— Алекс, з ним все гаразд? — ледве стримуючи крик, запитала я.

— Більш менш. Цей хлопчисько заявився в маєток сьогодні. Саме сьогодні, коли я дізналась, що ти жива. Він бідолашний не знав правди. Впевнений у твоїй смерті, не знаю на що цей нікчема міг сподіватись. Помститись мені, потужній відьмі.

Нейт стояв нерухомо. В його очах читалось те чого мені не зрозуміти. Він краще знає Кейт, ніж я. Тому раніше зрозумів кінець зустрічі. В моєму серці подовжувала жити невеличка надія. Вона повинна дати шанс Алексу покинути Пінс.

— Де знаходиться Алекс? — нарешті Нейт заговорив, запитання напрочуд вбивало надію.

— Там, де має знаходитись Меган, — міркувати швидко, дуже швидко. Нічого не допоможе змінити сказаного. Де я маю знаходитись? На думку Кейт, вранці дівчина вважала мене мертвою, значить я повинна знаходитись там де мене залишили минулого разу — кладовище Святого Августина.

— Ні, — мотнула я головою, — ти не могла його вбити?

— Придивись уважніше в сторону кладовища, там замість однієї могили дві.

Я боялась поглянути у бік кладовища, там вдалині від усіх інших будівель, при наявності хорошого зору, за умови знаходження на пустирі, дійсно можна побачити кладовище. Використовуючи магію, побачити все що завгодно.

Нейтан напружився, щось пробурмотів, здається він побачив. Я відмовлялась дивитись, натомість, не поглянула ні на Клер і на Нейта, побоюючись дізнатись правду в їх очах. Погляд метнувся до казана, біля якого стояла Кейт. Магія, блокуюча його вміст, перестала діяти, червона рідина наповнювала його. Червона така схожа на…кров.

Не усвідомлюючи до кінця слова про кладовище, я зосередилась на вмісту казана.

— Кров, — я сказала так, не відчуваючи власного голосу. Його звучання видалось незнайомим, приглушеним. Нейтан відразу поглянув на казан і переконався у правдивості моїх слів.

— Так, кров насичена коханням до тебе Меган, — спокійнісінько вимовила кожне слово Клер, відійшовши від казана на декілька кроків. Відьма знаходилась попереду мене, завжди попереду. Вона розтягувала момент, бажаючи зробити мені боляче. Бажаючи помститись за образу, за те що Нейтан закохався в мене, — думаю Алекс стане корисним для виконання ритуалу.

Думками я повернулась в образ Клер. Слова сказані нею продовжували видаватись нереальними напрочуд жорстокими. Чи могла вона вбити Алекса, заради ритуалу густа жижа? Використати його кохання проти мене, позбавивши при цьому життя, чому ні? Одного разу відьма хотіла вбити хлопця, коли той дізнався про її таємницю. Вона безжалісно використовувала зілля Дзвіночок, щоб вбити мене. Вистачить у неї ненависті, злості вчинити вбивство заради помсти? Я знала відповідь.

Клер почала посміхатись, побачивши вираз мого обличчя. Усмішка зникла, коли щось потужне увірвалось на пустир. Темна енергетика, струменем вирувала по моєму тіло. Вперше у своєму житті я захотіла володіти не світлою магією, а темною. Бути злою відьмою, позбавленою милосердя. Ненависть затьмарювала мої думки. Всередині відбулась непомітна зміна. Схоже на клацання вимикача, хтось вимкнув світлу магію в мені, залишаючи місце чомусь невідомому, злісному. Неможливо, я світла відьма, користуватись закляттям темної магії не можу. Байдуже все сильніше та сильніше, звучала сила всередині мене.

Кейт не злякалась, відійшла від казану, подалі, залишивши блок біля нього. Ніхто не зможе наблизитись ближче.

— Ти не повинна була вбивати Алекса.

Вітер здійнявся над пустирем. Дерева почали колихатись від несподіваного натиску. Моє закляття атакувало Кейт, намагаючись пробити її захист. Вона невдоволено посміхалась, явно не очікувала подібного повороту.

Потужний натиск на моє тіло. Загрозлива посмішка нічого не змінила. Кетйтлін також почала атакувати. Підсвідомо я використала закляття блоку. Магія ще ніколи в житті так сильно не керувала мною. Я діяла несвідомо, знаходячись під впливом емоцій. За тривалий час в мені проснулась жага помсти.

