Солодкі фантазії, надто вже нереальні. Клавдія продовжувала нетерпляче визирати у вікно. Марта Кемс невдоволено гримнула на дочку. Чого варте таке нервове сидіння у кріслі без належної справи. Зауваження змусило її розчервонітись. Найменше зараз необхідно, щоб мама про все дізналась, — подумала тоді вона. Довелось взятись за в’язання. Блакитний пуловер був виконаний до середини. Часу на нього постійно бракувало, власне не із-за браку часу. Небажання Клавдії закінчити пуловер улюбленого кольору матері пояснювалось легко. В’язання ніколи не було захопленням її дочки, шиття так. В’язанні ж ні. Методично поратись з нитками та крючком потребувало аж занадто великих зусиль. З часом пальчики дівчини навчились перебирати петлю за петлею, що в’язання пішло швидше. Не достатньо швидко — значить нудна справа.

Півгодини пройшло з моменту, коли Клавдія визирала останній раз у вікно. Їй так кортіло перевірити чи не з’явився господар автівки. Марта Кемс сиділа навпроти, продовжуючи в'язати блакитну спідницю. Якщо дочка встигне вчасно закінчити рукоділля, то в неї з’явиться непоганий набір для прогулянок.

Клавдія спохмурніла від думки, що Рудольф не прийде. Що ще можна подумати за даних обставин? Він пунктуальний, так про нього відзивався батько в одній з розмов.

— Ввічливішого і точнішого в дрібницях клієнта в мене, ще ніколи не було Марта, — радів Альберт.

Клавдія продовжувала сидіти за в’язанням. Надія побачити коханого зникала. Кожна хвилина відбирала у неї можливість побачити його. Якщо ж вона гляне на юнака, то що далі? Розраховувати на взаємність здається ірраціональним.

Марта перервала негативні думки дочки. Вона ненароком обронила фразу: нарешті з’явився батьків клієнт. Бідолашний Альберт зачекався.

Клавдія не могла навіть поглянути у вікно. ЇЇ щоки взялися рум’янцем, усе обличчя запашіло. Здається вона от-от втратить свідомість, як минулого разу у крамниці.

Голова сімейства Кемс прийняв численні вибачення за невиправдану безтактність. Запізнився чоловік з досить поважних причин, пов’язаних з родинними справами. На знак вдячності за делікатне і своєчасне поводження з автомобілем Mercury Meteor Альберт отримав надто щедру винагороду. Задоволений таким гонораром, він запросив любого клієнта налагоджувати тісні зв’язки за чашкою чаю. Хтозна можливо в майбутньому ще знадобляться послуги механіка.

Новина про чаювання в компанії з Рудольфом, змусила Клавдію змарніти. Вона вестиме себе за столом дуже тихо і не видаватиме своєї присутності.

Чаювання змусило дівчину пережити двоякі почуття. З одного боку ось її об’єкт обожнювання поряд, посміхається батькові, мило спілкується з матір’ю. Інша сторона вона надто збентежена і не знає що робити, заговорити з ним бракує снаги. Наважитись поглянути на нього декілька разів це найбільша винагорода, яку вона змогла отримати.

Після чаювання Альберт потиснув руку своєму новому другу. Ввічливо потиснув руку Марті, та поцілував руку Клавдії. Від чого дівчина зашарілась.

Ніхто здається не звернув увагу, точніше сказати не надав належної уваги подібному прояву ввічливості. Прощаючись молодий чоловік невимушено промовив: сподіваюсь ми станемо добрими друзями. Часті візити будуть звичайними для усіх нас.

Я знову занурилась у чужі спогади. Дійсно важко залишатись собою, вдаючи когось іншого. Сьогодні в мене не має жодного настрою щось робити. Взагалі бодай щось. Я прокинулась з думкою, що ні на крок не наблизилась до реліквії. Відчуваю певний смуток. Постійно. Розумію, емоції не належать мені. Вони належать пані Кемс. Доповненням смутку є хвилювання. Я відчуваю стрес, коли закляття надає мені образ Сесилії. Постійний стрес. Жінка хвилюється за виконання будь-якої справи. Боїться провалитись, адже провал у містера Барнерсома означатиме закінчення її такої блискучої кар’єри. Тільки містер Барнерсом може забезпечити швидкий кар’єрний ріст. Його протекція дуже важлива. Він є досить значною фігурою в місті, тому для того щоб стати успішною в бізнесі необхідно триматись за Теда.

