ко контрастували із політичними умовами Франції.
Перебування в Англії зміцнило його прихільність до
віротерпимості і політичних свобод.
В Англії Вольтер починає писати дві великі праці:
«Історію Карла ХІІ, короля Швеції» і «Філософські
листи». Повернувшись з вигнання (1729), він розшукує
відомості про шведсько-український союз 1708 року,
про українського гетьмана Мазепу та його боротьбу за
свободу України в союзі зі шведами. Вольтеру необ-
хідна була інформація про короля Карла ХІІ і гетьма-
на Мазепу з перших рук. Документи-першоджерела і
особисті спогади про події того часу можна було одер-
жати від гетьмана України Пилипа Орлика, найближ-
чого соратника Мазепи, перебувавшого у вигнанні в
Салоніках (Туреччина). Друзі
Вольтера
познайомили
його з сином Пилипа Орлика, Григором Орликом, який
у жовтні 1729 року вступив на службу до французько-
108
го короля Людовіка XV і виконував його таємні дипло-
матичні доручення.
Григор пообіцяв дістати документи. 29 грудня 1729
року він передав секретними каналами листа батько-
ві в Салоніки з проханням надіслати для Вольтера по-
трібні йому документи. Наприкінці лютого 1730 року
документи вже були у письменника. 6 березня Гри-
гор пише батькові: «... Матеріали для життєпису Кар-
ла ХІІ я передав в належні руки... Що особливо цікаво,
це відомості про гетьмана Мазепу і те, що Ви розпові-
даєте про його проекти. Тільки Ваша Ексцеленція, що
знає досконало цей проект, могла так його викласти.
Коли життєпис Карла ХІІ побачить світ. . всі дізнають-
ся про справжній проект блаженної пам'яті гетьмана
Мазепи й старшин козацької нації, які досі так жор-
стоко страждають».
Вольтер в «Історії Карла ХІІ, короля Швеції» пока-
зав драматичні події в Україні 1708-1709 років, коли
вона зробила спробу звільнитися від московського ярма
за допомогою шведського короля Карла ХІІ. Із кни-
ги Вольтера Європа дізналася про Україну, про укра-
їнський народ, про його вождя гетьмана Мазепу, про
те, як Август ІІ, король Речі Посполитої, допомагав ро-
сійському царю Петру І завдавати поразки гетьману
Мазепі у війні за незалежність України. Слова Вольте-
ра — «l'Ukraine a toujours aspiraitа la liberté» («Укра-
їна завжди прагнула свободи») — надихали українців
на подальшу боротьбу за свою незалежність.
З політичних міркувань друк книги, який почався в
Парижі у кінці 1730 року, був конфіскований урядом, і
книгу довелося друкувати у великій таємниці в Руані,
109
де вона вийшла у 1731 році. Книга мала великий успіх
у читачів, до 1877 року налічується 107 її видань, не
рахуючи перекладів.
В подальшому Вольтер і Орлик стали великими при-
ятелями. У 40-х роках Вольтер мешкав в замку Сіре,
недалеко від подружжя Орликів. Вони часто зустріча-
лися, саме тут письменник подарував Орлику розкіш-
ний авторський примірник «Історії Карла ХІІ, короля
Швеції», оправлений в червоний сап'ян з родовим гер-
бом Орликів.
У 1734 році Вольтер видає «Філософські листи», в
яких висловив свої ліберальні погляди. Філософ тем-
ними фарбами зобразив стан громадських інститутів
Франції. Видання книги викликало обурення влади і
за вироком Паризького парламенту вона була улітку
1734 року спалена катом. Був відданий наказ на арешт
Вольтера, але він, попереджений друзями, біжіть у
Голландію.
Книга «Філософські листи» знаменувала собою по-
чаток французького Просвітництва.
