— Ти, — посмиком голови показав він на Тінка. — Ти пошириш по всіх локаціях текст з безапеляційним повідомленням, що в Остудному Наметі в нас нагальний Код Короста.

Ніщо — ні повідомлення про скорпіонів, ні про гримучих змій — не обезлюднювало будь-який намет швидше за чутки про зараженість блощицями. Щойно піде поголоска, ніхто не ризикне ошиватися поблизу Остудного Намету.

— Віднесіть туди тіло, негайно. Мені знадобиться жорсткий пензель і тисяч з десять вологих серветок.

У таборі Секс-Відьом він розшукав голову служби Реєстрації Учасників. Саме в неї зберігалися облікові документи, ті форми, які мусили заповнювати люди. Відмови від юридичних претензій. Секс-Відьми були заклопотані зведенням велетенської постаті Сандри Бернгард[138]. Вони збудували її заздалегідь секціями, руки і ноги в таких місцинах, як Мемфіс і Браунсвіл[139], згідно з інженерними кресленнями, які знайшли в Інтернеті. Наразі йшлося про складне завдання — правильно її зібрати.

Отже, реєстраторка, її ім’я було Дзвінка[140]. Веселкове Сяйво був готовий з нею дечим обмінятися за інформацію.

Дівчина з Болотяного Табору, та, що знайшла тіло, казала, що жертву звуть Скубі-Ду, але вона не знала, звідки він приїхав[141]. Вона показала його спальний мішок. У ньому не малося нічого, окрім бліх та примірника «Бійцівського клубу» у паперовій обкладинці[142].

Веселкове Сяйво порився у себе в пупі, аж поки не знайшов трохи пейотлю та трохи «токвілону»[143]. Дівчина проковтнула все без вагань, і він переконав її, що цей парубок, Скубі-Ду, не мертвий, він просто передозував. Вона виявилася швидкою у сприйнятті історії про те, що невеличка доза «наркану» повернула всю цю справу назад на шлях доброчесної праведності[144]. За допомоги колискової та печива з гашишем Суничне Тістечко вклала її спати.

У наметі Секс-Відьом Дзвінка прикрила ківшиком долоні собі носа і рота.

— У тебе голова смердить, наче коробка з котячим туалетом.

Нічого на ній не впадало в око, крім скептично здійнятих брів та плівки кокосової олії, через що волосся скидалося на фальшиву текстуру деревини, намальовану фарбою в неї між ніг.

Веселкове Сяйво зробив пропозицію:

— Тобі потрібні кондоми? Я можу дати тобі кілька, в обмін за можливість зазирнути до документації.

— У тебе є «ріталін»?[145] — відгукнулась вона з контрзапитанням.

Він похитав головою:

— Як ти щодо крему проти сонячних опіків?

— Маєш той, що SPF 54?[146] — уточнила Дзвінка. Вона кинула багатозначний погляд на його дреди. — У мене є дещо, що може прибрати залишені тваринами запахи.

Веселкове Сяйво запропонував:

— Тобі потрібен «імодіум»? «A200»?[147] Антисептик для рук?

На посушливих рівнинах навкруг них вироювалися ексцентричні персонажі. Наче в якійсь химерній місцині на далекій планеті. Наче в шинку з «Зоряних війн». Повз них шкандибали фріки на дибах. Фріки в сомбреро, сидячи високо на моноциклах, жонглювали пластиковими людськими черепами. Майбутнє з «Шаленого Макса», прищеплене до ковбойського минулого[148]. Це мало вигляд сум’яття під час голлівудських зйомок десь на натурі років за сто тому: мішанка декорацій і персонажів, немов усі вони шукають нитку якогось грандіозного сюжету, який би їх об’єднав.

Дзвінка запитала:

— А як там Дюймовочка? — Це було фестивальне ім’я його дружини. Вони були знайомі з Дзвінкою з давніх-давен. — Удома з дітьми, я гадаю? — Тон в неї був глузливий, наче вона знала щось таке, чого не знав він.

