— Я не збираюсь чекати до завтра, — мій голос став різкуватий. — Я маю з’ясувати дещо, думаю Нейтан не образиться. — Я піднялась із-за стола, покидаючи нескінченне чаювання. Невдоволені коментарі Аманди посипались градом. Грюкіт стільця означав, що сестричка хоче поспілкуватись зі мною, ще один рух більш м’який мама, також покинула гостя.
Я попрямувала за реліквією. Чорна книжка зберігалась в моїй сумці. Я поставилась до неї безвідповідально, кинувши в заповнену усілякими речами сумку. Діставши реліквію, я спустилась донизу. Відчинений батьківський кабінет та численні голоси з нього, вказували на присутність там мами та сестри.
Я тихенько зайшла, зачинивши за собою двері. Величезний дерев’яний стіл вже оточувала Аманда та мама. Я глянула на сестру: що ти тут робиш, можеш приєднатись до свого чоловіка.
Аманда проігнорувала мене. Мабуть вперше, подібна різкість по відношенню до неї відкинута дужим аргументом. Мама заспокійливим тоном голосу попросила сестричку поводити себе добре.
Я присіла на один зі стільців. Стовбичити в кабінеті не надто приваблива ідея. Переліт літаком, проїзд в таксі, взагалі дорога додому трішки вимотала мене.
— Меган, що ти хотіла запитати? — Аманда посміхалась, стримуючи власну самовпевненість.
— Багато чого, — намагалась я зберігати спокій. — Насамперед пошук, книга яку я знайшла сповнена заклять темної магії. Сповнена це м’яко сказано, вона просякнута темною магією.
— Викладай всі запитання одразу втрутилась сестричка, — довго залишатись осторонь їй не по зубах.
— Не знаю з чого почати. Можливо з того що я померла, — мої слова налякали маму, тільки Аманда зберігала холоднокровність, в дечому вона нагадала мені вираз обличчя Клер, сповнений ненависті та позбавлений жалощів.
— Як би ти була мертва, то не сиділа перед нами в кабінеті, а була похована на кладовищі та лежала б у труні, — мамин погляд метався між нами поки Аманда закінчувала говорити, її очі сповнились сльозами.
— Можеш перевірити, в Пінсі є старе кладовище Святого Августина. Там знайдеш мою могилу. Насип з дерев’яним хрестом, без будь-яких ініціалів. Дороговказом слугуватиме ще одна свіжо насипана могила хлопця на ім’я Алекс.
— Не розумію, Меган про що ти говориш, ти жива… — ледве стримуючись, говорила мама.
— Тоді поясніть мені чому я жива, коли маю бути мертвою. Я була мертвою, принаймні деякий час. Моє серце не билось, тіло було позбавлене будь-яких ознак життя. Пояснять будь ласка, чому я вижила після зілля дзвіночок і чому власне взагалі воно подіяло на мене, коли не мало діяти? Чому Нейтан відчуває мене темною відьмою, хоча я добре знаю яким напрямком магії володію? Останнє чому, скажіть хто відповість мені, здається я використала закляття темної магії, хоча це навіть теоретично неможливо?
Моє невдоволення закінчилось. Тирада слів справила заспокійливе враження на маму, вона подивилась сповнена розуміння на обох свої доньок. Тільки Аманда дивилась без особливого ентузіазму, мамина присутність заважала їй виказати неповагу та позіхнути в моїй присутності.
— Розумієш, — почала виправдовуватись мама, підбираючи необхідні слова. — Ти…
Аманда сказала швидше: ти темна відьма.
— Мені не почулось я темна відьма. Так вона сказала.
Мама мовчала, натомість Аманда продовжила говорити: ну, не зовсім темна. Скоріше наполовину темна.
— Неможливо! — голосно лементувала я, розуміючи, що сказане не має сенсу. — Ніхто не може володіти обома напрямками магії. Це всім відомо. Ти можеш володіти лише одним напрямком магії, своїм.
— Облиш цитувати історію магії Меган, ніхто не говорить, що ти можеш володіти одночасно обома напрямками магії. Та ніхто не сказав, що ти не можеш бути світлою та темною відьмою.
— Неможливо, — прошепотіла я, в очікуванні, що мама нарешті затулить рота моїй божевільній сестричці, яка говорить повну нісенітницю.
