- Ну, Драко? - запитав пожадливо Луціус Мелфой. - Це він? Гаррі Поттер?

- Я не... я точно не скажу, - вагався Драко. Він тримався віддалеки від Ґрейбека і, здається, боявся дивитись на Гаррі так само, як Гаррі на нього.

- Та придивися уважніше! Підійди ближче!

Гаррі ще не чув, щоб Луціус Мелфой так хвилювався.

- Драко, якщо саме ми передамо Поттера Темному Лордові, то нам усе буде проба...

- Думаю, ви ще не забули, містере Мелфой, хто саме його вловив? - погрозливо гаркнув Ґрейбек.

- Авжеж ні, авжеж ні! - нетерпляче відмахнувся Луціус. Він сам підійшов до Гаррі, і став так близько, що навіть з-під набряклих повік Гаррі бачив кожнісіньку рисочку його зазвичай апатичного блідого обличчя. Лице Гаррі нагадувало якусь розбухлу маску, і він почувався так, наче визирав з клітки.

- Що ви з ним зробили? - запитав у Ґрейбека Луціус. - Чого він у такому стані?

- Та то не ми.

- Схоже на жалюче закляття, - визначив Луціус.

Його сірі очі придивилися до чола Гаррі.

- Тут щось є, - прошепотів він, - може, й шрам, але дуже розтягнутий... Драко, підійди й придивися уважно! Що скажеш?

Гаррі побачив обличчя Драко поруч з батьковим. Вони були надзвичайно схожі, тільки, на відміну від схвильованого батька, Драко дивився на все неохоче, навіть з острахом.

- Не знаю, - відповів він і пішов до каміна, де стояла, спостерігаючи, його мати.

- Нам треба знати напевне, Луціусе, - сказала Нарциса чоловікові своїм холодним чистим голосом. - Пересвідчитися на сто відсотків, що це Поттер, перш ніж викликати Темного Лорда... Вони кажуть, що це його, - уважно придивилась вона до тернової чарівної палички, - але щось вона мені не схожа на ту, про яку розповідав Олівандер... Якщо ми помилимося, якщо даремно викличемо Темного Лорда... пам’ятаєш, що він зробив з Роулом і Дологовим?

- А як бути з бруднокровкою? - прогарчав Ґрейбек. Гаррі ледь не впав, коли хапуни знову змусили їх розвернутися, щоб світло падало на Герміону.

- Стривайте, - різко озвалася Нарциса. - Так... так, вона була з Поттером у мадам Малкін! Я бачила її фото у «Віщуні»! Подивися, Драко, чи це не Ґрейнджер?

- Я... може... так.

- А це той малий Візлі! - вигукнув Луціус, обходячи зв’язаних бранців, щоб стати перед Роном. - Це вони, Поттерові друзі... Драко, глянь на нього, чи це не син Артура Візлі, як там його звуть?..

- Ага, - знову буркнув Драко, стоячи спиною до полонених. - Можливо.

За спиною в Гаррі відчинилися двері. Заговорила жінка, і від звуку її голосу Гаррі стало ще страшніше.

- Що таке? Що сталося, Циссі?

Белатриса Лестранж поволі обійшла полонених і зупинилася справа від Гаррі, дивлячись на Герміону з-під важких повік.

- І справді, - неголосно промовила вона, - це та дівчина-бруднокровка? Це Ґрейнджер?

- Так-так, це Ґрейнджер! - вигукнув Луціус. - А біля неї, ми думаємо, Поттер! Поттер зі своїми друзями, яких ми нарешті впіймали!

- Поттер? - охнула Белатриса й відступила на крок, щоб краще його роздивитися. - Ти певний? Тоді негайно треба повідомити Темного Лорда!

Вона засукала лівий рукав. Гаррі побачив у неї на руці Чорну мітку й зрозумів, що зараз вона її торкнеться, викликаючи свого любого хазяїна...

- Я вже сам збирався його викликати! - вигукнув Луціус і схопив Белатрису за руку, не даючи їй торкнутися мітки. - Я сам його викличу, Бело. Поттера привели в мій дім, тому саме я вповноважений...

- Ти вповноважений! - глузливо перекривила Белатриса, вириваючи руку з його лещат. - Ти втратив усі повноваження, Луціусе, коли загубив свою чарівну паличку! Та як ти смієш! Забери свої лапи!

- Ти до цього не причетна, це ж не ти впіймала хлопця...

- Я прошу вибачити, містере Мелфой, - втрутився Ґрейбек, - але це ми впіймали Поттера і ми претендуємо на гроші...

- Гроші! - засміялася Белатриса, що виривалася від сестриного чоловіка, а вільною рукою намацувала в кишені чарівну паличку. - Забирай свої гроші, смердючий стерв’ятник, навіщо мені ті гроші? Мені б тільки удостоїтися його... його...

