— Що ж, — мовив Роджер Домен, майбутній випускник, який мав наступного року отримати ступінь бакалавра в гірничому машинобудуванні, — тоді ми просто виживемо її неофіційно. — І скорчив погрозливу гримасу. — Не кажучи вже про китайозів.
Куди б не йшла Нелл, на неї улюлюкали та шипіли, усі її лабораторні завдання зривалися, нотатки викрадалися і знищувалися, книжки пропадали. Але ніщо не могло захитати Нелл, яка невдовзі продемонструвала на заняттях, що вона є на дві голови вищою за решту по розуму, знанням та здібностям. Якщо її супротивники думали, що зненавиділи її під час Тижня Ознайомлення, то ті емоції були нічим порівняно з тим, що відчули білі хлопці-студенти, коли вона без будь-якого жалю принизила їх перед професором Ворреном та невеличким колективом викладачів. Їй давало величезну насолоду виправляти їхні помилки в обчисленнях, демонструвати, що ті обчислення були хибними і що в порівнянні з нею її односуми не могли второпати, з якого краю підійти до парового двигуна. А порівняння з китайськими хлопцями лише посилювало приниження.
Найдошкульнішим ударом по пануванню білих студентів було вторгнення Нелл до шкільного туалету, який знаходився в окремому приміщенні і ніколи не призначався для жінок. Спочатку його відвідувачі настрашено вискакували при її наближенні, але згодом Домен та його поплічники вирішили не тікати, а поводитися вульгарно: показувати пеніси, мочитися перед нею просто на підлогу, вибивати двері і вимазувати їх фекаліями.
Їхня біда була в тому, що Нелл не грала по-чесному, навіть по-жіночому. Замість ревіти і впадати в істерику вона стала відбиватися. Домен, який вимахував своїм пенісом, отримав такого удару в пах, що опісля довго не міг розігнутися. Її насмішкуваті зауваження з приводу розмірів пенісів змусили їх власників швидко ховати їх в штани, коли вона з’являлася в туалеті. А з фекаліями, розмазаними по стінах, вона безцеремонно розібралася, запросивши професора Воррена на екскурсію до туалету.
— Ах ти ж дурепо, ти дочекаєшся, поки тебе трахнуть! — прогарчав Домен, перестрівши Нелл одну після того, як учням наказали вимити та вичистити туалет.
Але Нелл навіть бровою не повела, не злякавшись ані самої погрози, ані лексикону. Вона з презирством окинула старшокурсника поглядом і відповіла:
— Та ти навіть корови трахнути не зможеш, Роджере. Ти тільки здатен прутні смоктати, жалюгідний збоченцю.
— Гнида обісрана!
Її очі погрозливо заблищали.
— Від такого ж чую, виродку, — сказала Нелл.
Тож виявилося, що не було іншого способу спекатися Нелл Кінрос, окрім грубої сили; ця мала сучка лаялася не гірше за бомжа-п’яницю і була безжально-мстивою. Вона грала не по правилах, ба більше — вона не поводилася по-дівчачому.
Змовницький план побити її та китайців виник через місяць після початку занять. Ретельно розроблений, він передбачав влаштування засідки, коли Нелл з китайцями йтиме додому після занять пустинною стежиною крізь невеличкий гай, який ріс у тому місці, де опісля розкинувся спортмайданчик університету. Єдиною проблемою був Донні Вілкінс, білий хлопець; але згодом змовники виявили, з ким насправді були його симпатії, і вирішили, що його також треба покарати. Штурмова група чисельністю дванадцять чоловік була озброєна бітами для крикету і мішками з піском, але на додачу Домен ніс із собою кінський батіг, щоб пройтися ним по оголеній спині Нелл Кінрос після того, як подолають опір її товаришів.
Але не так сталося, як гадалося. Коли на них напали, Нелл, Донні та три китайці дали відсіч, як… як…
— Як дзиґи-дервіші, — таким чином описував те, що сталося, Роджер Домен, зализуючи рани.
Вони відбивалися ногами, руками, зі сміховинною легкістю вихопили у нападників біти та мішки з піском, а тіла самих нападників злетіли в повітря, потім гепнулися на землю, де по них стали топтатися і викручувати руки, при цьому зламавши та вивихнувши декілька з них.
— Тобі доведеться з цим змиритися, Роджере, — мовила Нелл, хапаючи ротом повітря, коли все скінчилося за кілька секунд. — Вам несила з нами тягатися. Якщо ти хочеш стати гірничим інженером, то краще принишкни, бо мій татко потурбується про те, щоб тебе ніде в Австралії не взяли на роботу.
