Більшість часу ви контролюєте власний розум. Хочете погратися конструктором? У вас для цього є мозок! Захоплюєтеся читанням книжок? Ви складаєте літери у слова, і у вашій уяві оживають герої книжки.

Але вночі відбуваються дивні речі. Доки ви в ліжку, ваш мозок показує найдивніші, найдивовижніші, а іноді й найстрашніші сни.

Ви можете плавати в Амазонці, звисати з крила літака, сідати за п’ятигодинний іспит із найгіршим вчителем чи їсти купу черв’яків. Те, з чим ви стикаєтеся у реальному житті, але, можливо, не звертаєте на це уваги, зазвичай уві сні з’являється у повному світлі: людина, яка працює у газетному кіоску, раптово отримує головну роль у ваших канікулах, про які ви довго мріяли. Хлопець, із яким ви ніколи не розмовляли у школі, виявляється вашим найкращим другом.

У давнину люди вірили, що у снах дуже багато підказок про те, яким буде майбутнє. Сьогодні ж ми схильні думати, що під час сну мозок перенастроюється і дає собі лад після денної активності.

Чому іноді сняться жахи? Протягом дня можуть трапитися речі, які лякають нас, але ми настільки зайняті, що нам не вистачає часу подумати про це. Вночі, коли ми спокійно спимо, ми можемо дати волю тим страхам. Чи, можливо, щось, що ви зробили протягом дня, було чудовим, але ви поспішали і не мали на це часу. Це може з’явитися уві сні. У снах ми повертаємося назад до того, що пропустили, відновлюємо те, що зруйнували, вигадуємо те, чого б нам хотілося, і досліджуємо страхи, які зазвичай ховаємо подалі.

Сни одночасно і більш захопливі, і більш жахливі, ніж повсякденне життя. Вони – ознака того, що наш мозок – дивовижна машина і в нього є сили й можливості, які ми часто не визнаємо, коли користуємося ним, щоб просто зробити домашнє завдання чи пограти в комп’ютерну гру. Сни доводять нам, що ми не повністю знаємо себе.

Якщо ви проїдете деяку відстань від того місця, де живете, ви помітите, що люди не говорять так само, як ви і ваші друзі. Ви почуєте різні звуки – це те, що ми називаємо різниці в акцентах. І ви також почуєте різні слова і способи побудувати речення – це те, що ми називаємо «відмінності діалекту».

Акценти і діалекти показують, звідки ви. Люди говорять щось типу «він розмовляє як валлієць» або «вона розмовляє так, як ніби вона з Лондона». Люди з інших країн теж мають акценти й діалекти. Ви можете відрізнити, хто з Америки, а хто з Австралії, з того, як люди говорять.

Акценти й діалекти змінюються, коли люди переїжджають із одного місця в інше. Вони полишають звичку говорити так, як говорили колись, і говорять по-новому. Те саме трапилося тисячі років тому, коли люди почали досліджувати нашу планету. Влаштовуючись на новому місці, вони поступово починали говорити по-іншому, і за певний час їхня мова ставала настільки іншою, що, коли б вони повернулися туди, звідки прийшли, їх там більше не зрозуміли б. Коли таке трапляється, кажуть, що люди розмовляють іншою мовою.

Близько трьох тисяч років тому групи людей, які жили в Південній і Східній Європі, почали переїжджати в північні регіони, які сьогодні ми називаємо Німеччиною, Голландією, Данією, Швецією та Норвегією. Вони відомі як германські народи, і діалекти й мови, якими вони розмовляли, також називались германськими.

Чернець, якого звали Беда, написав книжку, в якій розповів, як групи германських народів прибули до Великої Британії у V столітті з різних частин Північної Європи. Деякі з них були названі «англи», деякі – «сакси», деякі – «юти». Вони оселилися в різних частинах Великої Британії. І минуло небагато часу, перш ніж вони розробили нові способи говорити.

За певний час люди дали цим новим поселенцям ім’я. Вони називали їх англосаксами – тобто англійськими саксами (інші сакси досі жили в континентальній Європі). Вони називали цю країну Англійською землею, і врешті-решт це стало назвою, яку ми знаємо дотепер, – Англія. Мову, якою розмовляли ці нові сакси, назвали англійською.

