Я ледь не втратила дар мови. Що за запитання?

Звісно спокійно відповісти, я не можу. Я відразу розхвилювалась.

— Я його навіть не знаю.

— А я добре знаю. Я виросла з ним. Нейтан кохання мого життя. Я ладна зробити все для нього. Без нього моє існування марне.

Чи можна відповісти на таку заяву?

— Запевняю тебе, він мені байдужий. (Сподіваюсь, така відповідь задовольнить Кейт, мені не потрібен її хлопець).

— Знаєш, ми з Нейтом найкращі друзі. Після смерті моїх батьків і бабусі, він став найдорожчою людиною для мене. Кожного дня я проводжу поряд з ним якомога більше часу. Пінс доволі примітивне містечко і розваг тут майже не має. Найбільше задоволення доставляє мені відвідати кав’ярню, побачити метушню Лорейн, скуштувати смачні страви і в черговий раз відчути власну силу. Страх — потужна річ, і нехай кожний в місті знає, що злити Клер погана ідея.

Невже я чую погрозу від потужної відьми. Вона говорить таким чином, ніби звичайна бесіда, та значення слів зовсім протилежне.

— Я відчуваю твою силу, — що я можу сказати коли відповідати не має сенсу.

— Отож, минулого разу я побачила біля Нейта тебе.

— Вибач, але це випадковість.

— Звичайно і слова Нейта випадковість?

— Що саме він тобі сказав?

(Невже хлопець розкрив мій справжній напрям магії, те, що я — світла відьма?)

— Ти йому подобаєшся, навіть дуже сильно подобаєшся.

(Так, я помітила, Нейт ніби витріщається на мене. Особливо останнього разу. Та все одно звучить як маячня він не знає мене справжню, я не можу йому подобатись після однієї чи двох зустрічей. Таке неможливо, симпатія по відношенню до мене однозначно повна нісенітниця. Мабуть, хлопець вирішив змусити свою подружку ревнувати.)

— Нічого подібного, — заперечила я.

— Справді? — здивовано перепитала вона.

Клер взяла в праву руку чашку з чаєм. За короткий проміжок часу він встиг охолонути. Обстановка в кімнаті не налаштовувала на приємне споживання солодощів і дружню бесіду. Зробивши декілька ковтків, Кейт поставила чашку на стіл і подивилась на мене. Погляд її чомусь пом’якшився і на обличчі з’явилась легка посмішка.

— Ці хлопці змушують нас ревнувати, вони такі непостійні, — продовжувала вона.

Я ж нічого не говорила, лише мовчки слідкувала за нею. Цікаво, що коїться в її голові. Жестом Клер вказала мені на стіл, мовляв пригощайся. Таке запрошення навряд чи комусь сподобається. Я з обережністю взяла чашку з чаєм. Аромат чаю приголомшений. Насичений, солодкий і трішечки терпкий. Чашка з чаєм приємно зігрівала мою долоню та давала надію. Якщо Клер і досі гостинна значить можна сподіватись на нормальні взаємини з нею. Дівчина взяла шоколадну цукерку і з задоволенням поклала собі до рота. На відміну від неї, мій апетит кудись зник. Страх заполонив усе єство, неприємні відчуття стиснули шлунок. Я зробила невпевнений ковток чаю. Смак якийсь незвичний, схожий на трав’яний настій. Доволі міцний, як на мене. Від хвилювання стало важко ковтати, у роті пересохло, тому я зробила ще декілька поспішних ковтків. Чашка з моїм чаєм знову опинилась на столі. Смак такого напою навряд чи стане до вподоби. Якийсь все-таки незвичний присмак зберігається.

Кейт весь час за мною спостерігала, вона припинила їсти цукерки із величезним нетерпінням на щось очікувала. Я відчувала її впевненість, силу яку випромінює магія всередині неї. Така велична і непокірна. Зараз Клер заспокоїлась і здавалась задоволеною.

Я думала про всю цю безглузду ситуацію з Нейтаном. Невже можна подумати про мене щось погане. Я в жодному разі не мала ніякого наміру відбивати чужого хлопця. Я вирішила, що необхідно пояснити усе Клер, заспокоїти ревнощі. Мовляв я тут ненадовго і лише в родинних справах.

Таке рішення здавалось найбільш оптимальним варіантом в даній ситуації.

Я вже збиралась виправдовуватись, як не змогла. Відчула легке запаморочення. Через декілька секунд воно минулось. І чудове обличчя Клер знову було переді мною. Все через хвилювання, вирішила тоді я. Напевно стрес, викликаний страхом розгнівати Клер. Страх же виявився ні при чому. Через декілька хвилин я відчула знову запаморочення. Більш потужне і тривале ніж попереднє. Я підставила руку під чоло, адже не хотіла втратити свідомість посеред вітальні. Декілька секунд я знаходилась в такому положенні згорблена, підтримуючи власне обличчя.

Обличчя Кейт не було видно. Розрізнити хоча б якусь деталь кімнати стало неможливо. Все стало настільки нечітким, ніби я провалювалась у невідомість.

Кейт задоволено сиділа на власному місці. Чомусь моє погане самопочуття не викликало жодного остраху в неї.

Сили покидали мене. Я хотіла попросити допомоги та не могла. Лише звуки вітальні зберігали слабкий зв'язок з реальністю.

