Бічна стіна зали для нарад, розміщеної на другому поверсі будівлі французького Бюро розслідувань та розгляду питань безпеки цивільної авіації, складалась зі скляних, від стелі до підлоги, панелей, що межували з коридором. Час від часу коридором проходив той чи той співробітник ВЕА, і це відволікало Діану.

— О’кей, будемо починати, — сказав Марсель.

— Ґастон Лем’єр не зміг прийти, — повідомив Пеллерін. — Бідолаха все ще не може оговтатись.

— Я розумію, — Марсель невиразно змахнув у повітрі рукою, а тоді повернувся до колеги. — Почнемо з Даніеля. Мені здається, що те, що він розкаже, має найбільше значення для розслідування.

Монін відірвав погляд він екрана, нахилив кришку ноутбука, щоб вона не заважала йому бачити присутніх на нараді, і заговорив. Діана, вперше почувши його голос, несвідомо зморщила носик: слова деренчали так, наче язик Даніеля був не з плоті, а з жерсті.

— Учора їздив до Мо, розмовляв із мадемуазель Свєтланою Новіковою, білорускою за національністю. До останнього часу Новікова працювала на посаді провідного спеціаліста відділу маркетингу і збуту в «ArcelorMittal»… — Монін обвів усіх поглядом, показуючи, що готується сказати щось важливе, — і протягом двох минулих місяців зустрічалася з Ноелем Леґрасом, водієм снігоочисника, який, як ви знаєте, опинився на активній смузі. За словами Свєтлани, кілька днів тому вони з Ноелем розійшлись.

— Кілька днів? — перепитав Робер Паск’єр. — Вона, що, не може згадати день, коли послала на хер свого коханця? — Паск’єр був безпосереднім начальником Леґраса і йому не подобались намагання деяких учасників слідчої групи спихнути вину за катастрофу на водія снігоочисника. З тієї причини сьогодні вранці, за півгодини до початку наради, він ледь не побився із Жераром Пеллеріном.

— Річ у тім, що як такої розмови про припинення стосунків не було. Новікова просто повідомила Леґраса, що її переводять в інше відділення «ArcelorMittal» і, відповідно, вона переїжджає. Після цього вони кілька днів не спілкувалися. Вона не знала, що він так переймається через розставання.

— Тобто ініціатива була Новікової, — вставив репліку Марсель Лакруа.

— Звісно, ініціювала розрив Новікова, — відповів Даніель Монін. — Важливо інше: Свєтлана розповіла, що за день до катастрофи, ввечері 12 лютого, Ноель Леґрас приходив до неї додому, довго терся під дверима під’їзду, довго і настирливо тиснув у дзвінок її квартири. Новікова не відчинила і не відповіла, таким чином даючи зрозуміти, що між ними все скінчено. Згодом Леґрас забрався геть. Він виглядав — знову ж таки за словами білоруски — страшенно пригніченим, розчавленим.

— Ви хочете сказати, месьє Монін, — озвався Жерар Пеллерін, — що Ноеля Леґраса перемкнуло, і він викотив на діючу смугу снігоочисник, оскільки перебував у поганому настрої через розрив зі своєю пасією?

Пергаментна шкіра Моніна посіріла, свинячі оченята непривітно мигнули з-під тонких брів.

— На відміну від вас, месьє Пеллерін, я поки що не озвучив жодної гіпотези чи версії, — холодно парирував Даніель Монін. Його тонкий і такий же сухий, як і шкіра, язик ковзнув по губах, очі не відклеювались від Пеллеріна. — Я лише викладаю факти, які роздобув учора ввечері, у той час коли ви відпочивали. — (Жерар Пеллерін збілів, губи стислися в риску). — Однак якщо ви запитаєте мене, що я думаю з приводу вашого припущення, то скажу, що, так, цілком імовірно: психічний розлад через розрив із коханкою вплинув на працездатність Леґраса і став одним із вирішальних факторів, які спричинили дезорієнтацію на летовищі. — Пеллерін, скривившись, зневажливо відмахнувся, показуючи, що він думає про почуте. Монін проігнорував диспетчера і продовжив: — Я маю всі підстави так вважати, бо годину тому отримав мейл із лабораторії, куди доправили на аналіз останки водія і у якому чорним по білому написано, що в крові Леґраса не знайдено ні надлишку алкоголю, ні слідів психотропних чи наркотичних речовин. На цей момент це лише мейл; офіційне підтвердження має бути надіслано на поштову адресу ВЕА сьогодні після обіду.