Наступні п'ятнадцять років (до 1750) Вольтер в
основному мешкав в Сіре у замку маркізи Емілії дю
Шатле (1706-1749), з якою він зв'язав своє життя у 1733
році. Це була найкраща пора в його житті. Тут він ство-
рює «Трактат про метафізику» (1734), «Орлеанську
діву» (1735), «Основи філософії Ньютона» (1736-1738),
«Світ, яким він є, або Видіння Бабука» (1746), «Задіг,
або Доля» (1747), написав велику частину історичної
праці «Доба Людовіка XIV» (1751). В Сіре посилилася
критична спрямованість його розуму, зміцнілося не-
прийняття традиційної християнської картини світу.
110
У 1744 році почалася коротка кар'єра Вольтера при
дворі короля Людовіка XV, який призначив його при-
дворним історіографом Франції (1745). У 1746 році
Вольтера обирають у Французьку академію. Але йому
не вдалося здобути прихільність короля. Розчаруван-
ня у Версальському дворі і смерть маркізи дю Шат-
ле (1749) схилили Вольтера прийняти запрошення
прусського короля Фрідріха ІІ і у 1750 році він їде в
Потсдам. Проте близькі стосунки з королем розвіяли
ілюзії Вольтера про «освічену монархію», яка вияви-
лася диким і нещадним деспотизмом. Він посварився з
королем і у 1753 році покинув Пруссію.
У 1754 році Вольтер купив поблизу Женеви (Швей-
царія) невеликий маєток, який він назвав «Деліс»
(«Утіха»). Тут письменник почав співпрацювати в «Ен-
циклопедії» Дідро і Д'Аламбера, написавши багато смі-
ливих енциклопедичних статей. У «Делісі» він створив
«Досвід про звичаї та дух народів і про основні факти
історії від Карла Великого до Людовіка ХІІІ» (1756), а
також «Марк Аврелій і францисканський монах» (1757)
та інше.
Ліберальні погляди Вольтера були небезпечні як
для французької, так і для швейцарської влади. Тому
він наприкінці 1758 року бере в аренду фільварок Тур-
ней на території Франції, поблизу швейцарського кор-
дону, а на початку 1759 року придбав маєток Ферней
на кордоні Женевського кантону з Францією. Прид-
бання Фернея забезпечило йому втечу у випадку не-
приємностей з швейцарською та французькою влада-
ми, воно давало йому можливість рятуватися у двох
напрямках.
111
На час поселення у
Фернеї Вольтер був од-
ним з найбагатших лю-
дей Франції, у 1776 році
його річний прибуток
складав двісті тисяч лів-
рів. Володія такими кош-
тами, він став незалеж-
ною людиною.
У Фернеї письменник
прожив останні двад-
цять років свого життя.
Він продовжував про-
світницьку
діяльність,
Вольтер
(1694- приймав гостей зі всієї
1778). Європи, листувався з найвидатнішими вченими
сво-
єї доби. Його книжки забороняли, їх знищували, проте
популярність творів Вольтера була величезною.
Серед творів фернейського часу: «Сократ» (1759),
«Кандід, або Оптимізм» (1759), «Бесіди дикуна та ба-
калавра» (1761), «Трактат про віротерпимість» (1763),
«Кишеньковий філософський словник» (1764), «Про-
стодушний» (1767), «Про душу» (1774), «Діалоги Евге-
мера» (1777) та інші.
Своєю творчістю Вольтер викривав суспільні вади
сучасної йому Франції, піддавав нещадній критиці аб-
солютизм, феодальний деспотизм та кріпацтво, мра-
кобісся церкви та релігійний фанатизм, пропагував
матеріалізм та просвітництво. Він був ворогом усіх
станових привілеїв та необмеженої королівської вла-
ди, виступав за право народу на освіту і культуру.
112
Вольтер
був прихильником «освіченої монархії»,
але у 60-х роках прийшов до висновку, що ідеальною
формою державного устрою є республіка. На його дум-
ку в основі філософії історії лежить ідея прогресивно-
го розвитку суспільства, незалежно від волі божества.
Він виступав проти обожнювання особистості, тому
що це призводить до безконтрольної влади над людь-
ми, до тиранії. Вважав, що історія культури більш важ-