Я провалююсь в сон. Згадка про маму, повернула мене додому. Домівка видавалась напрочуд реальною. Кольори яскравими, запахи сильними, магічна енергетика дієвіше. Сон тривав дуже довго. Час застив на місці. Стрілки годинника не рухались. Я бачила маму зі сторони. Як вона порається біля плити. Кухню наповнив аромат кориці, здається готує десерт. У ві сні я захотіла наблизитись до неї, обійняти. Сказати, що сильно сумую. Цей порив емоцій відразу змінився іншим. Я пригадала пошук реліквії та відсторонилась. Мама змусила шукати реліквію. Образа заполонила моє серце.

Довелось шукати батька. Він займався конструюванням моделей літаків. Це хобі з’явилось у нашому домі нещодавно. Я не наважилась підійти до нього. Навіть розуміючи, що це сон. Просто сон був надто реальним, злякавшись власних ілюзій я попрямувала сходами на другий поверх. Відчинила двері своєї кімнати. Там на ліжку мене очікував невеличкий сюрприз, Дон спала вмостившись калачиком разом з Дзвіночком.

Декілька хвилин я милувалась найгарнішою дитиною у світі. Дон завжди була найкращою. Природа поєднала у ній вроду обох батьків, і нагородила делікатністю Стівена та сердечністю мого батька. Характер Аманди поки не проявлявся у малечі. Я могла простояти декілька годин, дивлячись на неї та Дзвіночок. Раптом, я захотіла погладити її по маківці, підійти ближче. З усієї родини, тільки маленька Дон заслуговує теплого ставлення до себе.

Сон обірвався від різкого звуку. Я розплющила очі відразу, побачивши темряву. Виявляється до кімнати увійшла Айрін. Вона має повне право зайти до своєї кімнату, яку тимчасово населяю я. При вигляді Айрін, що поралась в пошуку, чогось важливого в мене виникло бажання, прикинутись сплячою. Повільно заплющивши очі, я перевернулась намагаючись вдати цілковите розслаблення. Мій план спрацював не надто добре. Айрін важко провести. Що до орієнтування в чужій енергетиці вона — першокласний знавець. Все одно, не хочу ні з ким говорити. Керол напоїла мене снодійним. Хоч це думаю було з найкращих намірів (моя мама вчинила так само по поверненню з Пінсу минулого року), вона тим не менш повинна була запитати. Я вже не маленька дівчинка, яку мучать жахіття. Достатньо доросла, тому можу дозволити собі боротись з негараздами.

Залишена наодинці в кімнаті, я повернулась до роздумів. Година проведена таким чином, змусила мене підвестись з ліжка. Спочатку я поткнулась до невеличкого світильника. Тускле світло наповнило кімнату. Хтось дбайливо зачинив вікно, яке я з величезними зусиллями відчинила. Годинник на туалетному столику показував 7 годину вечора. Сон вдень наганяв загальну апатію на моє тіло. Єдине бажання зараз повернутись до сну.

Важкість роздумів змушує поволі рухатись. Мою увагу привертає скриня. Металева з надписом здається на латині. Хай живе вогонь. Я прочитала назву, скриня не відчинилась. Дарма, темна магія мені не під силу. Бувають виключення, наприклад сутичка з Клер. Коли перемога над нею була поряд. Потім ритуал густа жижа. Ритуал, чому він не вбив мене, це питання необхідно з’ясувати.

Тож я покидаю кімнату. Повертаюсь до вітальні. На жаль нікого не має. Айрін, Керол, ніби розчинились. Вирішую використати магію, сконцентруватись на енергетиці Нейтана. Спочатку відчуваю незначні перешкоди, потім два різні потоки темної магії. Третього поки що не має. Куди ж він подівся? — замучено думаю я. Невідомо звідки з’являється Айрін. Переповнена радості вона не випускає планшет. В руках у неї декілька пакунків. Судячи по лейблам там знаходиться одяг.

Дівчина радісно простягає мені пакунки: Меган поки ти спала, я дещо замовила тобі в Інтернет-магазинах.

— Дуже швидка доставка, — зауважила я, розглядаючи вміст пакунків.

— Облиш, магія повинна приносити користь.

— Одяг чудовий, але думаю це зайве.

Айрін з розумінням кивнула. Звичайно я вирушу додому. Особливо у світлі останніх подій.

— Не хвилюйся тобі знадобиться, думаю ти зостанешся у Пінсі ще декілька днів. Після пережитого ритуалу декілька днів відновлення не завадять.

