ли стріляти через вікна з мушкетів. Збившись у юрбу,

яничари гинули від куль. А решта їх була знищена в

рукопашному бою. Із 15 тисяч прониклих у фортецю

яничар врятувалося тільки 1,5 тисячі, 150 було взято

в полон. У цьому бою загинуло 50 і поранено близько

80 козаків. Кримського хана, який стояв неподалік Січі

й чекав на захоплення її яничарами, при звістці про

страшну поразку охопив великий жах і він, не зупиня-

ючись, тікав до Криму, побоюючись погоні козаків.

За віроломний напад на Січ Сірко влітку 1675 року

організував похід на Кримське ханство. Козацьке

військо зруйнувало Гезлев (Євпаторію), Карасу-Ба-

зар і Бахчисарай. Військо хана було розбито вщент, а

сам він зі своїм оточенням врятувався в горах.

За народними переказами, після винищення яни-

чар у Січі, турецький султан Мухаммед IV послав за-

порожцям такого листа з вимогою добровільно підко-

ритися йому:

«Я, султан, син Магомета, брат сонця і місяця,

онук і намісник божий, володар царств — Македонсь-

кого, Вавілонського, Єрусалимського, Великого і Мало-

го Єгипту, цар над царями, володар над володарями,

надзвичайний лицар, ніким непереможений, невід-

ступний охоронець Гробу Ісуса Христа, піклувальник

самого Бога, надія і втіха мусульман, покровитель і

великий захисник християн, велю вам, запорізьким

козакам, здатися мені добровільно і без усякого опору

68

і мене вашими нападами не примушувати турбува-

ти. Султан турецький Мухаммед IV».

На цей лист запорожці, не добираючи висловів, із

властивим їм гумором відіслали відповідь, у якій жор-

стко висміяли султана і відкинули його домагання:

«Ти

—

шайтан турецький, проклятого чорта

брат і товариш, і самого люципера секретар! Який

ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо по-

жирає. Не будеш ти годен синів християнських під

собою мати; твого війська ми не боїмось, землею і во-

дою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар,

македонський колесник, єрусалимський броварник,

олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту

свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, ка-

менецький кат20, подолянський злодюка, самого га-

спида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого

Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька

собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак

тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси мате-

рі вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не

маєм, місяць у небі, рік у книзі, а день такий у нас, як

і у вас, поцілуй за те ось куди нас!.. Кошовий отаман

Іван Сірко із усім кошем запорозьким.»

Видатний французький поет Ґійом Аполлінер в од-

ному зі своїх кращих ліричних творів «Пісні нелюбого»

(1903) звернувся до української теми, використавши

«Відповідь запорізьких козаків турецькому султанові»

у віршованій формі (переклад Миколи Терещенка21):

Злочинніший ніж лиходій

Рогатий нібито чортяка

Ти справжній Вельзевул гидкий

69

Що сіє скрізь мерзоту всяку

Не підем ми на шабаш твій

Гнила Салоницька рибина

Жахне кільце бридких примар

Списом розідрана личина

Коли кишки здимав катар

Родила сука юду-сина

Заюшений подільський кат

Що вартий тільки глузування

Свиняче рило кінський зад

Це наша відповідь остання

Затям її проклятий гад

«Відповідь...» послужила також сюжетом для відомої

картини Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецько-

му султанові» (1878—1891).

Під час Чигиринських по-

ходів

турецько-татарських

агресорів

1677-1678

років

Сірко перешкоджав втор-

гненню 200-тисячної армії

ворога на Правобережну

Україну. У 1679 році запо-

рожці під проводом Сірка

організували похід проти ту-

рецьких і татарських фор-

тець на Дніпрі, які перешкод-

жали виходу козацьких

чайок22 у Чорне море, і зруй-

нували їх дощенту. Це був

останній похід старого вояка.

Козацька

«Чайка».

70

Постать Сірка як вояка і національного героя справ-

ляла на сучасників і наступні покоління українських

козаків величезне враження. Козаки казали, що рівно-

го Сірку не було, немає і ніколи не може бути.

Влітку 1680 року Сірко захворів. Після нетривалої

хвороби він помер 11 серпня 1680 року на своїй пасіці в

селі Грушівка, нині село Іллінка Томаківського району

Дніпропетровської області.

Запорожці поховали Івана Дмитровича з великою

журбою і військовими почестями на Січовому кладо-

вищі поблизу села Капулівки, нині Нікопольського

району Дніпропетровської області. На могилі козаки

поставили камінь-пам'ятник із написом: «Року Божого

1680 месяца августа 1 дня23 преставился раб Бож Иоан

Серко Дмитрович атаман кошовий Войска Запорож-

ского за его ц.п.в.24 Федора Алексеевича. Память пра-

ведного со похвалами».

У 1709 році московські війська Олександра Менши-

кова за наказом Петра І зруйнували Чортомлицьку

Січ і поглумилися над козацькими могилами. Свіжі мо-

гили розкопали і трупам відрубали голови. Тоді ж був

розбитий кам'яний хрест на могилі Сірка, а саму моги-

лу зрівняли із землею. У 1732 році козаки перенесли

останки кошового із Січового кладовища на нове міс-

це — в Капулівку. 1775 року, під час руйнування Нової

Січі за наказом Катерини ІІ, могила Сірка була знову

зруйнована.

У 1954 році на могилі було встановлено погруддя

Сірка за малюнком Іллі Рєпіна і на гранітній плиті зро-

блено напис: «Тут похований кошовий отаман війська

Запорозького Іван Дмитрович Сірко — 1.VIII.1680 р.»

71

Нижче могили поклали плиту з написом: «На цій міс-

цевості знаходилась Запорозька Січ, яка була центром

запорозького козацтва і відіграла прогресивну роль в

історії українського народу».

У листопаді 1967 року, у зв'язку із загрозою зато-

плення могили водами Каховського водосховища, вона

була перенесена на нове місце, до підніжжя Стороже-

вої могили біля села Капулівки. Тоді ж за черепом Сір-

ка було відтворено його образ і виготовлено погруддя,

яке встановили на могилі у 1980 році. На постаменті

вибитий напис: «Кошевому атаману войска Запорож-

ского И.Д. Сирко. Умер 1680 г.»

72

Як українські козаки у 1646 році

допомогли французам оволодіти іспанською

фортецею Дюнкерк

У 1618 році почалась перша загальноєвропейська

війна між країнами габсбурзького блоку, до якого вхо-

дили іспанські і австрійські Габсбурґи, підтримувані

католицькими князями Німеччини, папством та Поль-

щею, і антигабсбурзькою коаліцією, яку складали ан-

тигабсбурзький рух у Чехії, Данія, Швеція, Франція,

Голландія, Московія та Англія.

Війна була спричинена намаганням Габсбурґів уста-

новити своє панування в Європі. Вона тривала до 1648

року і отримала назву Тридцятилітньої війни. Війна за-

кінчилась Вестфальським миром 1648 року, який обір-

73

Українсько-французькі

зв'язки

в особах, подіях та легендах