Вітер посилювався з кожним рухом тіла. Не важливо, його спричинювала Кейт чи я сама. Природа була неготовою до зустрічі потужних магічних істот. Енергетика моєї суперниці пульсувала, створюючи різні закляття. Вони безуспішно намагалась зашкодити мені. Створивши потужний потік енергії, я спрямувала його намагаючись зашкодити Кейт. Повітря стало наелектризованим. Місцями виникала невеличка блискавка. Емоції весь час додавали сили нам обом. Спільна неприязнь, ненависть створила джерело енергії. Наша боротьба могла тривати і тривати. Я хотіла одного заподіяти їй шкоду. Буря малоефективно атакувала мою суперницю. Тому я вирішила діяти інакше. Використати власну магію Кейт проти неї. Закляття блок охороняє казан від наших штормових дій, та його можна направити на саму Клер. Змусити тиснути на неї. Поки дівчина ліквідуватиме власне закляття, що вже діятиме не так, то я направлю свою лють у потрібне русло.

Зосередившись якомога старанніше, вичікую момент. Я почала реалізовувати свій план. Нічого довкола більше не існувало окрім Кейт. Дівчина вже почала відчувати дискомфорт від закляття блоку. Ось вона чинить точно так як повинна, намагається позбутись власної магії, яка працює проти неї. Дезорієнтована та ослаблена, щоправда ненадовго Кейтлін стала легкою мішенню. Вітер, здійнявся під моїм поглядом почав куйовдити її волосся. Я відчула, що можу тиснути на тіло суперниці. Хоча вона опиралась моїм діям, я розуміла, що скоріш за все це тимчасове протистояння. Тому за бажання, можу покінчити з усім прямо зараз, цієї миті, не потім.

Відчуваючи слабкість Кейт, я почала тягнути момент перемоги. Раптово чиясь рука занадто міцно стиснула мою. Я відволіклась та втратила контроль над ситуацією. Хтось вивів мене з під магічного трансу та повернув у реальність. Нейт, ми з Клер не звертали на нього уваги, поки займались з’ясуванням власних стосунків. Він схопив мене за плечі, намагаючись повернути до свідомості. Тим часом моя суперниця звільнилась від чарів, та змогла знову повернутись до звичної магічної непохитності. Я занадто добре запам’ятала почуття абсолютної сили, яку важко зупинити. Відчуття зникло, та за бажанням його можна повернути.

Магія Нейтана стояла поміж нами. Хлопець відійшов на декілька кроків. Це був не просто звичайний хлопчина, а потужний темний відьмак. Не слабший за Клер. Закляття розділило нас, таким чином, що ми не могли атакувати одна одну, не завдавши шкоди йому.

Непогана спроба, — подумала я захоплена власно силою. — Потім навіть силі всередині мене довелось відступити перед думкою, непогана та дієва спроба. Я не хочу зашкодити цьому хлопцю, він врятував життя Алексу та завжди захищав мене, сварячись з Клер. До того ж чи правильно зашкодити людині, яка кохає тебе?

Залишається невеличке, але — він зупинив мене. Я мала нагоду помститись Клер, знищити її. Він зупинив мене. Чому? — я запитально поглянула на нього. Магія, яка розділяла нас з Клер перестала діяти. Нейтан заговорив: ти маєш відпустити Меган додому, залишивши назавжди у спокої.

Пропозиція непогана для мене. Реліквія знайдена та я не можу повернутись додому просто так. Вона вбила Алекса, цього я їй не пробачу.

Клер вагалась у власних рішеннях, відпустити після того що сталось, після численних марних спроб мого вбивства, раптового сплеску сили та такої близької поразки для неї.

— Відпустити звучить гарно, надто гарно, — почала театрально розмовляти, бажаючи показати хто контролює ситуацію. Не збираюсь чекати милості від неї.

— Знаєш Клер, ти мене ревнувала до Нейтана. Труїла, за те що він має почуття до мене. Я ж за весь час не давала тобі реальної підстави аби вбити мене. Щоб твоя безкінечна ненависть мала справжнє підґрунтя, настав час змінити ситуацію.

Бажаючи завдати болю якомога більше, я підійшла до Нейта. Взяла його руку, якою він декілька хвилин тому стискав мою долоню. Здивований хлопець, не розумів, що я збиралась робити. Клер також очікувала розв’язання нашої сьогоднішньої зустрічі. Я поцілувала Нейта, легенько доторкнувшись його вуст. Поцілунок був напрочуд коротким. Дія його виявилась доволі ефективною. Я намагалась не дивитись в обличчя Нейта після поцілунку. Швиденько відвівши очі, я встигла помітити збентеження хлопця, такого розвитку подій ніхто не очікував. Свій погляд я все ж націлила на Кейт. Вона палала люттю. Роздратована відьма злісно підступила ближче. Її цілю виявилась не я — казан. Дощечки під ним загорілись яскравим полум’ям. Помітно, що це незвичайне полум’я, магічне.