— Невже ви нічого не хочете змінити? Прожити декілька років подалі від міста. — Вона тяжко видихнула. Між нами запала тиша. Потрібно починати переходити до помсти Клер. День не триватиме вічність. — Я хотіла подякувати вам, особливо за втрачений час.

— Ти нічого не винна мені Меган. Кожен рік наближає мене до зустрічі з Рудольфом. Я була мужньою, зберігаючи власне життя. Вчинити самогубство було б тяжкою втратою для моє матері. Твої чари дозволили зменшити життєвий тягар прожитих днів. Тому не переймайся, ти надала мені найціннішу послугу.

ЇЇ слова змусили мене тремтіти. Подібне ставлення до життя я не відчула, коли була нею. Почувши вперше подібне зізнання, невимовно здригаюсь.

— Ви б зраділи якщо янгол смерті забрав би вас сьогодні? — моє запитання не здавалось мені дивним навпаки закономірним після усього почутого.

— Скоріше не зраділа б, просто відчула полегшення.

Настав час попрощатись, назавжди. Я обійняла пані Кемс та в останній раз поглянула в її сумні очі. Окинувши поглядом будинок, запитую ще раз: невже не має того щоб я могла зробити для вас?

Пані Кемс посміхнулась своєю щирою посмішкою, переді мною виникла Клавдія з минулого. Хоч і старіша: ремонту в будинку більше, ніж достатньо.

Проходячи повз кімнати, я хочу запам’ятати побільше деталей. Зупиняюсь на книзі, що розгорнута. Палітурка рік видання свідчили, що книга не нова. Ідея прийшла мені в голову.

— Можливо таки є щось, що я можу зробити для вас, — я заплющила очі, Майкл Треас не побіднішає позбувшись бібліотеки в маєтку. Прошепотівши декілька слів, пані Кемс здивовано оглядає спочатку мене, потім вітальню. Декілька полиць розмістились по всьому будинку. Книги акуратно розставлені тепер належатимуть пані Кемс. Літературний смак якої дозволить в повній мірі оцінити всі шедеври зібрані на протязі багатьох років моїми родичами.

Старенька нічого не відповіла. Вдячність світилась у очах. Ми посміхнулись одна одній. Вона обійняла мене, та сказала: зустріч з тобою, найбільший подарунок. Прикро, що наше спілкування тривало недовго.

Покинувши будинок пані Кемс, я ледве стримувала сльози. Відійшовши на значну відстань, я сховалась в тіні сусідніх будинків. Сльози потекли по щокам. Я повинна була вгамувати власні емоції, перед ти як дістати Клер.

Трішки заспокоївшись, маю змогу перейти до найголовнішої частини плану.

Помста солодке слово, коли подумаю про мою вбивцю. Вона заслуговує на страждання. Заслуговує відчувати біль, постійно. Клер вбила Алекса, бажаючи позбавити мене життя. Труїла мене зіллям Дзвіночок. Цього виявилось не досить. Бажання позбутись мене, знищити ніколи не зникне допоки існуватиму я. Моя труна повинна бути з тілом, моїм тілом. Я повинна мирно спочивати на кладовищі, де спочивають більшість мешканців Пінсу та Алекс…Він помер у боротьбі з Клер, знаючи що сили нерівні. Бідолашний Алекс.

Клер не заспокоїться, допоки не почує мого останнього видиху, останнього серцебиття не переконається в смерті мого тіла. Вона буде шукати можливість позбавити мене життя. Нехай такий пошук триватиме вічно. Я відчуваю всю ситуацію вбити мене їй буде не так просто. Щось всередині змінилось. Я стала іншою. Полишаючи обійми смерті раз по разу, я розумію, що в таких труднощах для Клер є певна причина. Я обов’язково з’ясую це. Згодом. Зараз я розумію Клер також має остерігатись. Оцінюючи власні сили розумію, що можу сама легко вбити її. Зламати зсередини її тіло, мов тендітну пір’їнку. Подумки направивши потужну енергетику до серця Кейтлін зупинити назавжди. Так легко за бажанням перервати чуже життя. Тепер я не безпечніша, ніж вона. Саме Клер має боятись зустрічі зі мною. Ця відьма не усвідомлює на скільки сильною я стала, і що можу заподіяти. Будь-яке закляття в моїх руках стане потужною зброєю. Одна лише думка і Кейт перестане існувати.

