Довелось збрехати, поки що я недостатньо довіряю йому щоб розповісти про власну живу і здорову родину. Нехай продовжує вірити, що я сирітка Меган. З часом я розповім йому всю правду, якщо все складеться найкращим чином, то він дізнається дійсну причину моєї присутності в Пінсі.
— Я єдина спадкоємиця моєї опікунки. Вона залишить мені досить значну суму грошей. Тому за матеріальний достаток не хвилюйся, я не залишусь бідною.
— Дякую, — нарешті він повірив. Я можу зітхнути з полегшенням.
— Будь-ласка поки я не владнала свої справи і не продала маєток, зоставайтесь якомога довше у тіні. Намагайтесь звертати на себе поменше уваги з боку Клер, краще не провокуйте її зайвий раз.
— Важко обіцяти щось подібне, — вишкірився Алекс. — Ми не шукатимемо неприємностей.
Мій друг збирався йти. Необхідно попередити учасників банди, ознайомити їх з неймовірним планом втечі з Пінсу. Алекс вже піднявся з порогу та поспішив забратись геть. Все складалось на стільки чудово. Мені ж не давало спокою, те що він міг неправильно зрозуміти. Сьогодні під час історії з книгами я не намагалась маніпулювати його почуттями заради власної вигоди. Ні, я нічого такого не прагнула зробити.
— Алекс, — гукнула я. Він обернувся і здивовано поглянув. — Ти мені дійсно подобаєшся.
Що й казати, в черговий раз я мала змогу пересвідчитись на скільки ватажок банди має гарну посмішку. Відповіді я не почула, адже нічого і не вимагала в замін почути. Я ж бо знала про його почуття, і вони на багато сильніші, ніж будь-яка симпатія.
Довелось повернутись в маєток. Необхідно приготувати вечерю та відновити магічний пошук. Готуючи макарони з сиром, (дуже проста страва), я знаходилась думками десь далеко. Нарешті за останній час в мене з’явилась надія. Надія що все буде добре. Більше не потрібно хвилюватись за раптовий напад банди. Хлопці не потурбують маєток. Алекс подбає про це. Проблема з бандою вирішена.
Відтепер я зроблю все правильно. Знайду вчасно реліквію, не викидаючи книги з вікна. Я впораюсь, не дивлячись на те, що бібліотека заповнена величезною кількістю книг. Я пообіцяла собі, що огляну кожну книгу поки не знайду реліквію. Потім продам маєток другу містера Барнерсома. Моя родина точно не зрадіє подібному відкриттю. Байдуже, магічний пошук матиме свою ціну і нехай родина дізнається скільки це буде коштувати для них. Алекс разом з друзями зможе нарешті звільнитись від життя у Пінсі. Принаймні, він зможе бути щасливим десь далеко від цього місця. Я раділа ще тому факту, що знайшла однодумців. Не одна я ненавиділа Клер. Є і інші хто зневажають цю особу.
Сповнена надії, я попрямувала в бібліотеку та продовжила шукати реліквію, часу залишалось менше. Роботи дивлячись на всі ці книги забагато, щоб розслаблятись. Відчуваю, що реліквію так просто не знайду доведеться переглянути не одну сотню книг. Не має значення, я сповнена надії завершити магічний пошук живою.
Глава 13. Лист
Ранок розпочався без особливих подій. Я швидко прийняла ванну, почистила зуби, вмилась, розчесала волосся, одягнула темно синю сукню з сірим гольфом. (Сукня з V подібним вирізом). Сніданок не зайняв багато часу вівсяна каша та чай з квіткового збору. Мама часто готувала подібний напій. Вона вміє створювати різні лимонади на основі рослинних екстрактів. Особливого апетиту не має. Тому краще щось попоїсти. Робота на порожній шлунок не принесе користі. Вчора в бібліотеці я працювала дуже енергійно. Втома швидко настигла мене, та я не пручалась і відправилась у ліжко опівночі. Прокинулась близько десятої.
Бібліотека нагадувала кімнату після бомбардування. Замість звичного порядку, на височезних полицях з’явились вільні місця. Книги переміщались з місця на місце. Відпрацьований матеріал утворював декілька високих гір. Компактність розташування книг маскувала їх дійсну кількість. Тепер це вже не надто важливо. Я почала перебирати нижню полицю. Історія стародавньої Індії, індійська культура, проза. Непогані книги, на жаль не те, що я шукаю.
