— Роблю ретельні нотатки, пане Вінсон.

— Я б хотів їх потім побачити.

— Я також,— мовила Карла.

— І я,— погодивсь я.

— Дуже добре, що ми це владнали,— сказав Дідьє.— А тепер може хтось нарешті відчинить бар? Моя душа, може, й удосконалюється, але розум благає про милосердя.

Розділ 80

Підозріливий мав ще одне запитання на продовження змагання, але Ідрис спокійно підніс руку — наполегливо, утихомиривши всіх, і полинув за обрій своїх роздумів.

— Наскільки я бачу,— тихо почав він, а та піднята рука була неначе тризубець чистого терпіння,— ми — це єдиний вид, наділений здатністю бути чимось більшим, ніж є зараз, а можливо, навіть більшим, ніж мріємо стати, і потенціалом дістатися куди забажаємо.

Він на мить зупинився.

— Чому ми дозволяємо кільком штовхати багатьох на змагання, споживання і боротьбу? — провадив Ідрис.— Коли вже ми почнемо вимагати миру так само пристрасно, як вимагаємо свободи?

Раптові сльози покотилися на його повернуті догори долоні, що лежали на колінах.

— Пробачте мені,— сказав він, витираючи очі зворотом долоні.

— Великий мудрецю,— звернувся Дайте Подумати, співчутливо ллючи сльози разом з ним.— Сьогодні нас усіх привела сюди сила любові. Нехай ми всі будемо щасливі у своїх духовних зусиллях.

Ідрис розсміявся, струшуючи з очей місячне каміння сліз.

— Це семантична помилка, великий учителю,— зауважив він, заспокоївшись.— Любов не має сили, бо її можна подарувати лише на власне бажання.

— Дуже добре,— посміхнувся Дайте Подумати,— що таке Сила?

— Сила впливає на людей і процеси або спрямовує їх,— пояснив Ідрис.— Сила — це міра контролю і завжди пов’язана з авторитетністю. Сила — це страх, що підкоряється жадобі. Любов позбавлена страху і жадоби, так само як авторитетності чи контролю, і саме тому вона є вищою за ілюзію сили.

— А як щодо сили зцілення? — нагадав Сварливий.— Ви її заперечуєте?

— А це енергія зцілення, майстре-джі. Кожен цілитель знає, що в цьому немає сили, але енергія існує в надлишку. Енергія — це процес. Сила — це спроба вплинути на процес, скерувати чи контролювати його.

— Навіть сила молитви, майстре-джі? — поцікавився Амбіційний.— Хіба такого не існує?

— Існує духовна енергія молитви,— відповів Ідрис,— так само як і духовна енергія любові, й обидві є резервуарами благодаті, але не існує сили. Енергія — це процес, а сила — це спроба контролювати процес.

Вінсон поривався заговорити.

— Сила — погана, енергія — хороша,— прошепотів він Карлі.— Абсолютна сила псує.

— Дуже добре, Стюарте,— радісно озвалася Карла.

— Скористаймося кальяном,— запропонував мудрецям Ідрис.

— Дуже добре, Ідрисе,— навіть радісніше прошепотів Дідьє, і зібрання розслабилося, доки мудреці та мій французький друг задовольняли свої бажання.

— Продовжимо? — запропонував Ідрис, коли мудреці зловили достатньо кайфу, щоб знову спуститися до метафізики.

— Звісно,— відповіли мудреці.

— Той факт, що ми такі як є,— мовив Ідрис, наче дискусія і не переривалася,— та ставимо влучні запитання, незважаючи на те, скільки століть знадобиться, щоб докопатися до правди,— це, власне, і є долею. Доля також, як і життя,— це раптове явище.

Вінсон нахилився, щоб прошепотіти запитання, але Карла його випередила.

— Енергія плюс напрямок дорівнює доля,— випалила вона, зосереджена на дебатах.

— Але доля? — сказав Підозріливий, і цього теплого вечора його виголена голова виблискувала від поту.— Ви можете ще раз це пояснити?

— Наша людська доля — це факт, а не гіпотеза,— мовив Ідрис.— Доля — це можливість сфокусувати духовну енергію у формі волі, щоб змінити майбутній напрямок нашого життя. Ми всі більшою чи меншою мірою робимо це з нашим особистим життям і з колективним життям людства. Ми вже живемо скерованим життям і лише самі можемо це усвідомити і скерувати його позитивніше.

