Налаштувавшись зазирнути у спогади я чую шум внизу, невже ще хтось є у маєтку. Легка паніка забриніла в серці. Зрештою я зараз в образі потужної темної відьми навряд чи бодай щось загрожуватиме мені, окрім зустрічі з оригіналом образу.

Спускаючись до низу, не помічаю нікого. Напевно привиди заважають Кейтлін. Краще скоріше приступити до справи і повернутись до пошуку. Направляюсь до бібліотеки. Повільно відчиняю двері. Книги стоять чіткими рядами. Я підходжу поближче до однієї з полиць та починаю розглядати енциклопедичний словник. Знання накопичені десятиріччями, книги мають свою цінність. Піддатливі часу, вони зберігають дещо цінніше ніж просто знання — безцінну людську спробу надати інформації більшого значення.

Глибокі думки, нічого не скажеш, Кейт вміє гарно говорити та мислити нестандартно.

Чиїсь кроки порушили тишу. Значить не здалось, в маєтку хтось таки є. Я відчуваю знайому енергетику. Вона належить Нейтану.

Спокійно я повертаюсь і бачу його. Одягнутий Нейт у спортивні штани та сіру футболку. Виглядає трішки краще. Розмови з пані Кемс дивним чином вплинули на нього. Дали не надію, та якусь певну наснагу.

— Що ти забула в маєтку? — невтомна грубість по відношенню до Клер.

Я думала, що Клер образиться, не відповість. Дівчина не терпить подібного ставлення до себе. Закляття підказує дещо інше.

— Вирішила дізнатись, що так старанно шукала в маєтку Меган. Містер Барнерсом повідомив мені про якісь цінні родинні речі.

— Хіба тепер це має значення, — так я відчула докір у мою адресу, точніше у адресу Кейт. Дівчина ігнорувала шпики. Декілька хвилин ми стоїмо мовчки. Тиша між нами нестерпна, але не нова. Переглядаю ненависні спогади Клер. Сварки, постійні сварки. Їх стосунки перетворились на докори в адресу один одного. Клер не відчуває каяття за моє вбивство. Шкода їй було, що вона завдала біль Нейту — людині, яку кохає понад усе.

Нейт першим порушив тишу, підійшовши ближче до книжкової шафи. Наші погляди направлені один до одного.

— Я розмірковую над застосуванням ритуалу crassitudine slurry.

Густа рідина, — пролунало в моїй голові. Такого ритуалу не має в світлому напрямку магії. Темна магія наповнена чарами невідомими для мене.

Ритуал повинен позбавити життя особу проти якої він направлений. Смерть повільна, тягучка. Суть ритуалу полягає в наступному. Кохання пов’язує дуже міцно двох людей. Невідомий зв'язок поєднує серця. Сильне кохання проникає в кожну клітиночку тіла, мандрує усіма рідинами. Особливо кров’ю поки не дістається серця.

Ми ж добре пам’ятаємо кохання не завжди взаємне. Отож, в давнину ритуал Густа рідина або як його називають темні відьмаки густа жижа допоміг юнаку позбутись від почуття, що отруювало його життя. За легендою хлопець вчинив самогубство, випустивши кров із тіла. Кров витікала дуже повільно, він чомусь помістив якийсь сосуд для неї. Мабуть вирішив залишити своєму брату бодай якусь згадку про себе. Розлючений брат, побачивши тіло єдиного родича, вирішив помститись дівчині, яка винувата у його смерті. Він використав кров померлого, виливши всю до останньої краплини на ритуальне полум’я. Кохання, що містилось в його крові міцною давньою магією зв’язало дівчину. ЇЇ кров починала перетворюватись на густу рідину або жижу. Жижа повільно перекачувалась серцем допоки те не зупинялось. Так обірвалось життя бідолашної.

Дурнувата легенда, — так думає Клер. В її думках не має деякої поетичності. Трагічності ритуалу надали люди, які знайшли ще один спосіб здійснити вбивство. Більш практичніше розглядання ритуалу дає іншу картину.

Ритуал діє на відьму або відьмака будь-якого магічного напрямку. Повільна болісна смерть гарантована будь-кому, світла темна магія нічого не змінює.

Наступне, потрібно знайти особу проти якої здійснюється ритуал. Твій ворог обов’язково помре щонайбільше за годину або дві. При цьому він сам благатиме померти швидше.

