повтікали додому, ну і що ж, ми присудили їх на страту, Коли

поїхали по їх, то батько каже: берете синів і я іду, а Кольова жінка

каже (бо Коля був жонатий) берете чоловіка і я іду. Повиводили їх за

метрів 400 і Надя проситься: одпустіть Колю, а Коля каже, Надя не

просись у бандерів, ніхто не випросився і ти не випросися. Колю

вбили, Надю вбили, батька вбили, а Степана забрали живим до нас у

Романов. Держали Степана у Пугінців у льосі дві неділі і кожний

день вводили до хати в одному біллі—сорочка і штани, лягав на

стольці і били його шомполами залізними, щоб казав, де родина, но

він був твердий, нічого не зізнався, і послідній вечір побили його. І

він просився у туалет, один повів його, а була сильна заметіль, туалет

був із соломи, і Степан продер солому і втік з наших рук. Нам усі дані

давав із Верхівки земляк Петро Римарчук, Жабський і Пуць.

Ще у Воротневі знайшовся один герой. Коли пошли по його, то

він відкрив стрілянину, но усе закінчилося тим, що запалили хату і

йому кінець, а так люди прямо, немов так і треба, ніхто не

оборонявся.

У Новосілках була одна комсомолка Мотря, а Новосілки, то уже

Ровенська обл., забрали Мотрю на Верхівку до старого з Жабського у

льох і давай Мотрі доставати живою серце. І старий Саливон в одній

руці держав часи, а у другій серце, скільки ще буде битися на руці

серце, і коли прийшли руські, то сини хотіли поставити пам'ятник,

так як батько боровся за Україну.

Ішла єврейка із дитинкою, втекла із гето, спинили її, забрали,

забили і в лісі закопали. Один наш бандера ходив до дівчини-

полячки. Дали йому приказ прибрати її і він каже, думаю, де ж її

подіти, аж ідем коло криниці, я, каже, підняв її і в криницю. Рано,

каже, мати прибігає плачучи, питає, чи я не бачив, кажу, що ні, кажу,

ідем шукати, ідем понад тою криницею, я і її матір туди. Нам був

245

приказ євреїв, поляків, руських плєнних і хто переховує їх усіх

душити без ніякої пощади. Видушили сім'ю Северинів, а дочка була у

другому селі замужем. Приїхала до Романова, а батьків нема, вона у

плач, переплакала, та й давай одежу відкопувати, а бандери прийшли,

одежу вибрали, а дочку у ту ж скриню зачинили і живцем закидали

землею яму. І осталось двоє маленьких дітей, а були б дітки з матір'ю,

то і вони були б у тій скрині. Був також у нашому селі Кублюк. Його

направили у Котів, Ківерцівський р-н, на роботу. Поробив тиждень і

що ж, одрубали голову Кублюку і на палю насадили, а Кублюкову

дочку узяв сусідський хлопець, бандери приказали убити Кублюкову

дочку Соню і Василь сказав, їдемо по дрова в ліс. Поїхали, і привіз

Василь Соню мертву, сказав людям, що дерево вбило.

Жив у нашому селі Романові Ойцюсь Тимофій. Старий-старий

дід, що він сказав, так воно і буде, то був пророк від Бога. Коли

зайняв нас німець, то відразу донесли, що є такий у селі, і німці

відразу поїхали до старого Ойцюся, щоб сказав, що буде з ними... А

він їм каже, нічого я вам не скажу, бо ви мене вб'єте, переговорщик

сказав, що пальцем не зачепим, ну і він їм каже, що до Москви ви

дійдете, но звідти будете втікати як могти. І німці його не зачепили, а

коли старий пророк сказав бандерам, що душінням людей України не

зробите, то прийшли бандери, їй положили на стільці і до тих пір

били, пока не забили.

Тепер опишу про свою сім'ю. Брат Степан був запеклий бандера,

но і я не втікла від його, я ходила у всьому вишитому по-українськи і

ходила з бандерами, хоча була заміжня. Коли найшли руські, то

почали арешти, У вивозіння людей. Моя сім'я: батько, мати і дві

сестри Оля і Ніна. Вивозять їх. Оля договорилася на вокзалі і вроді

втікає, коли прийшла у Романов, то прийшли бандери, забрали сестру

Олю і задушили її. Остався батько із матір'ю і сестрою Ніною в Росії.

Мати стара. Ніна навідріз відмовилась іти на роботу робити на Росію,

тоді начальство говорить — іди робити секретарем. І тут Ніна

знайшла відповідь, сказала, що я совєтського пера не хочу в руках

держати, тоді пішли їй назустріч. Якщо ти не хочеш нічого робити, то

розпишись, що будеш видавати бандерів, і ми тебе відпустимо

додому Ніна, довго не роздумуючи, бере розписується, і пускають

Ніну додому. Ще Ніна не приїхала додому, як її чекають у селі

бандери. Коли Ніна приїхала у село Романов, то бандери збирають

збори в Кузьминих хлопців і дівчат і судять Ніну, дивіться, мов, хто

246

підніме на нас руку, то усім так буде. По цей день не знаю, де її

поділи.

Усю свою жизнь носила тяжкий камінь у серці, я ж так вірила

бандерам. Я могла любу людину продати, хто що скаже на бандерів.

А вони, прокляті бандери, і будь вони прокляті Богом і людьми на

віки вічні. Скільки вони людей передушили невинних, іще вони

хотять, щоб їх прирівняти до воюючої сторони. А з ким же вони

воювали? Із своїми сусідами, душогуби прокляті. Скільки крові на їх

руках, шо я знаю, скільки криниць, ше поними закидано, людей

вивозили, но вони і зараз не хотять вертатись на ту бандеровщину.

Сьозами умоляю Вас, люди, простіть мені мої гріхи.

(В письме сохранены орфография , синтаксис и язык оригинала , напечатано с незначительными сокращениями ).

247

Юрий Козлов

ГАЛИЧИНА – НЕ УКРАИНА,

ГАЛИЦИЙСКИЕ НАЦИОНАЛИСТЫ – НЕ УКРАИНЦЫ

Последнее интервью Н. В. Струтинского*

В апреле-июле 2003 г. было опубликовано интервью с Николаем

Владимировичем Струтинским под заголовком: "В нашей стране

организовано

тотальное

искажение

исторических

событий".

Продолжение публикации не состоялось в связи с трагическими

обстоятельствами – 11 июля 2003 г. Николай Владимирович умер.

В наших беседах Николай Владимирович высказал свои взгляды

в отношении причин устойчивой деградации Украины в

экономическом, социальном, политическом и моральном отношении.

Его взгляды уникальны по своей четкости, объективности,

целенаправленности и несоответствия общепринятым объяснениям

бедственного положения Украины.

Ниже публикуются высказывания Николая Владимировича,

касающиеся Галичины, Украины и России.

Оуновцы - враги Украины, России, славянских стран

На вопрос, почему галицийские националисты из ОУН-УПА**,

их идейные наследники на крутых поворотах истории всегда

выступали на стороне врагов СССР, а теперь выступают – на стороне

врагов Украины, России, Белоруссии, Николай Владимирович

рассказал следующее.

Прежде всего, он назвал основную причину такой хронической

враждебности - галицийские националисты являются этномутантами

248

и, поэтому, всегда будут стремиться к захвату, покорению Украины, к

ее бандеризации и окатоличиванию.

Вторая причина - это особый менталитет жителей Галиции,

приученность признавать только силу и указания руководителей

ОУН-б (бандеровцев - Авт.), ОУН-м (мельниковцев - Авт.), слабая

информированность о реальных событиях, непонимание сущности

происходящего.