— Але як таке можливо усвідомити? — наполягав Дайте Подумати.

— Виражаючи низку позитивних характеристик найкращим чином,— підказав Ідрис.— Саме це і є реалізацією душі, яка виражається у людській доброті й хоробрості.

— Але навіщо? — запитав Амбіційний.— Навіщо комусь напружуватися й робити хороші, позитивні речі? Чому просто не працювати заради власної вигоди? Оскільки ви так полюбляєте науку, то хіба це не еволюція?

— Жодним чином,— посміхнувся Ідрис, відповідаючи на запитання, яке чув уже сотні разів.— Хай куди дивляться люди, вони бачать дикий світ, що змагається на смерть. Але на світі також існує неймовірна співпраця — від мурашок у колоніях до дерев у колоніях і до людських істот у колоніях. Адаптивність — це витончена співпраця. Співпраця — це еволюція.

— Але, звісно ж, виживає найсильніший,— наполягав Амбіційний.— І найсильніші правлять світом. Ви плануєте перевернути природній порядок речей?

— Природній порядок речей — це співпраця,— заперечив Ідрис.— Молекули не змагаються, щоб сформувати органічні молекули, вони співпрацюють заради їхнього формування. І ми — великі мудреці — також є дуже великими збірками дуже великих органічних молекул, які співпрацюють завдяки Божественному. Коли вони зупинять співпрацю, то всі ми опинимось у халепі.

— Ну, якщо хочете повернути цю дискусію назад до підвалин,— зауважив Дайте Подумати,— то можу я поцікавитися, чи пропонуєте ви ідею, що існує інший моральний порядок, поза тим, про який ідеться у сакральних текстах?

Це було підступне запитання. Я знав, що Карла дуже хотіла відповісти, бо кілька разів його обговорювала.

— Сакральні тексти існують для того, щоб ми знали, чим можемо стати,— сказав Ідрис.— Доки не дістанемося туди у своїй трагічно довгій культурній еволюції, доки не дістанемося до місця, гідного таких прекрасних одкровень, наша спільна людяність — це дуже корисна провідна зірка до істини.

— Ви відкидаєте сакральні тексти? — зацікавився Дайте Подумати.

— Це ви так кажете, а не я. Моя порада, хай яка вона незначна, полягає в тому, що сакральні тексти — неначе сакральні місця. І якщо ми очищаємося перед входом до сакральних пам’яток, то так само маємо бути чистими, коли звертаємося до сакральних текстів. А найкращий спосіб презентувати чисту душу перед великими одкровеннями Божественного — це бути чистою людською істотою у своїх вчинках з іншими та зі світом, який нас підтримує.

Мудреці знову почали радитися, а Ідрис використав цю можливість, щоб замовити новий кальян, і задоволено підготував його для них.

— Добре серце, добра віра? — зронив під час паузи Вінсон.

— Ти справді починаєш розуміти,— тихенько запевнила Карла.

Рендалл робив нотатки у своєму записнику. Анкіт допомагав йому, час до часу шепочучи частини фраз, які встиг запам’ятати.

— Хлопці, вам тут подобається? — прошепотів я.

— Це неначе стрибати з парашутом угору,— відповів Рендалл.— Замість стрибати вниз.

— Ми можемо запросити цього вашого вчителя на вечірку,— захоплено вирішив Анкіт.

— А буде вечірка? — зрадів Дідьє.

— Комуністична вечірка,— сухо повідомив Анкіт.— Але можна організувати невеличку вечірку біля вогнища сьогодні ввечері, спеціально для вас, пане Дідьє, якщо бажаєте.

— Суперово,— посвітлішав Дідьє.— О Господи, святі знову розмовляють.

— Маю зізнатися, великий мудрецю,— скромно зізнався Дайте Подумати,— ви заплутали мене у джунглях своїх творчих ідей.

— Так,— додав Підозріливий.— Я також розгубився, бо ваша дискусія на тему духовних речей не використовує звичайної духовної мови, майстре Ідрис.

— Усе може бути духовною мовою, благородний мислителю, але просто на вищій чи нижчій частоті зв’язку,— відповів Ідрис.— Наша з вами дискусія — це лише один з багатьох варіантів.

— А як може бути більш ніж одна духовна мова? — здивувався Підозріливий.

— Якщо існує Бог і духовна мова, яка з’єднає нас із Ним, тоді за визначенням — це лише мова наміру, просто виражається вона в різний спосіб.