Що тоді…Нічого. Меган також перестане існувати. Замість неї з’явиться інша особа, вбивця. Нічим не краща від Клер. Я не можу так вчинити особливо знаючи, що Алекс помер, намагаючись помститись за моє вбивство.

Повільно видихаю, тримаючи у руках ще один лист. Зупиняю першого зустрічного хлопця, років 11.

— Знаєш, де знаходиться маєток Рейнольдс?

Хлопчик перелякано поглянув на мене та кивнув.

— Бажаєш заробити непогану суму грошей?

— Я не проти… — ледь чутно вимовив хлопчина.

— Тоді залиш цього листа на порозі будинку, та поспіши забратись якомога швидше. Якщо тебе встигнуть помітити скажи, що лист для Саманти. Вона передасть його кому потрібно.

Хлопчина на мить засумнівався, я повторила: залиш листа на порозі будинку.

— Я хочу отримати за послання 500 доларів.

— Не має проблем. Гроші не мають значення.

Хлопець схопив листа та побіг так швидко, що за декілька хвилин заховався за найближчим будинком.

Довго очікувати на повернення мого посланця не довелось. Він повернувся за грошима. Я віддала йому банкноту та запитала як усе пройшло.

Задоволений собою він пробурмотів: Саманта забрала лист.

Втікаючи додому, хлопчик недовірливо поглянув на банкноту. Це були найбільші зароблені ним гроші.

В листі зазначалося наступне:

Пустир почав перетворюватись, поступово заповнюючись насадженнями. Після останньої зустрічі на цьому місці, багато чого змінилось. Пустир скоріше нагадував невеличкий квітник. Сонце грайливо підсилювало яскравість кольорів новостворених алей, клумби. Зелень штучно насаджена гармонічно вписувалась в загальний пейзаж. Вітерець дунув, нагадуючи головну причину присутності в Пінсі, чому я ще не забралась додому. Пора попрацювати, використовуючи магію проти Клер. Вона не завжди повинна бути на крок попереду.

Встигнувши завершити всі приготування, я вдивляюсь в даличинь, яскраво помаранчева шифонова сукня, високі підбори туфлів, чорне розпушене волосся. Кейтлін виглядала ефектно для подібної зустрічі. Хода дівчина показувала впевненість, наближаючись до мене, Клер скривилась. Відраза грала на її обличчі. Я набридла своїм постійним виживанням від заклять, навіть ритуалів.

Підійшовши ближче до мене, відчуваю пильний оцінюючий погляд. Мій одяг не був таким розкішним як у неї. Волосся потребувало кращого догляду, шкіра була блідою. Зовнішньо Клер виглядала яскравіше, значить привабливіше. Заклопотаність останнього дня в Пінсі не дозволила привести себе в надто розкішний вигляд. Мама могла нарікнути мені за подібне. Зовнішність відьми в її розумінні має не менш цінне значення, ніж сама магія.

Блискучий підбор Кейтлін торкається потрібного місця, спеціально приготованого годину тому. Зварене зілля потай від родини Нейта в купі з закляттям, от-от вступлять в силу. Ще один крок, віддаляє від задуманого. Неохоче відьма наблизилась ще ближче, тим самим прискорюючи дію мого плану.

— Цього разу тебе нікому захистити Меган. Бачу ти залишила Нейта вдома.

— Тобі більше знадобиться допомога Нейта, пригадай краще минулу зустріч, — повний спокій. Такому самоконтролю можна тільки позаздрити. Перейду до основного плану. — Ти більше нікому не зашкодиш Клер. Я позбавила тебе магічної сили.

— Такого не може бути? — замотала головою дівчина.

— Може, тому поміркуй будь-ласка над тим як ти повернеш свою силу, — дівчина зрозуміла про що я говорю. Існує потужне зілля в поєднані з закляттям дуже дієва та темна магія.

— Я звернусь по допомогу до родини. Вони допоможуть повернути мені магію.

— Поки ти це зробиш я встигну забратись з міста.

— Бідолашна Меган, невже ти не хочеш мені помститись за власне вбивство, і того шмаркача Алекса.

Моє серце заболіло. Алекс став жертвою випадково, він повинен був жити.

— Я зроблю тобі болюче.

— Тремчу від страху, — на обличчі Кейт не було тіні страху.