— Що ж, тоді нехай буде Зедд. Повірити не можу, що Творець відповів на мої молитви ось таким чином. Ах, як би мені хотілося, щоб моя мама була ще жива і змогла знову з вами зустрітися!

— Вона теж була красунею. Хай подбають добрі духи про її душу.

Просяявши, Франка притиснула долоні до щік.

— А ви такий же красивий, яким я вас пам'ятаю!

— Правда? — Набрав поважного Зедд. — Ну спасибі тобі, Франка! Намагаюся тримати себе у формі. Регулярно вмиваюся спеціальними травами і маслами, які додаю у воду. Думаю, почасти тому моя шкіра все ще гладка.

— Ах, Зедд, ти і уявити не можеш, як я тобі рада! Хвала Творцеві! — Вона все ще притискала долоні до щік. На очі її навернулися сльози, — Мені потрібна допомога. Ох, Великий Чарівник, як же мені потрібна твоя допомога!

— Дивно чути таке від тебе. — Він узяв її долоні в свої.

— Зедд, ти допоміг моїй матері. А тепер повинен допомогти мені. Будь ласка! Моя могутність зникла. Я перепробувала все, що могла. Рилася в книгах чар, заклинань і чаклунства. Нічого не допомогло. Довелося прив'язати цю мотузку до дверей, щоб дурити людей і тримати їх у покорі. Я змучилася. Спати майже перестала. Я намагалася…

— Шіми на свободі.

— Ні! — Заперечила вона в подиві. — Не думаю, що справа в цьому. Я думаю, що це через те, що в мене температура, ймовірно через закляття, накладене на мене жінкою менших здібностей, але з великими амбіціями. Від заздрості, я вважаю, і мстивості. Я тепер намагаюся не зачіпати людей, але були часи…

Зедд схопив її за плечі.

— Франка, я приїхав сюди в надії на твою допомогу. Мати… Моя внучка, дружина мого онука… ненавмисно звільнила шимів, коли їй знадобилося терміново вдатися до допомоги магії як до останнього шансу врятувати життя моєму онукові.

Мені потрібна твоя допомога. За цим я і прийшов. Мій дар теж зник. Вся магія зникає. Світу живих загрожує величезна небезпека. Немає необхідності пояснювати жінці твоїх здібностей всі наслідки. Нам потрібно з'ясувати, що ми можемо зробити, щоб вигнати шимів. Як Великий Чарівник я прийшов вимагати твоєї допомоги.

— Твій онук? А… А він вижив? Одужав?

— Так. На щастя, за допомогою жінки, що стала тепер його дружиною, він вижив і тепер почувається добре.

Закусивши ніготь, вона деякий час обмірковувала його слова.

— Що ж, хоч якась користь від цього, раз він вижив. Але це означає, що в обмін на свою допомогу шими пройшли завісу… — Вона спохмурніла. — Твій внук, кажеш… А він має чарівний дар?

У цю мить в голові Зедда пронеслися тисячі думок, але він відповів лише:

— Так.

Франка ввічливо усміхнулася, показуючи цим, що рада за Зедда, і прийнялася за справу. Відкинувши драпірування, вона вхопила його за руку і потягла до столу. Відсунула важку фіранку на вікні біля столу, впустила світло. На темній поверхні столу красувалася викладена сріблом Благодать.

Витонченим жестом Франка запропонувала Зедду сісти. Коли він сів, вона дістала дві чашки, налила в них настояний на травах чай, подала чашку Зедду і влаштувалася на стілець навпроти нього.

Відпивши ковток, вона вимовила:

— Підозрюю, що за цим стоїть куди більше.

— Набагато більше, — зітхнув Зедд. — Тільки час у нас закінчуються.

— Може, все-таки поясниш головне?

— Ну гаразд. — Зедд сьорбнув чай. — Ти пам'ятаєш Д'хару?

Рука з чашкою завмерла.

— Хто ж може забути Д'хару?

— Ну, розумієш, справа в тому, що моя дочка доводиться Річарду матір'ю, Річард — це мій онук. Він був зачатий згвалтуванням.

— Мені дуже шкода. — У голосі Франки звучало щире співчуття. — Але яке це має відношення до Д'хари?

— Чоловіком, який зачав його, був Даркен Рал з Д'хари. Руки жінки затремтіли. Вона ніяк не могла піднести чашку до губ.

— Ти хочеш сказати, що цей твій онук — нащадок двох володіючих магією родів, і він же — той самий Магістр Рал, що вимагає капітуляції всіх Серединних Земель?

— Ну так, взагалі-то це він і є.

