На цьому й завершується історія Насіба й Габрієли. З вуглинки, що тліла в попелі, відроджується полум'я кохання. 

ПОСТСКРИПТУМ 

Невдовзі після описаних подій полковника Жезуїньйо Мендонсу було віддано до суду і звинувачено у вбивстві на грунті ревнощів своєї дружини Сіньязіньї Гуедес Мендонси і хірурга-дантиста Осмундо Піментела. Двадцять вісім годин тривало судове засідання, набираючи в певні періоди різкого характеру. Відбувався бурхливий обмін репліками; адвокат Маурісіо Каїрес цитував біблію, нагадував про непристойні чорні панчохи, говорив про мораль та її занепад. Його промова була патетичною. Езекієл Прадо теж виступав схвильовано: зараз Ільєус уже не край бандитів, він перестав бути раєм для вбивць. Ридаючи, драматичним жестом показав Езекієл на заплаканих батьків Осмундо, які прибули на суд у траурному одязі. Його промова була присвячена прогресові й цивілізації. Вперше в історії Ільєуса власника плантацій какао було засуджено до тюремного ув'язнення за те, що він убив зрадницю дружину і її коханця.

[Ретрополіс — Ріо, травень, 1958]