Бід Тальгарт зайшов подивитися, а з ним — молодший компаньйон підприємства «Константин Дріллз» — містер Артур Константин.

— А є щось таке, чого б вона не знала чи не могла б зробити? — спитав Артур Константин у Біда.

— Я знаю про неї не більше, ніж ви, сер, — відповів Бід з формальністю, належною при зустрічі капіталіста з соціалістом. — Але мені здається, що її батько з тих людей, що все хочуть пізнати самотужки і помацати, а вона з дитинства завжди була при ньому. Професор Воррен каже, що ця дівчина настільки переважає своїх співучнів, що немає потреби навіть улаштовувати їй екзамен.

— Жахлива перспектива, — мовив Артур Константин.

— Та ні, скоріше попереджувальний дзвін, — відказав Бід. — І він каже мені, що серед слабшої половини нашого населення є жінки, чиї здібності пропадають намарно. На щастя, більшість жінок задоволені своєю долею. А Нелл Кінрос є прикладом жінки, яка з презирством ставиться до своєї долі і кидає їй виклик.

— Тоді нехай ідуть у медсестри чи у вчительки.

— Це якщо їхні здібності не лежать в інженерній сфері, — відрізав Бід, не тому, що став палким прихильником жіночої рівноправності, а тому, що хотів вивести цього франтуватого чоловіка з рівноваги. Він та його однодумці дедалі більше займалися проблемами робітників, то ж чому не додати до цього суспільного спектру жінок?

— Пропоную вам, містере Константин, — сказала Нелл, підходячи до них, — придбати новий регулятор для вашого парового двигуна — гарне вкладання грошей. Оті хомути вже підварювалися багато разів, тому їх не вистачить надовго. Дійсно, один паровий двигун рухає всю вашу машинерію, але лишень тоді, коли він працює. Ви втратили сьогодні три виробничі години, а це — неприпустимо для хазяїна, який використовує лише один паровий двигун.

— Дякую, міс Кінрос, — стримано мовив Константан, — цим питанням займуться.

Нелл підморгнула Біду і важно пішла геть у своєму комбінезоні, гукнувши Анґусу Робертсону, який відразу ж поквапився до неї з виглядом чоловіка, якого присоромили — принаймні тимчасово.

Радісно вишкіряючись, Бід навмисне вирішив залишитися, щоб побачити, як міс Кінрос іще глибше посадить у калюжу Артура Константина та Анґуса Робертсона, зайнявшись токарним станком, до якого їй було не звикати, як качці — до води.

У ній є якась поезія руху, подумав Бід; вона рухається зі впевненістю та гнучкою грацією, а обличчя її зосереджене і несприйнятливе до всього того, що знаходиться поза межами сфери її діяльності.

— Не можу не дивуватися, які ви сильні, Нелл, — сказав він їй, коли прийшов на обід до її будинку. — Ви обходитеся зі сталевими предметами, наче з пушинками.

— Треба вміти піднімати, — сказала вона, зовсім не вражена виявом його захоплення її здібностями. — Ви знаєте, як це робиться, не можете не знати. Ви ж не завжди протирали штани у парламенті чи на переговорах з роботодавцями.

Бід аж скривився.

— Що мені дуже в вас подобається, так це ваша тактовність і дипломатичність.

Коли він прийшов, то виявив, що обід буде не затишною та комфортною розмовою тет-а-тет, а жвавою та гучною вечіркою, на якій були також присутні троє китайців та Донні Вілкінс. Смачна китайська їжа, гарна компанія.

Однак Бід швидко збагнув, що ніхто з хлопців не був закоханий у Нелл; вони радше були як брати та старша владна сестра, хоча насправді вона була наймолодшою.

— У мене звістка від Анґуса Робертсона, — повідомив він, коли обід скінчився і «брати» розійшлися до своїх підручників — екзамени були не за горами.

— А, отой противний інженер-шотландець, — сказала вона з приязністю в голосі. — Як я йому носа втерла, га? Не встигла я навчитися працювати на токарному станку, як він уже готовий був за мене і у вогонь, і в воду.

— Ви ствердилися у чоловічому світі і довели, що дечого варті, змусивши рахуватися з собою.

— Так що він хотів мені передати?

— Що ваші китайські порошки сотворили чудо. Інженер-паровик повернувся на роботу, видужалий і легкий як пір’їнка.

