таких його зусиль було реалізовано.
У своїх зверненнях до урядів європейських дер-
жав Пилип Орлик безустанно нагадував, що в Євро-
пі існувала суверенна соборна Україна, яка за Богдана
Хмельницького утворила власну державу, що її визна-
ла вся Європа; що Москва порушила договір із Богда-
ном Хмельницьким і перетворює вільний український
народ у рабів; що московський двір є насправді узурпа-
тором України; що природним правом будь-якого наро-
ду є право на визволення від гноблення державою, яка
несправедливістю та переважною силою забрала його
свободу; що після Полтавської битви Україна стогне
під ярмом Москви. Тому боротьба за визволення Укра-
їни є справою справедливою і законною, і Пилип Ор-
лик висловлював надію, що європейські держави допо-
можуть йому відвоювати незалежність батьківщини.
Військова акція Пилипа Орлика, яка була спрямова-
на на визволення України під час війни Росії з Туреч-
чиною у 1710-1713 роках34, зазнала поразки. Відтоді
починається важке емігрантське життя гетьмана-виг-
нанця.
У жовтні 1714 року Пилип Орлик з родиною поки-
нув Варницю, аби у травні 1715 року осісти в Швеції.
За наказом короля Карла ХІІ 13-літній Григор зара-
ховується до королівської гвардії. Разом із батьком
він захищає фортецю Штральзунд, яку взяли в обло-
гу данці, росіяни й пруссаки. Через рік Григор поки-
нув військову службу і почав навчання в університеті
90
міста Лунда (Швеція) під керівництвом професора ме-
тафізики Андрія Регеліуса, про якого назавжди зберіг
добру пам'ять.
З 1721 року Григор Орлик шість років служив лей-
тенантом в саксонській гвардії. 1726 року почалось
зближення Саксонії з Росією, і Григор Орлик вступив
на польську службу осавулом коронного гетьмана.
Це були важкі часи для Григора. Він підтримував ро-
дину, яка дуже бідувала, тужив за батьком, який з 1722
року перебував у Салоніках як заручник султана.
У жовтні 1729 року Орлик вступив на службу до
91
Українсько-французькі зв'язки
в особах, подіях та легендах
французького короля Лю-
довіка XV (1710-1774) як
офіцер його гвардії і вико-
навець таємних диплома-
тичних доручень. Із цьо-
го часу вся його діяльність
була спрямована на вико-
ристання впливу Франції,
як великої держави, на су-
сідів України — Туреччину
і Крим з метою спонукати
їх до визволення України
від ярма Росії. У своїх ме-
моріалах (пам'ятних запи-
сках) Григор переконливо
Король
доводив, що Франція в осо-
ФранціїЛюдовік XV
(1710-1774).
92
бі незалежної України буде мати доброго союзника в
стримуванні російської експансії на південь і північ Єв-
ропи. Блискучий аналітик і талановитий дипломат із
гострим політичним відчуттям, Орлик використовував
93
найменші можливості для
реалізації цієї концепції.
У
1730
році
Григор
на
прохання
приятелів
Воль-
тера35
(1694-1778)
передав
йому
матеріали
батька
про
гетьмана
Мазепу
та
його
проекти
для
життєпису
ко-
роля
Карла
ХІІ.
Незабаром
вся
освічена
Європа
завдя-
ки
Григорові
Орликові
діз-
налася
із
праці
Вольтера
«Історія
Карла
ХІІ,
коро-
ля
Швеції»
про
Україну
та
її змагання за свою свободу
Вольтер (1694-1778).
в союзі зі шведами.
Виконання таємних доручень французького уряду
і особистих доручень короля Людовіка XV було пов'я-
зане з великими труднощами і ризиком для життя, але
Орлик завжди знаходив вихід із найскрутніших ситу-
ацій. Так, коли йшла боротьба за польську спадщину,
94
Григор, ризикуючи свободою і життям, таємно пере-
правив із Франції до Польщі тестя французького ко-
роля Станіслава Лєщинського (1677-1766), якого 12 ве-
ресня 1733 року примас Потоцький оголосив королем
Польщі і Великим князем Литви. Людовік XV високо
цінував діяльність Григора і відзначав його високими
нагородами.
Завдяки зусиллям Григора у 1734 році був звільне-
ний з турецького заслання його батько Пилип Орлик.
22 квітня він приїхав до Бендер, де дізнався про виз-
95
нання Запорізьким Військом зверхності російського
царя. Це був тяжкий удар для України.
У ці часи на підставі зробленого Григором аналізу ро-
сійської політики міністр закордонних справ Франції
Шовєлен склав своєму уряду меморіал, в якому писав:
«Король Карл ХІІ зробив Європі злісну послугу, навчив-
ши москалів бити своїх ворогів. Незабаром вони перей-
дуть з України через Дніпро, займуть Молдавію і Воло-
щину та заволодіють Царгородом. Союз Москви з Цісарем
(Австрією — А.Т.) завжди буде існувати, бо він, по суті,
відповідає інтересам обох дворів. І тоді вслід за Украї-
ною, вже майже московською провінцією, піде Крим,
Кавказ, Польща, бо нема меж московській амбіції».
Шовєлен настоював на створенні Ліги у складі Фран-
ції, Туреччини, Швеції та Польщі з королем Лєщинсь-
ким і з українськими козаками. Метою Ліги мала бути
підтримка короля Лєщинського на польському престо-
лі, послаблення Росії, повернення Азова туркам, Ліво-
нії — шведам, і встановлення державності України під
опікою Туреччини.
Однак створити задуману Лігу не вдалося, війна з
Росією не відбулася, і Григор у 1735 році подав на ім'я
короля меморіал, в якому пропонував перенести Січ із
Дніпра на Рейн під французьку опіку. У меморіалі він
писав: «...Франція потребує легко озброєного війська,
яке могло б протистояти цісарським гусарам, кількість
яких щодня збільшується. Козацька нація — чудова
противага гусарам і буде непокоїти німців так само, як
їхні гусари не дають спокою нам. Вони не мали б ні-
чого проти того, щоб зорганізувати свою Січ зі своїми
звичаями й законами в інший країні. Особливо вони
96
бажали б служити французькому королеві, мужність
і неприхильність якого до їх споконвічного ворога мо-
скалів відома. Москалі так пригнічують населення в
Україні, що воно з радістю перебереться до країни, де
шануватимуть його давні вольності».
Французький уряд прийняв цей проект, але Туреч-
чина була проти того, щоб запорожці, які гуртували-
ся біля Пилипа Орлика, виїхали до Франції. Вони були
потрібні їй самій. Козакам не пощастило. Рейн так і не