Маргінальна свідомість совка, зосередившись на другій половині цієї циферії, радісно вигукне: так це ж 100–річчя Великої Перемоги у Великій Вітчизняній війні.
Ясна річ, на той час не залишиться не тільки жодного учасника війни як у рядах Червоної армії, так і Третього рейху, а й президентом Росії не буде В. Путін, який нині, подружившись із екс–канцлером Шредером у водних обіймах Балтії, використовує 9 травня як історичну легітимність відновлення союзу.
Через 100 років після взяття Рейхстагу, над яким прапор вивісили все–таки не росіянин і грузин, а українець, навіть не акцентуватимуть, що це перемога Сталіна над Гітлером.
В історичній ретроспективі буде безсумнівним, що це були не вороги, а сіамські близнюки–людожери, які, поклавши на олтар тоталітарного сатанізму сотню мільйонів жертв, можливо, востаннє на цій планеті продемонстрували звірячу природу людини.
Якщо й згадуватимуть у 2045–му про травень 1945–го, то навіть не як перемогу незрозуміло чию і над ким, навіть не як завершення Другої світової війни, а як останню світову війну на планеті.
Бо на той час війна як спосіб розв’язання конфліктів між людьми, націями, державами і, найчастіше, між вождями, буде таким самим, давно забутим нафталіном, як нині, приміром, такий спосіб розв’язання конфліктів, як дуель.
На той час позашлюбні прапрапраправнуки Гітлера і шлюбні Сталіна будуть лише здвигати плечима: невже ці дикуни справді нищили себе так тотально, бо, справді, й нині, через 100 років, це виглядає як божевілля.
Коли ти думаєш над тим, чому мільйони людей, незнайомих між собою, вбивають одне одного заради інтересів жменьки людей, знайомих між собою, — як на мене, саме у цьому полягає найточніша суть війни.
Коли у 1944–му в Галичину після німців прийшли росіяни, сталіністи забрали мого батька у Червону армію воювати проти нацистів. Після важкого поранення, яке кровоточило на моїх очах усе життя, він пішов із цього світу, так і не дочекавшись онуків. То хто у цьому винен? Втративши батька, я однаковою мірою проклинаю і Сталіна, і Гітлера — двох людожерів, які вкоротили моєму татові життя.
А тоді, у 2045–му, на порядку денному буде питання, за смислом — полярне в порівнянні з тим, яке спільно утверджували Гітлер зі Сталіним у 1945–му. Якщо в минулому сильні світу того змагалися, як якомога більше спровадити людей на той світ, то у майбутньому (до якого вже ближче) нове людство буде думати над тим, як зробити людину безсмертною.
Чому 2045–й? Начебто рукою подати, але це далі навіть, ніж останній цикл «Календаря майя», довжиною, як відомо, 5125 років, або точніше — 1 мільйон 872 тисячі днів. Це буде рік остаточного оформлення нового людства на планеті Земля.
Формації істоти, названої гомо сапіенс, прийде кінець. Після четвертого комплекту людства, за майя, прийде комплект п’ятий. Згодом на Землю ступить, як вінець промислу Божого, — ЛЮДЕН.
Отже, я вбачаю не кінець — початок!
ЯКБИ ЄВРЕЙСЬКА ДИТИНА
НЕ ВРЯТУВАЛАСЯ ВІД ГІТЛЕРА
Коли смертоносний вихор носився над мільйонними масами, тільки Всевишньому було відомо, що у цій пустелі приречених є піщинка, яку вітри занесуть в інший світ. Це було у розпалі тої самої, останньої із воєн, коли найвідчайдушніші з євреїв тікали від Гітлера за океан. Він народився у сім’ї євреїв — утікачів із Європи три роки по війні на тому березі, де сауди нападуть на США.
Раймонд Курзвейл виріс у районі Квінс у Нью–Йорку, тобто там, де креативні вершини дають змогу якнайдалі розгледіти майбутнє.
У 2005 році він видав свою чергову книгу «The Singularity is near». Я вважаю, що переклад назви «Неповторність» надто неточний, якщо мати на увазі таку «неповторність», якої не тільки нині сущі на Землі ніколи не бачили, а й загалом її, цю унікальність, новизну і дивовижність, ніколи не бачила Земля за 4 мільярди років від роду.