Це було найгірше за все. Ця сучка мала вплив і знала, як ним користуватися.
Тож на той час, коли студентів-першокурсників послали на практику в різні цехи на промислових підприємствах Сіднея, протидія студентів присутності жінки в їхньому середовищі вмерла безславною смертю, а Нелл Кінрос набула гучної слави на всіх факультетах — від художнього до медичного. Коли вона з’являлася в комбінезоні для виконання якоїсь брудної роботи, ніхто й слова не казав. Уражений професор Воррен, який не був прихильником присутності жінок в інженерній справі, так само як і його колеги-викладачі, зізнався сам собі, що існують деякі жінки, які є надто сильними і непіддатливими до тих традиційних методів, за допомогою яких чоловіки намагаються їх позбутися. Окрім того, Нелл Кінрос була найталановитішою студенткою, яких він тільки зустрічав, а її розуміння математики його просто заворожувало.
Було б вибачним подумати, що після цього Нелл стане героїнею маленької університетської групки войовничих жінок, що вона почне боротися за рівні права жінок, включно з правом голосу. Але нічого подібного не сталося, головним чином тому, що Нелл Кінрос, подолавши свої труднощі, не виказала взагалі ніякого інтересу до цих жінок, які всі навчалися на факультеті мистецтв. Будучи жінкою з чоловічим нутром, вона вважала представниць слабкої статі нудними, навіть якщо вони були, за їхніми власними словами, феміністками і виступали з цілком обґрунтованими вимогами.
Перший курс Нелл збігся з погіршенням ситуації в економіці, яке змусило деяких студентів інженерного факультету рахувати кожен гріш і непокоїтися, чи зможуть їхні батьки забезпечити їм відпочинок після напружених занять на старших курсах, які не залишали часу для підробітків. Але Нелл замовила слово — і її батько надав стипендії тим студентам, які не мали фінансової можливості продовжувати навчання. Це, начебто, мало зіграти їй на користь, але цього не сталося.
Її стали ненавидіти іще більше — за впливові зв’язки та здатність ними користуватися.
— Яка ницість з їхнього боку! — скрикнув Донні Вілкінс. — Та вони мусять упасти перед тобою на коліна і дякувати! А вони натомість знову стали улюлюкати на тебе та злобно шипіти.
— Я — першопроходець, — абсолютно незворушно відповіла Нелл. — Я — жінка у чоловічому світі, і чоловіки знають, що я — як таран, як гострий край клина. Після мене їм ніколи не вдасться не допускати жінок до навчання, навіть коли у них не буде таких багатих та впливових батьків, як сер Александр Кінрос. — І вона весело та задоволено розсміялася. — Одного дня їм доведеться збудувати жіночий туалет. І на цьому, Донні, їхній опір закінчиться.
Так звані «практичні заняття» були спрямовані на те, щоб студенти оволодівали необхідними навичками безпосередньо на виробництві. Підручниками та теорією не можна було обмежуватися; принцип професора Воррена полягав у тому, що інженер мусив так само гарно вміти зварювати, бронзувати і обробляти метал, як і будь-який фаховий робітник. А гірничий інженер мусив, на додачу, вміти працювати в забої, виконуючи вибухові та бурові роботи з будь-якою сировиною — чи то вугіллям, чи то золотом, чи то міддю та з будь-якою іншою речовиною, що видобувалася шахтним способом. Програмою першого курсу передбачалися практичні заняття не в шахтах, а в цехах і майстернях фабрик та ливарних підприємств.
У випадку з Нелл власників промислових підприємств треба було заздалегідь повідомляти про її стать і отримувати від них дозвіл на її присутність. То було неважко на підприємствах, які мали — або сподівалися отримати — замовлення від «Апокаліпсис Ентерпрайз», але в інших випадках це виявилося неможливим. Але це не засмутило Нелл і не завадило її навчанню; справжні проблеми почалися тоді, коли наприкінці першого курсу їй украй треба було провести певний час на практиці в цеху однієї фабрики у Південно-Західному Сіднеї, де почали виробляти нові бурові установки для шахт. Конструкція цих установок мала здатність забезпечити справжню революцію в бурінні твердих порід у забоях. Завдяки тому що «Апокаліпсис» був великим замовником, Нелл отримала дозвіл, але профспілка слюсарів, яка керувала на тому підприємстві закритим цехом, відмовилася пускати до себе жінку, не кажучи вже про те, щоб надати їй дозвіл попрактикуватися на металообробних станках та іншій машинерії.