— А як я це доведу?

— Треба поговорити з Тоніко і суддею.

— Я ніколи більше не розмовлятиму з цим типом.

— Дозвольте, я зроблю це? Тобто займусь переговорами. Езекієл візьме на себе юридичну частину справи, з вашого дозволу. Він запропонував свої послуги.

— То він уже знає про все?

— Хай це вас не тривожить. Отже, ви не заперечуєте, щоб я зайнявся цією справою?

— Я не знаю, як вам і дякувати.

— Тоді до скорого побачення. Залишайтеся поки що в мене, почитайте що-небудь.— Жоан поплескав араба по плечу.— Або поплачте, коли кортить. В цьому немає нічого поганого.

— Я піду з вами.

— Ні, сеньйоре. Куди ви підете? Залишайтесь і чекайте тут. Я незабаром повернусь.

Але справа виявилася не такою простою, як передбачав Жоан Фулженсіо. Перш за все слід було домовитись з Езекієлом, який відмовився розмовляти з Тоніко, і розв'язати справу по-дружньому.

— Я хочу загнати цю потвору до в'язниці і доб'юся, щоб його звільнили за видачу фальшивих документів. Він, його брат і батько поширюють про мене різні безглузді чутки, тож йому доведеться залишити Ільєус; я так цього не пробачу...

Жоан Фулженсіо нарешті переконав Езекієла. Вони пішли разом до нотаріальної контори. Тоніко був ще блідий, очі його бігали, усмішка була вимушеною, жарти недоречними:

— Якби я не встиг утекти, турок пронизав би мене рогами... Він, сатана, не на жарт налякав мене...

— Насіб — мій клієнт, і я прошу ставитись до нього з повагою,— холодно кинув Езекієл.

Вони обміркували справу. Спершу Тоніко і слухати не хотів їхніх пропозицій. Це не привід для анулювання шлюбу, заявив він. Документи, хоча і фальшиві, були визнані за дійсні. Насіб був одружений п'ять місяців і нікому не скаржився. А потім, як це він, Тоніко, прилюдно може визнати, що виготував фальшиві документи? Минули часи старого Сегісмундо, який торгував свідоцтвами про народження і актами реєстрації земельних ділянок. Езекієл стенув плечима і вигукнув, звертаючись до Жоана Фулженсіо:

— А я вам що казав?

— Це можна уладнати, Тоніко,— почав Жоан Фулженсіо.— Ми порадимося із суддею. Знайдемо шлях, щоб вийти із становища і в той же час не піддати все, що сталося, розголосові. В усякому разі, зробимо так, аби ви не фігурували головним винуватцем. Можна буде довести, що ви вчинили це без злого наміру і були обдурені Габрієлою. Вигадайте яку-небудь історію. Зрештою, все, що носить назву ільєуської цивілізації, було створено на підставі фальшивих паперів.

Але Тоніко далі опирався. Він не хотів втручатися в цю історію.

— Ви — головна дійова особа в ній, мій любий,— сказав Езекієл.— Застряли по самі вуха. Вибирайте: або ви згоджуєтесь і йдете з нами до судді, щоб уладнати справу швидко і по-дружньому, або сьогодні ж я, від імені Насіба, розпочинаю судову справу про розрив шлюбу через суттєву помилку стосовно особи Габрієли, яка трапилась внаслідок подання нею документів, сфабрикованих вами, з метою видати заміж свою коханку, милостями якої ви користувалися і потім. Ви вирішили видати її за чесну, порядну людину, другом якої вас вважали. Ви входите в справу одразу крізь двоє дверей: крізь двері підробки паперів і крізь двері адюльтера. І в обох випадках ви діяли, заздалегідь продумавши ситуацію. Гарненька буде справа!

Тоніко майже втратив можливість говорити:

— Постривайте, Езекієле, ви що ж, маєте намір знищити мене?

Втрутився Жоан Фулженсіо:

— А що скаже дона Олга? І ваш батько, полковник Раміро? Ви подумали про це? Він не знесе такої ганьби, помре від сорому, і ви будете винуватцем його смерті. Я попереджаю вас тому, що не хочу, аби це трапилось.

— Чого я вліз у цю справу? Боже мій праведний! Я лише хотів допомогти і оформив їй папери. Тоді в мене ще нічого з нею не було...

— Ходімо з нами до судді, це найрозумніше. В іншому випадку — я чесно вас попереджую — вся ця історія з'явиться завтра на сторінках «Діаріо де Ільєус». І зважте, що ви там будете подані в найжалюгіднішому вигляді. Статтю написали ми з Жоаном.

— Але ж, Жоане, ми завжди були друзями...

— Це так. Проте ви обдурили Насіба. Якби Габрієла була дружиною іншого, я начхав би на це. Але я його друг, а також друг Габрієли. Ви ошукали обох. Так от, або ви погоджуєтесь, або я ославлю вас, поставлю в дурне і смішне становище! При сучасній політичній ситуації ви не зможете більше жити в Ільєусі.

