– Усі результати дуже обнадійливі, – повідомив я їм. – Робе, ваші аналізи в межах норми. Гелен, у ваших яєчниках овуляція відбувається саме тоді, коли слід.

– Які ж можуть бути причини? – запитала вона.

– Іноді з тієї чи іншої причини труби не пропускають сперматозоїди, іноді імунна система заважає яйцеклітині і сперматозоїду сполучитись, часто взагалі немає жодних причин.

– І що далі?

– Я повідомлю в клініку репродуктивного здоров’я при нашій лікарні, а ви намагайтесь не надто через це перейматись.

Коли через кілька місяців вони знову прийшли до мене на прийом, їхня ніяковість змінилась пригніченням.

– Як пройшло лікування в клініці?

– Не питайте, – відповів Роб.

Під час першого прийому Гелен зізналась, що час від часу випиває бокал вина, і лікарі наполягли, щоб вона відмовилась від уживання алкоголю. Роба роздратувало те, що вони порадили йому схуднути і детально розпитували, як часто і в який спосіб вони займаються сексом.

– Мабуть, вони мусять ставити такі запитання, – зауважив він, – але вони наче думали, що ми не знаємо, звідки беруться діти.

Після чергового аналізу крові та УЗД яєчників Гелен їй сказали, що в неї «виснажені резерви яєчників» і в них залишилось небагато фолікул, здатних до овуляції. Імовірно, існувала потреба в штучному заплідненні, але навіть в такому разі шанси на успіх були незначними, приблизно один із десяти.

– Ви не попередили мене про УЗД, – сказала вона. – Я була шокована, коли лікар надягнув на трубку презерватив і сказав, куди він її помістить.

Незважаючи на своє обурення, вони вирішили продовжити лікування. Перший етап полягав у низці ін’єкцій, покликаних «перезапустити» фолікули в яєчниках Гелен, щоб вони всі перебували на однаковій ранній стадії розвитку. Далі почався наступний етап ін’єкцій, цього разу покликаних прискорити дозрівання яйцеклітин, щоб кілька з них розвивалось одночасно.

– Я терпіти не могла ці ін’єкції, – розповіла мені Гелен. – Мій зад від них весь посинів.

Ультразвукове сканування робили так часто, що вона на нього більше не зважала.

Яєчники Гелен почали набрякати внаслідок росту фолікул, і після чергової ін’єкції відбулось остаточне дозрівання яйцеклітин. Через тридцять чотири години після уколу, практично хвилина у хвилину, їх можна було зібрати. Для цієї процедури Гелен ввели потужне снодійне і за допомогою інтравагінального УЗД сканера крізь стінки піхви в яєчники ввели ультратонку голку. З кожної фолікули обережно взяли рідину і перевірили її на наявність яйцеклітин. Того ж ранку Роб повинен був знову здати сперму, і після цього їх обох відпустили додому.

Тієї ночі Гелен міцно спала під дією снодійних, які залишалися в крові. Робові ж не давала заснути думка про те, що в той час, як він із Гелен лежать тут, його сперматозоїд і її яйцеклітину змішують у скляній тарілці в якійсь лабораторії.

– Вони зібрали яйцеклітини в п’ятницю, – сказала Гелен, – а наступного вівторка я мала знову до них прийти. У них було шість запліднених ембріонів, двоє з них «хорошої якості» і один з них – найкращий, саме його, як вони сказали, ввели мені.

– Що було далі?

– Не спрацювало, – вона відвернулась, і Роб взяв її за руку.

– Нас попереджали, що шанси незначні, – сказала вона. – Тепер потрібно думати про те, чи вистачить в нас сил, ба навіть грошей, спробувати ще раз. У них ще є ембріони в морозильній камері. Може, я й справді холодна… там вони будуть як вдома.

Гелен вважала, що безпліддя спричинено браком тепла; отже, щоб його вилікувати, потрібно знайти спосіб зігріти органи тазу. Цього можна досягти завдяки еротичному стимулюванню або «сороміцьким розмовам», а також завдяки натиранню геніталій травами, що спричиняють почервоніння й подразнення шкіри. Арабський лікар ХІ століття Авіценна, який повернув ці тези в Західний дискурс, погоджувався, що слід посилити сексуальне задоволення жінки: «Якщо потяг [жінки] не задоволено… це не приносить плоду»,[101] – писав він. Водночас надмірне тепло вважалось шкідливим: існувала думка, що повії рідко вагітніють через свою жагу сексу – їхнє насіння згоряє через непомірну хтивість.