Англійська мова, якою розмовляли англосакси, дуже відрізняється від сучасної. Було так багато змін, що, здається, це майже іноземна мова. Вона називається старою англійською.

Якщо ви вирушите в подорож у минуле на тисячу років, вам буде складно зрозуміти, що говорять англосакси. Але ви б упізнали багато слів, які досі використовуються в сучасній англійській мові: наприклад, будинок, ліжко, дитина, друг. І якби ви сказали англосаксонському воїну: «Я живу на цій вулиці», він би здогадався, що ви маєте на увазі, тому що всі слова в цьому реченні існують в англійській мові понад тисячу років.

Динозаври, можливо, і були великими, але це не означає, що вони могли б вижити за будь-яких умов. Іноді бути великим – не така уже й добре. Динозаври були великими істотами, тому їм треба було багато їсти, просто щоб вижити. Найжорстокішим динозаврам, таким як тиранозаври, потрібна була їжа, – інші динозаври! Якщо їх обід вимре, то і вони теж!

Коли шістдесят п’ять мільйонів років тому на землю впав великий метеорит – величезний камінь із космосу, – у небо злетіло стільки пилу й отруйних речовин, що Сонце було повністю закрите. Усі рослини потребують сонячного світла, щоб рости. Коли світла не стало, рослини засохли і загинули, залишивши тільки свої горіхи і насіння у ґрунті.

Не маючи рослин, щоб поїсти, великі травоїдні динозаври, які жили на суші, голодували. Після того як великі хижі ящури поїли травоїдних динозаврів, у них теж закінчилася їжа, і незабаром вони вимерли, як і їхні миролюбні родичі. Тепер про них відомо тільки завдяки викопним решткам.

Але інші тварини вижили. Дрібні ссавці і змії харчувалися жуками або іншими істотами, які жили в ґрунті. Вони були здатні пережити катастрофу, хоча їм і було важко. Тим часом у морі гігантські морські ящери вимерли, але краби вижили, адже харчувалися практично всім. Коли у вас буде пікнік на березі моря, подивіться, як краб втече з невеликою кількістю хряща, якого ви не захотіли їсти. Краби невибагливі. Багато видів молюсків і равликів, у яких потреби були прості, також вижили.

Не всі тварини, які вимерли, були величезними. Окрема велика група – амоніти – вимерла, коли і динозаври. Амоніти були підводними тваринами, що жили в мушлях, трохи схожих на згорнуті овечі роги, протягом багатьох мільйонів років, довше, ніж динозаври.

А зараз буде сюрприз… Динозаври не зовсім вимерли!

Не всі динозаври були величезними: деякі з них були завбільшки як кішка. У деяких із них було оперення, і один із цих пернатих динозаврів – предок сучасних птахів. Птахи можуть жити, навіть якщо мало їдять, і у важкі часи можуть літати в пошуках кращого для життя місця. Більшість вчених погоджуються з тим, що птахи походять від динозаврів, чиї лапи були змінені на крила. І оскільки ви це знаєте, погодьтеся: насправді вони не вимерли. Малі динозаври просто полетіли кудись!

Дуже гарне запитання. Хотів би я знати на нього відповідь! (Жартую!) Так, це правда, якби музика зникла, то ніхто б не помер. Це не те саме, що повітря чи вода, ми можемо жити без музики, але лишень подумайте, яким сумним було б життя без неї! Не було б дискотек, на концертах просто один великий натовп людей дивився б на інший, набагато менший, натовп людей на сцені. У тиші…

А якщо серйозно, кожен народ на Землі створює музику, отже, в цьому має бути якийсь сенс. Насправді, вчені вважають, що люди співали і створювали музику задовго до того, як навчилися говорити.

Можливо, це було первинною формою спілкування. Це може бути формою спілкування без слів і в наші дні: згадайте про «веселі» і «сумні» пісні. У них використовуються ті самі ноти (як ви знаєте, їх дванадцять), та вони різні за настроєм. «О, це все через слова», – скажете ви. Ні. Послухайте радіо у країні, мови якої ви не розумієте. Ви все одно зможете відрізнити веселу пісню від сумної. Як таке може бути? Я не знаю, але це правда. Це свого роду магія, і, гадаю, тому музика й існує.