Веселкове Сяйво підняв ставку до пропозиції серйозніших речей. «Твінкі». «Казанний поп-корн». Гідрогенізовані олії тропічних рослин та біотехнологічні штучні закусочні чіпси з кейджунським смаком[149]. Тут — після кількох діб споживання всілякого макробіотичного, цільнозернового та соєвого — жаданими, як рубіни, були б і «орео»[150].

Дзвінка нахилилася до нього ближче. Так близько, що він відчув гіркуватий, сексуально-шавлієвий запах її поту. Очі її просканували, чи нема когось в межах чутності, і вона прошепотіла:

— Ти можеш дістати м’яса?

— Бажаєш курчатини? Свинини?

— Телятини, — прошепотіла вона.

— Фарш годиться?

Вони домовилися. Будь-що, аби лише уникнути дієти з темпе й тофу[151]. Він знайде для неї два фунти телячого фаршу в обмін за те, що перегляне табірні реєстраційні записи.

В Остудному Наметі вони очистили гуртовий вівтар, поприбиравши звідти кварцові кристали, мідні статуетки мавпи-Ханумана[152], обрамлені фотографії Рама Дасса[153], рухомі пластикові фігурки майстра Йоди, Скелеторів[154], ляльок Міс Пігі[155], Моїх Гарнюніх Поні[156], Барбі-з-Малібу[157], Ґамбі[158]158 та обітні свічки з ароматом ванілі. Очищений, вівтар виявився по пояс заввишки, його було вкрито фарбованим технікою батик-зав’язування у помаранчеві й червоні завитки простирадлом. Таким чином вони отримали практичне місце для огляду трупа. Поки Веселкове Сяйво працював, Сонячне Дитя документував кожен крок процедури, знімаючи фото і відео мобільним телефоном.

Згідно зі списками прибулих, під іменем Скубі-Ду зареєструвалося сорок вісім табірників. У повітрі щедро віяло запахами барбекю. Тут завше тривало літо. Веселкове Сяйво зважив імовірність того, що цього померлого Болотяного Чоловіка нема серед тих шістьох Скубі-Ду, які під час реєстрації вказали номери своїх водійських ліцензій. Шанси радше схилялись до того, що він приїхав сюди автостопом.

Працюючи, Сяйво почувався археологом, який зчищає пензликом сторонній бруд, щоби потім, після протирання дитячими вологими серветками, відкрити ділянки чистої шкіри. Він шукав сліди ін’єкцій, місця заштриків, які б свідчили про передозування. Колоті поранення. Дірки від куль. Зміїні укуси. Що більше Веселкове Сяйво очищав, то дужче упевнювався в тому, що ніколи раніше не бачив цього юнака. Він явно був з пристойних. Лілейно-білий домашній хлопчик, якого заманили сюди репортажі музичного телеканалу про запаморочливий фестиваль-оргію і вгашених пустельних німф. Він не мав жодних татуювань. Не мав пірсингів. Обстеживши тіло, Веселкове Сяйво попрохав Тінкі-Вінка принести йому з Харчового Намету ножиці для патрання курчат, і вони почали зрізати зроблену з пап’є-маше маску «боулінгова куля». Віддираючи від неї смуги так, як людина чистила б помаранч, вони випустили на волю не менше мільярда чорних мух. З тімені Скубі-Ду до задньої частини його черепа шпичаками збігав фарбований на червоне «ірокез». Шпичаки стояли сторчма, тверді, немов залізні. Ці шипи скидалися не так на гребінь півня, як на маківку багряного какаду.

У голові Веселкового Сяйва вигулькнула фраза «природні причини», і він вже почав було думати, де вони зможуть поховати тіло цього хлопця, та аж тут, відвернувшись, переломився в попереку Тінкі-Вінк. З його рота ринув довгий текучий каскад. Напівперевареним тофу обляпало Лежачого Будду[159]. Коли Веселкове Сяйво подивився знову, ірокез перестав бути зачіскою. Гаряче повітря вмент просмерділо блювотинням. Шипи, що стирчали з мертвого хлопця, виявилися металевими. У його поголений скальп було ввігнано ніндзівську метальну зірку, яка вкрилася червоною глазур’ю засохлої крові.