Один із перших англійських гінекологів Джон Седлер у своїй книзі «Приватне дзеркало хворої жінки» 1636 року писав, що проблема часто полягає в тому, «що чоловік швидкий, а жінка надто повільна, тому їхнє насіння не сполучається, як того вимагають правила зачаття».[102] Замість того щоб звинувачувати жінок у безплідді, Седлер покладав відповідальність на чоловіків, яким слід вдосконалювати свої «схиляння до близькості… щоб жінка загорілась і відчула бажання».

Уявлення про те, що жінка вагітніє під дією оргазму, існувало ще від часу перших письмових згадок, але воно нарешті почало втрачати свої позиції 1843 року, коли німецький лікар Теодор Бішофф довів, що овуляція в собак відбувається, навіть якщо в них не було статевого акту. Цього ж року в медичному журналі «Лансет» було опубліковано статтю, яка містила хибне припущення про те, що цикл «тічки» тварин «дуже схожий з фізіологічної точки зору на менструації жінки».[103] У медицині сформувалось уявлення, що овуляція в жінок має циклічний характер, а не виникає під час сексу. Це не лише посилило соромливе вікторіанське ставлення до жіночої сексуальності (якщо задоволення необов’язкове, навіщо звертати на нього увагу?), а й викликало помилкову думку про те, що фертильний період збігається в часі з менструацією, яка є аналогом тічки в тварин. Ця ідея існувала впродовж майже ста років: у бестселері Марі Стоупс «Подружня любов» 1920 року повідомляється, що максимальна фертильність настає за кілька днів до кінця менструації.[104] Ця рекомендація випереджає фактичний цикл на більше ніж десять днів. На думку Стоупс, у середині циклу ймовірність завагітніти низька, хоча зараз нам відомо, що в цей час вона найвища.

Через кілька місяців Гелен і Роб спробували ще раз, використавши другого ембріона «високої якості», але на них знову чекало розчарування.

– Можливо, це звучить безглуздо, – сказала Гелен, коли вона прийшла обговорити провал другої спроби, – але я дуже сильно хочу дитину. Щоразу, коли я на вулиці проходжу повз дитину або беру її на руки, у мене в животі перевертається матка. Я не впевнена, що зможу далі працювати в дитячому садку.

– Ви допускаєте можливість третьої спроби? – запитав я.

– Ми не зможемо, – зітхнула вона. – Ми вже витратили всі наші заощадження на другий курс. Поки ми назбираємо грошей, напевно, уже буде запізно.

Якийсь час ми мовчали.

– А як ваші стосунки із Робом?

– Добре, навіть дуже. Дивно, але… – вона зробила паузу, ніби обдумуючи, скільки інтимних подробиць можна розповісти. – Ми обоє дуже засмучені, але в чомусь ми стали ближчими, ніж будь-коли. Як кажуть в прислів’ї: «Якщо не можеш змінити вітер, пристосуй вітрила». Справи йдуть набагато краще в нас обох.

Гелен зашарілася:

– Коли ми припинили спроби завагітніти, ми ніби знову змогли займатись коханням.

Певні аспекти будови тіла залишаються незрозумілими навіть у ХХІ столітті. Лише 1960 року було виявлено зв’язок фертильності з делікатною мережею гормонів, що існує між мозком, гіпофізом і яєчниками, і лише наприкінці 1970-х років народилась перша «дитина з пробірки». Незважаючи на досягнення наступних десятиліть, багато речей нам поки що невідомо.

Я знаю жінок, імунітет яких постійно сприймав ембріон в утробі як інфекцію і знищував його. Після численних викиднів їм вдавалось завагітніти лише після пригнічення імунної системи ліками, схожими на хіміотерапію.

Я знаю одну пару, у якої протягом десяти років траплялись викидні, поки в них не лопнула труба і вони не викликали сантехніка, – той повідомив їм, що їхня вода забруднена свинцем. Коли вони замінили застарілі труби і цистерну, проблема зникла. Також я знаю пари, у яких обоє вважались «безплідними», поки вони не розійшлись і не знайшли собі інших партнерів – після цього обом вдавалось зачати.