Ритуал ідеально підходить для помсти. Окрім маленької дрібнички, знайти особу, що кохає твого ворога. Вбити її, не проронивши жодної краплини крові. Моторошне видовище перед моїми очима, в давнину щоб зібрати усю кров померлу людину підвішували ногами донизу на якійсь дерев’яній конструкції. Жах, — подумала я. Далі, почекати моменту, коли остання краплина покине тіло померлого. Дорогоцінну кров зібрати у сосуд. Наприкінці розпалити багаття, над яким промовити декілька раз закляття магічного вогню. На завершення вилити кров у багаття. Полум’я миттєво згасне, ритуал завершено. Особу з якої вирішили поквитатись подібним чином відразу очікує покарання.

Мурашки пробігли по всьому тілу. Сподіваюсь, Нейтан нічого не помітить. Образ Клер допоміг прийняти виклик більш менш стійко.

— Що ти пропонуєш? — впевнено, досить впевнено запитала я.

— Я використаю твою кров для ритуалу, ти ж мене кохаєш…запалю багаття, з рештою ми обидва помремо.

Моє серце почало сильно гупати. Бум-бум. Причиною тому був не той факт, що я знаходжусь в образі Клер, тому буду його мішенню для ритуалу. Причину була геть інша. Після моєї смерті, я ховалась, перебуваючи в інших образах. Сесилія, Клавдія, навіть зараз Кейтлін. Мій погляд на світ був дезорієнтований. Я бачила Нейта у розпачі, в який бідолаху ввела моя смерть. Цьому відчаю я не надавала значної уваги, мала надати. Він збирається вчинити самогубство таким чином. Клер кохає його, забрати всю її кров і використати для ритуалу. Без крові дівчина не може жити, вона помре для виконання ритуалу, а в кінці ритуалу помре сам Нейт, виливши у багаття життєво важливу рідину.

Моя магія допомогла опанувати себе, дозволяючи зануритись в образ Клер глибше, ніж я хотіла.

— Не будь дурнем, Нейтан, ми обидва знаємо про ритуал, — я могла видихнути спокійно. Кейтлін була права. Нейтан в жодному разі не виконає ритуал. Занадто добрий, щоб вбити свою найкращу подругу. Вона була і назавжди залишиться його подругою з дитинства. Ні, вбити її неможливо. Обидва добре знають все це. Навіть для помсти, хлопець нічого не зробить з моєю вбивцею. Не дивлячись на потужну темну магію всередині нього…занадто добрий.

Розмовляти нам більше не має сенсу. Розмова знову переросте у сварку. Звинувачення у вбивстві, відсутність каяття, зруйновані стосунки, втрачену дружбу. Ця пара проходила по колу одні ж ті теми. Вони могли сперечатись цілковиту вічність, так і не дійшовши до логічного завершення. Бо ніякого логічного завершення не має. Нейту боляче, щоб він не робив дуже боляче. Ніяка сварка не змінить факту моєї смерті. Більше не буде Меган.

Я продовжую ховатись, знаючи що роблю йому боляче, зберігаю образ Кейтлін. Не знаю чому.

Я повертаюсь до книг. Починаю проводити рукою по полиці біля якої ми стоїмо. Нейтан також несвідомо повторює мої рухи, можливо бажає відволіктись.

Іскра зайнялась дуже швидко, невеличкий потік світла долинув скрізь книжкову полицю. Різкий поштовх — на підлогу впала книга в темній палітурці.

Без назви, автора, жодних ілюстрацій. Чорна обкладинка нічого не говорила, зміст книги залишався невідомим. Нейт нахилився поближче до книги. За відсутності особливого завзяття він взяв книгу. Сторінки всередині неї виглядали трішки пожовклими. Книга стара, з новою чорною обкладинкою.

Розгорнувши книгу, досить повільно ми обидва побачили латинські назви заклять. Досить незнайомих мені, навіть сам Нейт дивися на них із збентеженням. Перегорнувши декілька сторінок, стало зрозуміло, що окрім заклять в книзі є безліч ритуалів, рецептів приготування зілля.

Декілька хвилин знадобилось мені, щоб усвідомити одну просту річ — книга, яку я шукала, реліквія, що коштувала життя нарешті переді мною в руках темного відьмака. Нарешті я знайшла її. Скільки часу знадобилось для пошуку. Марні численні спроби, невдачі, непідходящі закляття. І ось, коли я найменше очікувала знайти реліквію, вичерпавши увесь ліміт заклять — знайшла.

Не вірю власним очам реліквія, знайдена. Хаотичні думки подальших дій втратили будь-яку логічну послідовність. Перед очима виплили подорож до Флоренції, маю час встигнути, думки про коледж, далі Дзвіночок на моїх колінах, обличчя батька, грайлива посмішка Дон. Я можу повернутись додому. Дім, дім, моя люба домівка. Здається ти зникаєш з моїх спогадів, десь у цьому гидкому Пінсі.