Відкинувши ковдру, вона взяла хлопчика на руки і пригорнула. Той зразу заспокоївся і, повністю засунувши великий палець до рота, тихо засопів. Заколисуючи Даню, вона ходила туди-сюди кімнатою і ніжно погладжувала сина по спинці.

18 лютого 2013, 23:12 (UTC +2) Микільська Борщагівка, Київ

Приспавши Данила, Діана повернулась до зали і лягла на диван. Комп’ютер працював. Вона не вимикала його, відчуваючи, що першої-ліпшої миті їй заманеться прослухати запис спочатку. Розмові пілотів чогось бракувало, якась поки що невидима деталь спотворювала, деформувала, немов криве дзеркало, загальну картину аварії, і, на думку Діани, ця деталь абсолютно не стосувалася беззмістовного переполоху в кабіні після команди Ротка про скасування посадки. Щось було негаразд у самому записі, а не в тому, як говорили пілоти.

Невдовзі Діана підвелась і пересіла за комп’ютер, щоправда, не для того, щоб слухати файл flight_FC1419_last_2_minutes.mp3. Вона розуміла, що на цей момент запис розмови пілотів рейсу 1419, — єдиний, який їй довелося будь-коли чути. Відтак, їй немає з чим порівнювати. Жінка запустила Google з наміром знайти стенограми діалогів інших екіпажів у критичних, аварійних ситуаціях і порівняти їх із тим, що коїлося в кабіні рейсу 1419.

Діана відбирала і зберігала на жорсткий диск лише текстові файли. Аудіозаписи також траплялися, проте вона не хотіла їх слухати. По-перше, її цікавило лише закінчення розмов — останні репліки перед завершенням запису, тобто коли екіпаж розумів, що літак неминуче розіб’ється і, відповідно, жити їм залишилось лічені секунди; а працюючи із текстом, легше виділяти й копіювати потрібні шматки. По-друге, читати все ж легше, ніж вислуховувати голоси мерців.

Запит у пошуковому рядку жінка вводила кирилицею, тому отримала розшифрування катастроф, що відбулися із російськими літаками.

Діана зберегла в окремий файл закінчення трьох стенограм — розшифровок розмов із кабін трьох «Ту-154», що розбились у різний час над територією Росії чи Радянського Союзу. Знайшла також іще чотири чи п’ять подібних записів (ураховуючи стенограму бортового самописця польського «Ту-154» із президентом Польщі на борту, який розбився 2010-го на підльоті до Смоленська), однак не копіювала їх, оскільки вивчення перших трьох вважала достатнім для встановлення чіткої закономірності в розмовах екіпажів під тиском стресових обставин.

Катастрофа «Ту-154Б» над Сихоте-Алінем, рейс Південно-Сахалінськ — Хабаровськ

7 грудня 1995-го.

Загинуло 90 пасажирів і 8 членів екіпажу.

КЕ — командир екіпажу

ШТ — штурман

БІ — бортінженер

ШТ: Крен!

КЕ: Що, б…? Куди?!

ШТ: Крен! Крен! Крен! Крен!..

Звуковий сигнал перевищення швидкості.

ШТ: Крен завеликий!

КЕ: Збавляй крен!

ШТ: Швидкість велика!

КЕ: Крен виправляй!

КЕ: Твою мать! Ну, де ми сидимо?! Перша система!

ШТ: Та крен! Не бачиш, чи що?

КЕ: Куди крен?

БІ: Швидкість! Швидкість!

КЕ: Крен виправляй! Не поспішай! Потихеньку!

Звуковий сигнал перевищення кута атаки.

ШТ: Висота-а-а-а-а!

КЕ: Все, б… П…ць!

Кінець запису.

Катастрофа «Ту-154М» компанії «Владивосток-авіа» в районі Іркутська

4 липня 2001-го. Загинуло 135 пасажирів і 9 членів екіпажу.

КЕ — командир екіпажу

ЕП — хтось з екіпажу

2П — другий пілот

ШТ — штурман

БІ — бортінженер

17:07:45.5 Звуковий сигнал АУАСП (тривалість — 1,5 с).

17:07:47.2 Звуковий сигнал відімкнення АБСУ (тривалість — 2,3 с).

17:07:49.0 КЕ: Б…дь, ви що?!

17:07:51.0 КЕ: Швидкість!

17:07:52.0 ЕП: (нерозбірливо)

17:07:53.0 КЕ: (нерозбірливо) …ять, додай.

17:07:53.5 2П: Стоп! Стоп! Куди?! Куди?!