Вона раптом перестала пручатися, її темні очі втупилися в щось таке, чого не бачив Гаррі. Радіючи її капітуляції, Луціус відштовхнув її руку й закотив рукав собі...

- СТІЙ! - верескнула Белатриса. - Не торкайся, нам усім кінець, якщо Темний Лорд повернеться зараз!

Луціус заціпенів, тримаючи вказівний палець біля самісінької мітки. Белатриса вийшла з вузького поля зору Гаррі.

- Що це таке? - почув він її голос.

- Меч, - прокректав хтось із хапунів.

- Дай сюди.

- Він же не ваш, місіс, це мій, це я його знайшов.

Бахнуло. Спалахнуло червоне світло. Гаррі збагнув, що того хапуна приголомшено. Його напарники обурено заревли, а Скабіор вихопив чарівну паличку.

- З чим ти граєшся, жінко?

- Закляктус! - верещала вона. - Закляктус!

Вони не могли з нею впоратися, хоч їх було четверо, а вона одна. Гаррі знав, що ця відьма наділена надзвичайною майстерністю, і не має жодної крихти сумління. Хапуни попадали, де стояли - всі, крім Ґрейбека, бо того нагнуло навколішки, з розпростертими руками. Краєм ока Гаррі бачив, як Белатриса з восковим обличчям нависла над вовкулакою, міцно стискаючи Ґрифіндорів меч.

- Де ти взяв цей меч? - прошепотіла вона Ґрейбекові, забираючи чарівну паличку з його безвольної руки.

- Та як ти смієш? - прохрипів він, змушений на неї витріщатися й не маючи змоги рухати нічим, крім рота. Вишкірив гострющі зуби. - Пусти мене, жінко!

- Де ти знайшов цей меч? - повторила вона, погрозливо махнувши ним перед самим його носом. - Снейп поклав його в мій сейф у «Ґрінґотсі»!

- Він був у їхньому наметі, - проскрипів Ґрейбек. - Кажу тобі, пусти!

Белатриса махнула чарівною паличкою, і вовкулака скочив на ноги, хоч і боявся до неї наближатися. Він прокрався за крісло і вчепився в його спинку брудними кривими кігтями.

- Драко, викинь це сміття з дому, - звеліла Белатриса, показуючи на непритомних хапунів. - Якщо не маєш сміливості їх порішити, то покинь їх на подвір’ї для мене.

- Не смій говорити з Драко, наче з... - розлючено вигукнула Нарциса, проте Белатриса заверещала:

- Тихо будь! Циссі, ситуація набагато серйозніша, ніж ти можеш собі уявити! Виникла дуже серйозна проблема!

Вона стояла, засапавшись, і розглядала руків’я меча. Тоді озирнулася на мовчазних бранців.

- Якщо це й справді Поттер, його не можна чіпати, - пробурмотіла вона не стільки іншим, скільки сама собі. - Темний Лорд бажає сам порішити Поттера... але якщо він довідається... я мушу... я мушу знати...

Вона знову повернулася до сестри.

- Полонених треба завести в підвал, поки я вирішу, що робити!

- Це мій дім, Бело, не наказуй у моєму...

- Виконуй! Ти й не підозрюєш, у якій ми небезпеці! - зарепетувала Белатриса. Видно було, що вона перелякана до божевілля. З її чарівної палички шугонула тонесенька цівка вогню, пропаливши дірку в килимі.

Нарциса мить вагалася, а тоді звернулася до вовкулаки.

- Заведи полонених у підвал, Ґрейбек.

- Стривай, - різко зупинила її Белатриса. - Усіх, крім... крім бруднокровки.

Ґрейбек аж закректав від насолоди.

- Ні! - крикнув Рон. - Візьміть краще мене, беріть мене! Белатриса вдарила його в обличчя, аж кімнатою покотилася луна.

- Якщо вона помре під час допиту, ти будеш наступний, - сказала вона. - Зрадники роду, як на мене, нічим не кращі за бруднокровців. Відведи їх униз, Ґрейбек, і дивися, щоб усе було надійно, але більше нічого з ними не роби... поки що.

Вона шпурнула Ґрейбекові його чарівну паличку, а тоді вийняла з-під мантії короткого срібного ножа. Розрізала ним мотузки, відділила Герміону від решти бранців і поволокла за коси на середину кімнати. Ґрейбек тим часом, тримаючи перед собою чарівну паличку, з якої ніби струменіла невидима нездоланна сила, повів усіх інших до дверей, що вели в темний перехід.

- Думаю, вона дасть мені шматочок дівульки, коли її ухекає? - пробурмотів собі під ніс Ґрейбек, ведучи бранців по коридору. - Я б не відмовився від одного-двох шматочків, а ти, рудий?