Вся зверхність Тоніко зникла. Загроза скандалу нагнала на нього жах. Його гнітив страх, що дона Олга і батько дізнаються про все. Звичайно, краще витримати приниження, сходити до судді і розповісти про підробку паперів.

— Я зроблю все, що ви хочете. Але ради всевишнього, давайте зробимо все якнайтихіше. Адже ми, зрештою, друзі.

Судді історія здалась досить цікавою.

— Отже, ви, сеньйоре Тоніко, були другом араба, а поза його спиною наставляли йому роги? Я теж був зацікавився Габрієлою, але після того, як вона вийшла заміж, я перестав навіть думати про неї. Заміжніх жінок я шаную.

Дещо неохоче, як і Езекієл, суддя згодився оформити розрив шлюбу без шуму, не починаючи справи проти Тоніко, який матиме вигляд чесного і порядного нотаря, обдуреного Габрієлою. Внаслідок цього він фігуруватиме в справі, як жертва її хитрощів. Суддя не симпатизував Тоніко, підозрюючи, що галантний нотар разом із Пруденсією, його коханкою, з якою він прожив майже два роки, прикрасив рогами і його чоло. Насіб же йому подобався, і суддя щиро хотів йому допомогти. Коли вони виходили, він запитав:

— А як же Габрієла? Що вона тепер робитиме? Вільна, не зв'язана ніякими умовностями. Коли б я не влаштувався так добре... До речі, вона ж має прийти поговорити зі мною. Зараз усе залежить від неї. Тому що, коли вона згодиться...

Жоан Фулженсіо, перш ніж повернутися додому, пішов до Габрієли. Їй дала притулок дона Армінда. Габрієла була згодна на все, нічого не вимагала, не скаржилась на побої і навіть хвалила Насіба:

— Сеньйор Насіб такий добрий... Я не хотіла образити сеньйора Насіба.

Таким чином, внаслідок процесу про розрив шлюбу, який від подання заяви до постанови суду провадився найприскоренішими темпами, араб Насіб знову виявився холостяком, парубком. Він був одруженим, насправді не будучи одруженим; він потрапив у члени братства святого Корнелія, насправді не ставши рогоносцем; а шановне товариство чоловіків, що примирилися із зрадами жінок, пошилося в дурні.

А сеньйора Саад знову стала Габрієлою. 

Кохання Габрієли 

В «Папеларіа Модело» гаряче обговорювали цю подію.

Ньо-Гало оголосив:

— Це геніальне розв'язання проблеми. Але хто б міг подумати, що Насіб геній? Він мені й раніше подобався, а тепер я симпатизую йому ще більше. Нарешті в Ільєусі з'явилася цивілізована людина.

Капітан запитав:

— Як ви, Жоане, пояснюєте поведінку Габрієли? Виходячи з ваших розповідей, вона справді кохала Насіба. Любила і продовжує любити. Ви кажете, що розрив вона переживає значно болючіше, аніж він, і той факт, що вона обдарувала його рогами, ще нічого не означає? Але ж де логіка? Коли вона його любила, то навіщо обдурювала? Як ви можете розтлумачити все це?

Жоан Фулженсіо поглянув на гамірливу вулицю, побачив сестер Дос Рейс, закутаних в мантильї, і усміхнувся:

— Навіщо? Я нічого не збираюсь пояснювати. Ні пояснювати, ні визначати. Неможливо визначити вчинки Габрієли і пояснити порухи її душі.

— Гарне тіло, а душа мов у пташки. Та й чи є в неї душа? — мовив Жозуе, думаючи про Глорію.

— Можливо, у неї душа дитини.— Капітан хотів зрозуміти Габрієлу.

— Як у дитини? Можливо. Але не пташина, Жозуе. Це дурниці. Габрієла — лагідна, щира, чиста. Можна перераховувати її позитивні якості і недоліки, пояснити ж їх неможливо. Вона робить те, що їй подобається, і відкидає те, що їй не до смаку. Я не хочу пояснювати її вчинки. Для мене досить бачити її, знати, що вона живе.

В будинку дони Армінди, зігнувшись над шитвом, уся в синцях від кулаків Насіба, роздумувала Габрієла. Вранці, до приходу каброші, вона перестрибнула через паркан, увійшла в дім Насіба, підмела і прибрала кімнати. Який він гарний. Він побив її, він дуже розгнівався, але винна вона — навіщо вона згодилась вийти за нього заміж? Щоб гуляти з ним разом вулицями з обручкою на пальці? А може, через страх втратити його, через страх, що прийде день, коли він одружиться з іншою і вижене її, Габрієлу. Так, мабуть, через це. Вона погано зробила. Треба було їй не погоджуватись. Адже раніше все було так весело.