17:07:55.0 КЕ: Стоп! Стоп! Стоп!

17:07:55.5 ШТ: Так, так, так.

17:07:57.0 КЕ: Виводимо!

17:07:58.0 ШТ: Тихше, тихше, тихше…

17:07:59.0 2П: Давайте вправо!

17:08:01.0 Звуковий сигнал задатчика РВ (тривалість — 4 с), початок звукового сигналу АУАСП (триває до кінця запису).

17:08:02.0 ЕП: Режим! Додай!

17:08:05.0 ЕП: Режим!

17:08:06.0 БІ: (нерозбірливо) …єсть!

17:08:08.0 ЕП: Режим додай!

17:08:09.5 2П: Злітний режим! Господи!

17:08:10.5 БІ: Злітний!

17:08:11.5 ЕП: Ех, все, п…ць!

17:08:16.0 Звуковий сигнал задатчика РВ (тривалість — 6 с).

Кінець запису.

Катастрофа «Ту-154Б» Красноярського УГА в Норильську

16 листопада 1981-го. Загинуло 95 пасажирів і 4 члени екіпажу.

КЕ — командир екіпажу

Д — диспетчер

2П — другий пілот

ШТ — штурман

БІ — бортінженер

Д: Знижуйтесь. Вище за глісаду, 480-й. Віддалення 3, правіше 10.

Д: Вище за глісаду 20 метрів, 480, правіше 10.

2П: 480-й, зрозумів.

Д: Віддалення 2, правіше 20.

Д: Правіше 10, на глісаді.

Д: Різко не знижуйтесь, нижче 10.

Ш: Оцінка-а-а!

КЕ: Тримати за приладами.

Ш: Рішення?!

Д: Без зниження! Без зниження прямуйте, 480-й, припиніть зниження!

2П: П…ць!

КЕ: Всім злітний!

БІ: Злітний.

Д: На друге коло!

КЕ: Прибрати шасі!.. П…ць нам.

Кінець запису.

Діана уважно перечитала розшифрування. Вона не аналізувала причини загибелі кожного конкретного «Ту-154», а зосередилась лише на зіставленні розмов пілотів. Події на всіх записах розгортались приблизно однаково, тобто загалом у три етапи: спочатку — стрімкий та неочікуваний для екіпажу розвиток кризової ситуації; потім — гарячкові спроби подолати кризу і врятувати літак; зрештою, за кілька секунд до катастрофи — короткочасний період безнадії, відчаю й усвідомлення близької смерті. На останньому етапі льотчики, як правило, полишали спроби врятувати лайнер, відмовлялись від управління і вигукували практично ідентичні фрази — «П…ць нам», «Ех, все, п…ць!», «Все, б… П…ць!».

Відвівши погляд від монітора, Діана опустила його на аркуш із розмовами пілотів рейсу 1419. Перші два етапи були такими ж, як і в інших, збережених нею стенограмах: спершу — блискавичний розвиток кризи, за ним — відчайдушні намагання пілотів взяти ситуацію під контроль, а от далі… запис обривався. Третього етапу в записі розмов з кабіни «ААРОНа 44» не було.

З очей наче спала непроглядна полуда: Діана намацала оте «щось», що унеможливлює побудову цілісної картини розвитку подій.. Принаймні, їй так здавалося.

«Чому немає останніх слів? — думала вона. — Невже Радислав до останнього боровся за літак? Невже жоден із пілотів нічого не вигукнув в останній момент, коли стало зрозуміло, що зіткнення не уникнути?»

Дивно…

Було ще дещо, що бентежило Діану. Вона начепила на голову навушники і примусила себе ще раз (обіцяючи, що це востаннє) прослухати надісланий Марселем аудіофайл. Бортові самописці на літаках «ААРОН 44» знаходяться у хвостовій частині й електричними дротами з’єднані з мікрофоном і цифровими дисплеями в кабіні. Діана знала, що «ААРОН 44» не розбився в одну мить. Спочатку він зачепив правою турбіною снігоочисник, потім завалився на ліве крило і тільки тоді почав руйнуватись. Щонайменше секунду-півтори після моменту зіткнення бортові самописці ще мали б працювати і вести запис. Корпус літака, а відтак, і дроти, якими з’єднано «чорні скриньки» з кабіною, роздерло після того, як відірвалися турбіна і крило. Через це виникає логічне запитання: чому на записі не чути моменту зіткнення? Чому ЦФР, цифровий фіксатор розмов, припинив записувати звуки в кабіні пілотів за мить до того, як правий двигун «ААРОНа 44» ввігнався в кабіну «Øveraasen’а»?