— Цей твій онук. Магістр Рал власною персоною — та людина, що збирається одружитися на матері-сповідниці?

— Дуже мила була церемонія, — посміхнувся Зедд. — Дуже мила. Не зовсім звичайна, але елегантна, я б сказав. — Франка вперлася чолом у долоні.

— Добрі духи, це непросто переварити!

— Ах так. Він до того ж ще й бойовий чарівник. Вибач, забув. Він від народження володіє обома сторонами магії.

— Що?! — Миттєво підняла вона голову.

— Ну ти ж знаєш, у магії дві сторони. Магія Збитку і Магія Приросту. Дві сторони.

— Я знаю, що означає «обома сторонами».

— О!

Франка сковтнула грудку.

— Стривай-но, шими… ти хочеш сказати, що це Мати-сповідниця закликала їх?

— Ну, вона…

Жінка схопилася так різко, що ледь не перекинула стілець.

— Магістр Рал, який… Добрі духи, Мати-сповідниця сама віддала душу Магістра Рала, що володіє обома сторонами магії, бойового мага, шимам?!

— Все йде не так погано. Вона не знає заклинань і зробила це ненавмисно. Вона хороша людина і ні за що свідомо не сотворила б подібне.

— Свідомо чи ні, але якщо шими дістануться до нього…

— Я відіслав їх обох в безпечне місце. Туди, де шими до нього не доберуться. Так що щодо цього можемо не турбуватися.

Франка полегшено зітхнула.

— Хвала Творцеві хоч за це! — Зедд сьорбнув ще ковток.

— Але ми все одно як і раніше позбавлені нашої могутності, а світ позбавляється магії і, цілком імовірно, стоїть на межі загибелі. Як я вже сказав, мені потрібна твоя допомога.

Франка нарешті плюхнулася назад на стілець, підкоряючись жесту Зедда. Посміхнувшись, він зауважив, що чай дуже смачний і їй самій не завадило б його випити.

— Зедд, мені здається, що тобі знадобиться допомога самого Творця. Що, по-твоєму, я можу зробити? Я всього лише темна дрібна чаклунка з далекої країни. Чому ти приїхав до мене?

— Що ти ховаєш під цією стрічкою на шиї? — Примружившись, тицьнув пальцем Зедд. Вона погладила шию.

— Шрам. Пам'ятаєш Захисників пастви? — Зедд кивнув. — Ну так майже скрізь є люди схожі на них. Люди, які ненавидять магію, які вважають, що у всіх їх нещастях винна магія.

— Так, фанатики є скрізь.

— Ну, так тут фанатизм носить ім'я Серін Раяк. Типовий зразок — заздрісний і злий. І володіє приголомшливим талантом висловлювати свої брехні так, що підстьобує інших і перетягує на свій бік.

— І в його уявленні, щоб позбавити світ від магії, йому потрібно було вбити тебе?

— Мене й мені подібних.

Вона швидко приспустила стрічку, оголивши шрам.

— Він підвісив мене за шию, а сам зі своїми послідовниками почав складати багаття у мене під ногами. Він просто обожнює багаття. Вважає, що вогонь очищає світ від чарівництва, яким володіє людина, не дає магії існувати після смерті чаклуна.

— Вічна історія, — зітхнув Зедд. — Отже, тобі, судячи з усього, вдалося переконати його залишити тебе у спокої?

— Те, що він зі мною зробив, коштувало йому ока, — посміхнулася вона.

— Не скажу, що можу тебе винуватити.

— Це було давно. — Зедд вирішив змінити тему.

— Гадаю, ти чула про війну з Імперським Орденом?

— Звичайно. До нас прибув представник Ордена, щоб обговорити цю справу з нашими правителями.

— Що? — Випростався Зедд. — У Ордена є тут люди?

— А про що я тобі тлумачу? Дехто в уряді уважно прислухається до слів посланця Імперського Ордена. Боюся, що Орден підкуповує чимось вище керівництво. І займається цим вже досить давно. — Спостерігаючи за Зеддом поверх чашки, вона надпила ковток. Потім зважилася розповісти більше. — Дехто подумував відправити таємне послання Матері-сповідниці попросити її приїхати і провести розслідування.

— Поки шими тут, вона точно так само позбавлена своєї могутності, як ми з тобою. Поки шимів не виженуть, вона нічим не зможе допомогти в цій справі.

— Так, я розумію, що ти маєш на увазі, — зітхнула Франка. — Найкраще нам спробувати вигнати шимів.

— А поки суд та діло, можливо, місцевим властям слід самим зайнятися розслідуванням.