І потім перекладати треба вже точно: Is near — себто поруч. Уже тут. Не просто десь там і колись, а вже ота земна невидальщина настала, прийшла, нагрянула.
Смисл полягає в тому, що в результаті взаємопроникнення Людини і створених нею технологічних ресурсів відбудеться остаточна трансформація існуючого світу і його перехід в іншу якість, на рівні якої усе те, що діялося раніше, втратить силу, — ось у чому неповторність.
У фізично–психологічному чи духовно–тілесному способі існування людини не буде вже повторення і відтворення фундаментальних законів. Ньютон із його законами відміняється.
Буде неповторність. Неможливе стане можливим, включно із глобальною метою людства — безсмертям.
Головне, що становить сутність людини (на відміну від усіх інших живих істот на планеті), інтелект, який у тому, знайомому, повторюваному тисячоліттями світі був обмежений біологічними рамками (фізично окресленим мозком), поступово відійде від цієї своєї біологічної основи і стане у мільярди разів потужнішим, ніж нинішній його потенціал.
У новому світі різниця між людиною і машиною буде стиратися. Людина наочно, інституційно й, образно кажучи, конституційно вийде за межі свого тіла. Більше того, вона зможе отримати інше тіло і кілька версій своєї свідомості. І точкою біфуркації буде саме 2045–й, коли відбудеться стрибок у нове людство.
Чи можна вірити Курзвейлу? На відміну від майя, біля обсерваторії яких я відстояв у почесній варті, він живе нині. У книзі «Ера духовних машин», яка вийшла раніше, ніж феноменальна «Неповторність», і яка писалася ще в середині 90–х років, він дав 108 передбачень, 89 із яких збулися вже у 2009–му.
Якщо, за словами цього нью–йоркського «шамана», врахувати ще й 13, що здійснилися по суті, то стали реальністю 102 із 108 пунктів генерального плану еволюції за Курзвейлом.
Людям, які жили в кінці 80–х років, він із аптечною точністю змалював картину сьогодення і місця у цій картині Інтернету — тотальної електронної павутини, яка розпочне переінакшувати людство до невпізнання.
Уявіть себе в останні роки існування СРСР, коли вам розказують, що таке Інтернет — як він діє, до яких змін призведе і наскільки він змінить не тільки умови життя людини, а й саму цю людину, — це виглядало б для вас не тільки наукоподібною фантасмагорією, а просто нісенітницею. Але Курзвейл угадав. Один до одного.
І не вгадав, а бачив, куди веде ця стрімка висхідна крива еволюції.
До речі, він за професією — не провидець, пророк чи оракул. Нинішнім продовжувачам справи шаманів майя чи усіляким новоявленим нострадамусам вірять слабо. Будучи винахідником сканера та інших інформаційних, цілком конкретних нововведень, він, визнаний авторитет у сфері інформаційних технологій зі світовим іменем, зі знанням справи накреслив, як буде розвиватися його вузько взяте тоді, в кінці ХХ століття, ремесло.
Воно ж у той час ще не було панівним у світовій економіці, як тепер. Якийсь там Білл Гейтс, який не володіє запасами нафти чи газу або всілякими іншими матеріальними статками, не міг стати найбагатшим на планеті. Щоб найбагатший згодом товстосум володів лише знаннями, тобто інтелектуальним капіталом, а не нафтогазопромислами, — то була така ж нісенітниця, як і те, що говорив тоді Курзвейл про свою професію, яка не те що переверне світ, а просто знищить його і збудує на його руїнах світ новий — із новою постлюдиною.
Давайте, прихопивши кілька картинок, які вже збулися, здійснимо інтелектуальну подорож із нью–йоркським генієм у 2045 рік.
ПРОРОЦТВО ВІД КУРЗВЕЙЛА
СРСР розпадеться за рахунок розвитку нових технологій зв’язку, як–от щільникових телефонів, які підірвуть здатність тоталітарного режиму контролювати інформацію.
Того ж року людина вперше програє комп’ютеру в шахи, що й сталося із Каспаровим.
Більшість систем озброєння будуть комп’ютеризовані. У 1991 році цей показник становив 10 відсотків, під час війни у Перській затоці США проти Іраку у 2001 році — 90 відсотків.
Будуть створені роботи–автомобілі, впровадження яких поки що відкладено із комерційних міркувань.