— Магічний світ побудований досить примітивно два напрямки магії: темна та світла, — мама заговорила, її голос був таким м’яким оксамитовим. Вона ніби намагалась розповісти казку. — Але для того щоб бути і темною та світлою відьмою, потрібно народитись такою.
— Народитись? — перепитала я, не зовсім розуміючи зміст її слів. — Тобто ми з Амандою народились такими. Як це можливо?
— Хороше запитання, бажаєш почти лекцію пов’язану з репродуктивною анатомією. — Амнда не хотіла стримуватись. — Добре. Я поясню, — заспокійливо поглянула на матусю. — Для цього потрібно мати батьків, які були б могутніми, надзвичайно могутніми відьмаками протилежних напрямків магії.
— Тоді поясни будь ласка, яким чином це можливо, наш батько володіє світлою магією. Я впевнена в цьому, залишається мама, — останнє слово так різко зірвалось з моїх вуст, що я не встигла до кінця зрозуміти його значення. Я поглянула на маму, очікуючи пояснень. Вона подивилась байдуже, новина не сколихнула її рівноваги.
— Прикидатись світлою відьмою було так ганебно. Стільки років я вдавала перед вами ту, якою ніколи не була, — от і пояснення її слабкості у світлій магії. — Я завжди була темною відьмою. Моя родина належить до відьмаків з темним напрямком.
Повірити у її слова було не важко, це багато чого пояснювало. Реліквія сповнена темної магії, наші чудернацькі походи до крамниці з усілякими відьомськими принаддями, або нездатність начаклувати дуже елементарних заклять, що змушувало батька взятись за наше навчання. Та все одно виходить тоді мама брехала нам все життя. Про те ким вона є, навіщо прикидалась? Мов прочитавши мої думки вона продовжила говорити: я мала вагомі причини Меган. Виховавши вас до певного віку, як відьом світлого напрямку, я оберігала вас від власної сили. Намагалась захистити від темної магії. Цей вид магії дуже небезпечний, а володіти обома видами магії занадто великий тягар.
— Ти намагалась нас захистити, приховуючи правду хто ми є насправді, але я не розумію деяких речей. Я жива, після зілля дзвіночок.
Мама тяжко видихнула, маю припущення: це зілля діє тільки на темну магію. Зілля спрацювало на тобі як і повинно було спрацювати за нормальних обставин. Тебе врятувала твоя світла магія, і той факт що ти все життя вважала себе світлою відьмою, тому жодного разу не користувалась темною.
— Тобто виходить, якби не світла магія, то я б померла. Бідолашна Клер вибрала неправильне зілля, — коли вона використала зілля вдруге, його ефект був сильніший. Велика концентрація рослини відправила мене подалі з цього світу. Тільки довершити справу не вдалось, в останню мить спрацювала моя світла магія. Я повернулась до власного тіла, так не покинувши межі шатра, а разом з ним не відійшовши назавжди.
— Тобі не вистачило пояснень? — іронічно посміхнулась Аманда, поправляючи зачіску. Вона схрестила руки, імітуючи позу мерця. Таким чином, вона намагалась піддразнити мене. Я ігнорувала її, залишалось з’ясувати значення магічного пошуку.
— Сенс магічного пошуку відкрити мені мою сутність? — подібне припущення більш менш логічно вписувалось в загальний хід пояснень.
— Сенс пошуку зовсім інший, — мама раптом почервоніла, а Аманді набридло розтлумачувати елементарні речі.
— Вся справа не в темній магії, або пошуку тієї старої книги, головне, що ти знайшла Нейтана.
— Нейтана? — одна новина ще більше шокувала за попередню. — До чого тут він?
— Мам, поясни більш делікатніше. Здається, я не надто хороший знавець родинної історії.
— Я краще дам прочитати Меган щоденник дідуся, — помах руки, легкий поштовх, повітря наповнилось запахом пергаменту. Батьків стіл, що здавався звичайнісіньким і не містив жодних потаємних шухляд, на разі мав одну. В ній знаходилась книга дуже схожа на мою реліквію, чорна палітурка без жодних назв. Я миттю потягнулась до книги. Відчуваючи різкий запах пергаменту. Сторінки книги були неушкодженими, злегка пожовклими. Знайомі ініціали, їх я бачила на реліквії, виявляється вони належать моєму дідусю.
Перший запис, який кинувся в очі звучав наступним чином.