Кутний страждав.

Нові господарі йому не подобалися. Ну, зовсім не подобалися. І на господарів вони не були схожі. Якби старі господарі були на місці, Кутний вважав би нових гостями. І ставився б як до гостей: так-сяк, бач, вже й забралися додому. Можна потерпіти, навіть якщо переночують.

На жаль, колишні господарі з'їхали. А ці заїхали. Хто вони тепер? Виходить, господарі, нікуди не дінешся.

Біда почалася взимку, коли загриміло. До цього Кутний жив із господарями душа в душу. Вони, правда, про Кутного не дуже й знали. Так, господиня ставила в кухонний кут мисочку зі сметаною, печивом, а траплялося, що й зі шкварками. Повагу, отже, виявляла.