Заперечувати Айрін я не стала. Така нав'язлива пропозиція залишитись, не сподобалась мені. Але і справді в чомусь вона права. Необхідно трішки набратись сил перед тим, як помститись Клер. Дівчина зобов’язана відповісти за смерть Алекса.

— Де Нейтан? — я знову повернулась у теперішній час, мислення наперед відриває з реальності.

— Повинен бути у своїй кімнаті.

— Кімнаті? — перепитала я. Здивована тим, що не відчула енергетики хлопця.

— Так у кімнаті. Прямо, а потім ліворуч. Якщо тебе так хвилю мій брат.

Айрін швиденько спустилась по східцям. Я ж попрямувала заданим маршрутом. Спочатку постукала у двері. Дивні емоції переповнили мене. Я у будинку темних відьмаків. Світла відьма серед осередку темної магії, занадто надприродне явище. Нейт відчинив двері. Він явно здивований моїм пробудженням. Я зайшла у його кімнату. Простору з величезною купою речей. Спортивний інвентар акуратно складений у кутку. Величезне залізне ліжко, декілька м’яких крісел. Мабуть Клер неодноразово перебувала тут. Сиділа на кріслах. Навпроти ліжка стоїть письмовий стіл. Купа книг, ноутбук, декілька ручок. В кімнаті є невеличка шафа, з фотографіями сноубордистів.

— Твої кумири? — запитала я, поглянувши у бік шафи.

— Радше моя мрія. Зажди хотів навчитись кататись на сноуборді.

— То в чому проблема? — запитала я, відволікшись від головної причини візиту.

— Я ніколи не покидав межі міста, — зітнув він плечима. Невеличка пауза повисла у повітрі. Нейт виглядав втомленим. Одягнутий у просту білу футболку та спортивні штани. Його волосся було нерівним місцями тирчало. Обличчя відображало недавнє пробудження. Тоді я дуже швидко запитала: я розбудила тебе?

— Майже, — він посміхнувся та сів на край ліжка. Я сіла поряд. Адже відчувала Клер неодноразово була в будинку, цій кімнаті. Перед моїми очима так і проминав її силует. Величезні підбори, дорога шифонова сукня, хвилясте темне волосся. Вона граційно сидить на кріслі, почуває себе в кімнаті не гірше за маєток Рейнольдс.

— Бачу ти поспілкувалась з Айрін, — пакунки в моїх руках. Забула про одяг.

— Так звісно, — я не знала як підступити до головного питання, та здатись нечемною. Зараз зі мною поряд знаходиться людина, яку моя смерть вразила надто сильно. Алекс загинув через те, що я довго ховалась, перебуваючи під дією закляття образу. Нейт також міг загинути, хіба він сам не зізнавався у бажанні покінчити з життям. Провина перед ним чомусь розчиняється у моїй вражаючій логіці. Я не могла вчинити по-іншому, бо померла. Світ видавався чужим, нічого важливішого окрім реліквії для мене не існувало.

— Думаю, ти хочеш дізнатись яким чином залишилась живою?

Я повільно кивнула. Нейтана важко було провести, власне його сестру також.

Він дістав, неохоче якусь темну книгу. Звісно, я знала що це за книга. Чорна палітурка, без ілюстрацій, авторів, будь-яких назв.

— Вона належить тобі, — протягнув руку разом з реліквією. Я побоялась взяти її, адже пригадала нашу зустріч у кав’ярні. Образ Пані Кемс тоді трішки постраждав.

— Не бійся тепер вона безпечна для світлої магії, — ось його рука доторкнулась моєї. Нарешті реліквія опинилась в мене. Гладенька палітурка. Приховує безліч таємниць. Розгортаю першу сторінку. Там написані ініціали М.С.Е. Знайомих з цими ініціалами в мене не має. Перше сторінка написана повністю латинською. Потім йдуть різні незнайомі візерунки. Ритуал здобуття чужої магії, (необхідно зробити жертвоприношення), закляття зміни реальності, закляття втрати голосу. Декілька сторінок з описом найсмертельніших трав у світі.

Vancouveria chrysantha Greene Ванкувер золотистий

Cupresus macrocarpa Hartweg Кипарис великоплідний

Fritillaria liliacea Lindl Рябчик лілієцвітний

Lewisia cotyledon Robinson Льюїс сім'ядольний

Claytonia lanceolata Pursh var. chrysantha Клайтонія ланцетова

Franklinia alatamaha Marshall Франклін алатамаха