Минула ціла година гора з книжок виросла на 30 сантиметрів. Поряд з’явилась ще одна. Пошук відбувається повільно, та скаржитись не маю права.
Стукіт в двері порушив монотонність праці в бібліотеці. Я вирішила поглянути, хто ж прийшов навідатись у маєток. Найбільша надія це не ріелтор. Бачити цього чоловіка не викликає жодної радості. Сподіваюсь там Алекс, нам потрібно обговорити деякі деталі, ще він може стати у нагоді. Допомогти перенести книги з бібліотеки в іншу кімнату, так би мовити звільнити місце для утворення нових гір. Підходячи до дверей, не відчуваю жодної енергетики. Хто б не приходив вже зник. Помічаю в далечині невеличкого хлопця років 10, який надто швидко крокує чимдуж від маєтку. На порозі лежить лист з адресою маєтку та моїм ім’ям. Цікаво що б це означало? Я беру лист та зачиняю двері. Перевертаю декілька разів конверт, намагаючись зрозуміти певний сенс в такому посланні. Потім розкриваю його. Папір рветься надто легко. В конверті знаходиться невеличкий аркуш, акуратно складений навпіл. Цей аркуш являє собою лист. В кінці сторінки бачу від кого він. Саманта надіслала цього листа. З завмиранням серця повертаюсь очима до початку сторінки.
«Люба Меган.
З мого боку було б необачно передати тобі листа власноруч. Довелось заплатити сусідському хлопцю Кіту, щоб він непомітно доставив лист. Мені важко писати тобі після тогорічних подій, чаювання в маєтку Рейнольдс. Я дуже сильно хвилювалась за тебе, на жаль не встигла попередити про небезпеку. Пробач мені, якщо зможеш, страх змусив підкоритись Клер і прислуговувати таким чином, ніби нічого страшного не мало статися.
В цьому році Клер пообіцяла не відступитись. Вона здатна на будь-що аби позбутись тебе. Моя господиня знає, що ти повернулась в місто і лише очікує слушної нагоди. Поки Нейтан намагається стримувати її. Все марно вони часто сваряться на цьому підґрунті, що ще більше викликає ненависть Клер до тебе.
Я хочу попередити тебе про жахливу загрозу, яка очкує на тебе. Сподіваюсь це зможе врятувати твоє життя. Будь-ласка приходь на зустріч зі мною. Сьогодні близько другої. В Пінсі є старе недіюче кладовище Святого Августина. Неподалік від нього невеличка капличка. Там на відстані близько пів милі не більше буде встановлено намет, що нагадує шатер ззовні. Я буду очікувати саме там. Будь-ласка не запізнюйся і приходь одна. Ніхто не повинен довідатись про нашу зустріч, в місті занадто багато мешканців, які раді заслужити похвалу Клер. Сподіваюсь, ти зможеш прийти та знайти сили пробачити.
Саманта».
Ранок починався так добре, — перше що спало на думку, — напевно якийсь захисний механізм спрацював. Жартувати в подібній ситуації неможливо. Стільки всього зміг передати маленький шматочок паперу з дрібним жіночим почерком. Саманта чітко висловилась. Вона в черговий раз підтвердила мої здогадки щодо Клер. Звісно я очікувала, коли ж моя найбільш палка ненависниця почне діяти. 3 тижні мабуть занадто довгий термін. Напевно Кейтлін вичікує нагоди. Не сумніваюсь така темна відьма склала план позбавлення життя «конкурентки» ще давно. У неї було достатньо часу. Цілий рік, і хтозна якби я не повернулась, то активувати план не довелось.
Склавши обережно лист, повертаюсь до бібліотеки. Голова йде обертом від власних думок. Як вчинити? Піти на зустріч з Самантою? Чи продовжити пошук, очікуючи нападу? При цьому завжди потрібно бути на сторожі. Страх стане незмінним супутником мого життя. Я прекрасно розумію все це. Зараз я також боюсь, та знаходячись у власному маєтку відчуваю певну перевагу. Невпевнено, що Кейт на скільки б не була сильною відьмою не наважиться нападати на моїй території. Невже вона настільки самовпевнена, щоб піти на такий ризик. Адже є родинна магія, яку ніхто не відміняв. Ту підтримку, що відчуває Клер від власного дому, важко не помітити. Тому вона не наважиться проникнути в маєток. Допоки я залишатимусь живою, навіть стіни будівлі будуть заважати їй. Енергетика дому вплине на магію мого ворога. Не рекомендую діяти подібним чином. Думаю, Клер і сама знає такі невеличкі аспекти.