Чоловіки за столом неспокійно заворушились, а Пеллерін пополотнів ще дужче: одна з основних версій не підтвердилась.

— Лови гостинець, мурло! — огузкуватий, товстошиїй Робер Паск’єр не стримався і тицьнув Жерару Пеллеріну середнього пальця. — Мій хлопець був чистим! Алкоголю не було!

— Пішов ти, — огризнувся Паск’єр.

«Ого…» — подумала Діана, спостерігаючи за французами. Присутні в залі для нарад скидалися на дипломатів ворогуючих держав, яких ледве затягли за стіл переговорів, а не на команду однодумців, котрі зібрались, щоб гуртом розслідувати катастрофу «ААРОНа 44». Вона зиркнула на Марселя Лакруа; той, піймавши погляд, вибачливо двигнув кошлатими бровами і непомітно стенув плечима, чи то показуючи, що не відповідає за цирк, на який обернулась нарада, чи то беззвучно просячи вибачення за слова, що вихопилися в гарячих голів.

— Ось тобі! — не заспокоювався Робер Паск’єр. Схилившись над столом, начальник наземних служб аеропорту витягнув руку і тицьнув палець просто під ніс Пеллеріну.

— Засунь його собі в задницю! — спалахнув диспетчер, після чого доказав, неголосно поскрипуючи зубами: — Це ж навіть не моя зміна була…

Втрутився Марсель:

— Агов, друзі! Панове! Давайте будемо чемними і не переходитимемо на особистості, — говорячи, він постукував широкою долонею по столу. — Давайте без взаємних образ! Ви ж професіонали!

Паск’єр сів на місце і з переможним виглядом відкинувся на спинку. Жерар Пеллерін прикипів поглядом до однієї точки на поверхні стола.

Доки не спаде напруження, Марсель вирішив перевести розмову на запасну колію. Він повернувся до Жана-Робера Ґуеріна, директора «Франс Континенталь», і запитав:

— Що в нас із пілотами?

Ґуерін, блідий і висохлий, наче після сеансу хіміотерапії, кивком голови перекинув запитання заступникові. Строгий і підтягнутий, одягнутий по-діловому заступник змінив позу, зручніше вмощуючись у кріслі, і заговорив глибоким рівним голосом, тримаючи руки на видноті:

— Командир екіпажу — Радислав Ротко, 43 роки, лінійний пілот першого класу, з 2001-го — пілот-інструктор. Працював… я перепрошую… працює у «Франс Континенталь» з 29 січня 2013 року. До цього працював пілотом української компанії «Аеросвіт». Загальний наліт — 12 780 годин, з них за штурвалом «ААРОНа 44» — 518 годин, — на столі перед заступником Ґуеріна лежав увімкнений планшет з даними про пілотів, у який він час від часу підглядав, видобуваючи потрібні числа. — Другий пілот — Метью Ріґґсон, 26 років. На роботі у «Франс Континенталь» з 3 травня 2011 року. Загальна кількість налітаних годин… — чоловік на мить затнувся (Діані здалося, що він от-от розчепить стулені долоні, візьметься штучно кахикати і, наче захищаючись, прикриє рота долонею), — …712 годин, з них на «ААРОНі 44» — лише 62 години. За відгуками колег та інструкторів, Ріґґсон був надзвичайно здібним і талановитим пілотом, а його сумлінне ставлення до роботи стало загальновідомим у компанії.

— Отже, чисті, — підсумував Марсель.

— Не просто чисті, — надломленим голосом додав Ґуерін, — Ротко також напрочуд досвідчений. «ААРОН 44» — це новий літак, сумніваюсь, що ви знайдете багато пілотів, які налітали на ньому більше 518 годин.

— До речі, що з Радиславом? — уперше від початку наради озвалась Діана.

Чоловіки, як за командою, повернулися до неї. Діана, не напружуючись, читала по обличчях, довкола чого крутяться їхні думки. Чому жінка? Чому така молода? І звідки вона знає французьку?

— Поки без змін, — розвів руками Марсель. — Вчора ввечері йому зробили операцію на шиї — зафіксували зміщені хребці за допомогою титанових імплантатів. Крім того, у нього зламані семеро ребер, розтрощена права гомілка і сильно пошкоджені внутрішні органи. Я розмовляв з доктором Бланкардом з Європейського шпиталю, який каже, що наступні два-три дні стануть вирішальними. Якщо Радислав протримається до понеділка, то житиме. Якщо житиме, то… можливо… до кінця наступного тижня опритомніє.