— Що це за тубілець?

— Таргіець, пане капітан.

— Таргієць? Приведіть його.

Шатлен вийшов. З’явився чоловік, конвойований одним з наших солдатів.

Вони піднялися на терасу.

Новоприбулий, шість футів заввишки, справді був таргійцем. Перші промені сонця освітлювали його синювато-чорне вбрання. Його великі темні очі блищали.

Коли він зупинився перед моїм товаришем, я побачив, як вони обидва затремтіли.

Хвилину мовчки дивилися один на одного.

Потім таргієць вклонився й незворушно промовив:

— Мир з тобою, лейтенанте де Сент-Аві.

Андре так само спокійно відповів:

— Мир з тобою, Сегеїр-бен-Шейх.