— Рослина дзвіночок «Джміль» дуже проста у використанні. В невеличкій кількості квітки здатні викликати запаморочення. Відвар же здатний призвести до смерті. Звичайно, якщо правильно взяти концентрацію дзвіночка і зварити насичений розчин. Нейтан лише мій, і нікому не дістанеться.

Здається такі останні слова я почула перед тим як впасти і поринути в небуття.

Глава 6. Втеча

Коли я покидала свою домівку заради пошуку реліквії, то відразу відчула щось не дуже добре. Можливо злість затьмарювала всі мої сили, та все ж щось не давало спокою. Пінс непогане містечко, тихе, навіть спокійне. Для мене ж він виявився осередком небезпеки. Містер Барнерсом постійно намагався придбати маєток, а значить пошук реліквії не раз знаходився під загрозою. Банда вирішила підживитись здобиччю з маєтку. Хлопці влаштували мені веселу ніч з привидами. Нарешті чергова перешкода в пошуку реліквії — моє життя згасало з кожним ковтком чаю, приготованим Кейт.

Важко розібратись в сутності магії. Зазвичай закляття можуть не спрацювати за декількох умов. Слабкість магії відьмака, недостатній контроль емоцій, вплив сторонніх чинників. З зіллями річ зовсім інша. Неправильний компонент впливає на все чаклунське вариво, повністю змінюючи властивості речовини. Зілля зазвичай діють без усіляких промахів, звичайно ж за умови правильності приготування. Інколи магія не діє по жодному з відомих правил, і може призвести до неочікуваних наслідків. Я не знаю, яке правило чи закон порушений в моєму випадку. Чому я не померла від величезної концентрації квітів дзвіночку? Я не пам’ятаю, що відбувалось зі мною після втрати свідомості. Знаю, одне прокинулась я в кімнаті для гостей. На величезній канапі, поряд знаходилось ліжко. На жаль, я не надто удостоїлась честі лежати на ліжкові. Мої руки схрещені на грудях, а поряд лежав невеличкий примірник. Не відразу можна зрозуміти, що це за книга. Потім все-таки я розібрала Біблія. Новий Завіт. Мабуть Саманта принесла в кімнату для гостей, більше ніхто не міг це зробити. В кімнаті майже нічого не видно. Зір після зілля частково відновився, частково залишився слабким. Єдиним джерелом світла в гостьовій кімнаті залишалась запалена свічка на невеличкому кованому столі. Поряд від свічки знаходились чотки з невеличким хрестиком. Завдяки малесенькому джерелу світла я змогла роздивитись силуети. Кімната в якій я зараз знаходжусь також розкішна, як і решта маєтку. Численні килими, невеличка арка, м’які простирадла, пухові покривала, вази прикрашають приміщення. Світло свічки дозволило вивчити загальний інтер’єр кімнати. Стеля виготовлена з орнаментом греко-римського стилю. Стіни в основному однотонні з величезним килимом. Невеличкий туалетний столик з дзеркалом привернув мою увагу. Цікаво можливо я привид і не матиму віддзеркалення.

У дзеркалі на мене очікувала неприємна картина: бліде обличчя дівчини, сповнене страху. Очі трішки потускнівші. (Зір відновлювався вже краще.) Волосся недбало зібране чиїмось руками. Невже, Саманта вирішила попіклуватись над моїм тілом? Я відвернула погляд від люстерка, і підвелась на ноги. Легке запаморочення супроводжувало мене, та я була впевнена такий прояв лише певний побічний ефект пробудження. Навпроти канапи знаходились величезні дерев’яні двері. Арка прикрашала вхід до кімнати. Я вирішила підійти і спробувати відчинити їх. Легенький поштовх дозволив з легкістю створити вихід. Я попрямувала з дивним відчуттям страху, нерозуміння і певної байдужості. Зілля дивним чином подіяло на моє самопочуття. Ніби я серед живих, але на 100 % не почуваюсь живою. Страх як прояв емоцій, присутній десь на задньому плані. Прямуючи до омріяного виходу з маєтку, мене не покидали різні думки. Зараз маєток видається ще більш порожнім, ніж до появи такої бажаної гості. Саманта кудись зникла, залишивши запалену свічку і чотки. Клер мабуть попрямувала на зустріч з Нейтом в кав’ярню. Цікаво, як вона проводить час, без жодної думки про мене. Адже останні почуті від неї слова були сповнені жорстокості. Жодна людина не повинна помирати через такі дрібниці. Я не відбивала в неї хлопця і взагалі нічого жахливого не зробила. Можливо, саме зараз в цю хвилину, Лорейн пригощає свою найдорожчу клієнтку новою вишуканою стравою. Нейт неохоче перебуває в компанії своєї подруги і навіть не підозрює, яку загрозу накликав на моє життя, власними припущеннями щодо дурнуватої симпатії. Єдине, що було важливо забратись геть, покинути небезпечне місце. Цікаво скільки часу, потрібно Кейт аби повернутись в маєток і помітити зникнення «мертвої» відьми, позбавленої життя простим зіллям? Спрогнозувати бодай щось я не могла. Власні почуття не кращий підкажчик за даних обставин. Я неодноразово ігнорувала інтуїцію, і примітивні емоції такі, як страх. Без особливого настороження піти в маєток, сповнений темної магії. За умови, що сама гостя володарка білої магії і причина сварки між ідеальною парою. Невже, я на стільки дурна? Звинувачення у власний адрес нічого не вирішать. Я ледь не померла, а можливо і померла. Тепер блукаю по маєтку Рейнольдс в пошуку порятунку.