— Я напишу Анґусу кілька рядків, щоб він сказав тому чолов’язі, де можна ще придбати порошків у китайського травника в Геймаркеті. Хоча якщо він хоче приймати їх регулярно, то краще їх запивати не водою, а молоком. Це — потрясаюче зілля, але воно важке на шлунок.

— Я починаю підозрювати, що попри ваші інженерні здібності з вас вийшов би іще кращий лікар, — сказав Бід.

Нелл провела його до дверей, задоволена цим компліментом більше, аніж будь-яким іншим, що він їй висловив за увесь час їхнього короткого знайомства.

— Дякую, що прийшли.

— Дякую, що запросили, — відповів Бід, швидко ставши на нижню сходинку і стараючись не торкатися дівчини. — Після екзаменів і перед від’їздом до Кінроса приходьте в гості до мене додому. Хочете вірте, хочете ні, але я — вправний кухар, якщо в мене є стимул готувати. У нашій родині всі діти мусили по черзі працювати на кухні. Моє помешкання буде чистішим, я обіцяю.

— Дякую, я залюбки прийду. Просто зателефонуйте мені через комутатор, — відказала Нелл і зачинила двері.

Бід Тальгарт задумливо ішов до Редферна, сумніваючись у своїх почуттях. Щось у ній його вабило — мабуть, оті безстрашність і впертість. Те, як вона бралася і добивалася того, що хотіла, але ніколи не починала завчасно. Цікаво, її батько знає, що їй страшенно хочеться бути лікарем? Медицина — це найбільш захищений чоловічий бастіон, мабуть тому, що коли вдуматися, то медицина — це найліпша стезя для жінки. Але сер Александр хоче, щоб вона допомагала йому в його бізнесі, і він звик наполягати на своєму. З іншого боку, маленька міс Нелл теж звикла наполягати на своєму.

Вони не бачилися від тієї вечері і аж до екзаменів, які Нелл здала з легкістю надзвичайною, бо після «практичних занять», які були корисними та пізнавальними, вона стала іще впевненішою в своїх силах. У якомусь куточку її свідомості крилося запитання: а що, як викладачі спробують її «зарізати» і поставлять завідомо низькі оцінки? Але на цей випадок у неї вже була заготовка. Тоді вона представила б свої екзаменаційні папери кому-небудь у Кембриджі, хто не знав би про її жіночу стать. І тоді факультету точних наук та його інженерному відділку світила б неприємна перспектива мати справу з судовим рішенням.

Але, мабуть, професор Воррен та його колеги вже затямили, що ця жахлива дівчина не зупиниться ні перед чим, а може, вони просто прагнули щедрих пожертв від її батька; якими б не були їхні мотиви, вони спонукнули їх поставити Нелл справедливі оцінки. І це в такій дисципліні, як інженерна справа, де відповіді були здебільшого «правильно-неправильно», означало, що Нелл випередила свій клас із жахаючим відривом між нею та Чань Мінем, який вийшов на друге місце, випередивши Во Чіня. Донні Вілкінс посів перше місце в цивільному будівництві та архітектурі, а Ло Чі — в інженерній механіці.

Нелл написала Біду на його домашню адресу і поцікавилася, чи й досі він готовий прийняти її у своєму будинку і почастувати вечерею. Бід теж відповів листом, указавши точну дату і час.

Однією із загадок стосовно Нелл, яка не давала Біду спокою, було її небажання демонструвати власну заможність. Коли Нелл, як і домовлялися, з’явилася о шостій через два тижні в суботу, вона спочатку під’їхала на трамваї, а потім пройшла кілька кварталів від торгового центру. Вона ж запросто могла гукнути екіпаж біля свого будинку і з комфортом проїхатися до Арнкліфа. На ній знову було сіре безформне плаття, край якого на цілі п’ять дюймів піднімався над її щиколотками — що було б дуже сміливо, якби плаття було, скажімо, яскраво-червоного або якогось іншого крикливого кольору. Капелюха на голові не було — іще одне порушення загальноприйнятих правил, — не було на ній і коштовностей, а її звична шкіряна сумка висіла через плече.

— А чому на тобі таке коротке плаття? — спитав він, зустрівши її біля хвіртки на вході у двір.

Нелл відповіла не відразу, бо її захоплений погляд був прикутий до подвір’я.