Закляття надало образ Сесилії. Часом в мене складається відчуття, що застосовуючи закляття по створенню образів, я роблю щось неправильно. Складне закляття — чужі образи, для мене стало нормальним явищем. Прийняти будь-який образ так само просто, як примірити одяг під час купівлі. Дарма, що розмір може не підійти.

Знову декілька годин змарновано. Я вже вичерпала ліміт заклять. Спробувала усі можливі. Ті які б могли допомогти в пошуку. Я така розлючена.

Повертаюсь у будинок старенької, на мене чекає вже інший образ. Намагатимусь обдумати свої подальші дії. Тепер коли закляття вичерпані, необхідно скласти інший план пошуку. Нехай образи Сесилії та пані Кемс впливають на моє життя. Знаю одне від пошуку я не відступлюсь в жодному разі. Хай би там що сталось.

Помірною ходою вирушаю до кав’ярні. Зі мною завжди знаходиться улюблена сумочка Клавдії. В якій перебувають найдорогоцінніші для неї речі. Кожен візит в міні-пекарню дещо схожий на попередній. Відрізняється хіба, що деякими дрібницями. Спочатку я повільно іду до кафе. Приходжу завжди в один і той же час. Звісно можу приходити, коли мені заманеться. Просто так зручно, з’являтись в один і той же час. Займаю улюблене місце. Розкладаю речі. Фоторамку ставлю на стіл наприкінці, дістаю черговий роман та очікую на меню. Раніше дивитись на фото гарного такого сповненого життя Рудольфа було тяжко. Перебуваючи другий тиждень в образі старенької, дивитись на фото стає необхідністю. Без щоденного споглядання фотографії біль стає вагомішим. Втрата відчувається так сильно, ніби всі події стались вчора.

Сьогодні Лорейн прийшла дуже пожвавленою, вчорашнє побачення підняло їй настрій. Роуз очікувала подробиць, тому офіціантка не стала стовбичити зі співчутливим поглядом наді мною. Я почала добре розуміти пані Кемс. Лорейн з вдаваним співчуттям, занадто яскраво вираженим, дійсно дратує. Клавдія з цього приводу чинить мудро — ігнорує дівчину.

Розгортаю меню, сторінки якого вже відомі до дрібниць. Всередині знаходжу окремий аркуш.

«Дорогі відвідувачі кафе, сьогодні Естель пропонує вашій увазі нову страву Патанік. Дещо з болгарської кухні, залишайте ваші пропозиції та зауваження. Якщо страва сподобається вам, то вона неодмінно з’явиться на сторінках вже оновленого меню. Пам’ятайте оновлення меню відбувається восени. Тож ви маєте час, внести власні пропозиції. Минулорічна пропозиція щодо реберець з м’ятним соусом стала улюбленою стравою багатьох відвідувачів.

Ми з радістю відкликаємось на цікаві пропозиції. Тому сміливіше, заклад працює перед усім для вас».

Спогади пані Кемс нагадали смак згаданої страви у меню. Смакота, особливо в поєднанні з м’ятним соусом. Я вирішила замовити реберця, нову страву патанік, склянку води, лимонад. На десерт я вибрала страву під впливом емоцій образу — шоколадний штрудель. Відчуття, ніби хтось знову дав ляпасу. Я повернулась спогадами до родини, нашого сімейного милого святкування закінчення школи. Запитання Аманди, реакції батька і мами. Моє свято, маленький тріумф перетворився на руїну. Відразу захотілось покликати Лорейн та замовити щось інше, що завгодно. Стримує одне не в правилах пані Кемс змінювати своє рішення. Їй дійсно подобається шоколадний штрудель, і літня жінка періодично замовляє такий калорійний десерт. Вона ніколи не слідкувала за вказівками лікаря. Споживала надто жирну, смажену, копчену, перчену, солону чи солодкувату їжу. Без різниці, така дрібниця як власне здоров’я мало її хвилювала. Відмовлятись від чогось не було сенсу. Лікар неодноразово повторював, що подібний спосіб харчування скоротить тривалість життя мінімум років на 10. Відсвяткувавши 70 річчя Клавдія на подібні зауваження подумки відповідала: нехай би скоротилось. На жаль як справжній жарт здоров’я у неї залишалось стабільним. Тому померти передчасно їй не повинно загрожувати.

Через 15 хвилин з’явився Нейт. Одягнутий у спортивну куртку, темні джинси та синю футболку. Виглядав він як звичайно. Тобто звичайним для нього стало виглядати не особливо гарно. Волосся стало довшим. У нього була більш коротша стрижка. Обличчя змарніле, цікаво він спить чи скільки годин на добу витрачає на сон? Виглядає юнак дуже виснаженим.