– У нас ще є шинка, і салямі, і взагалі все, – сказав тато, переставляючи тарілки, склянки та шампанське на стіл. Тоді почав відкорковувати пляшку. Гансик і Меді зачаровано дивилися на нього.

– Якщо все зробити правильно, – пояснив тато, – воно не вистрілить!

– Зроби, щоби воно вистрілило! – вигукнула Меді. – Прошу, тату, нехай воно вистрілить!

Корок вистрілив у стелю, Меді заверещала від захоплення, шампанське полилося з пляшки.

– Келихи, давай сюди келихи! – крикнув тато, і мама*підставила келихи під пляшку.

Маргарита взяла собі повний келих, підняла його і сказала:

– Будьмо, мамо! Будьмо, тату! – вона зробила великий ковток шампанського і засміялася, а тоді зробила ще один великий ковток і ще раз засміялася.

– Шампанське лоскоче в носі? – спитав тато.

– Ні, – сказала Маргарита, – просто я вирішила, що буду сприймати все з гумором! Справді! Ви що, не бачите, як це все смішно?

Тато спантеличено похитав головою, мама ледь посміхнулася, Гансик дивився перед собою в невизначеному напрямку, Меді сміялася разом із Маргаритою.

– У вас нема почуття гумору, – прохихотіла Маргарита і допила келих до дна.

– Маргарито, а тепер стримайся! – попросив тато.

– Маргарито, не дурій, – сказала мама.. Маргарита припинила сміятися, витерла зі щік сльози сміху,

налила собі ще ковток шампанського, підняла келих і сказала, звертаючись до тата і до мами:

– Ні, не бійтеся! Я не здурію! Я залишуся все тією ж спокійною і розважливою Маргаритою! Ручне гальмо ввімкнено! За щасливе майбутнє, пані й пане Закмаєри!

Маргаритко, моя квітко

у якому той, хто не читав першої та другої частин цієї історії, має нагоду познайомитися з її героїнею

Маргариті Марії Закмаєр було сімнадцять років, вона мала сірі, як дунайська рінь, очі, волосся кольору спанієля, малесенький дитячий носик, зріст один метр і сімдесят сантиметрів, і тіло її було чудово сформоване по всій довжині. Об'єктивно Маргариту можна було назвати «дуже вродливою», а суб'єктивно вона себе теж такою вважала.

Маргаритин тато добре заробляв, працюючи прокуристом на макаронній фабриці. Маргаритина мама заробляла мало. Вона була соціальна працівниця. Маргаритин брат Гансик був великим п'ятнадцятирічним занудою з купою проблем. Маргаритина сестра Меді була маленькою дев'ятирічною діставучкою.

Маргарита жила зі своїми батьками, братом і сестрою в солідно підклеєній сімейній гармонії. Підклеєній, бо три роки тому гармонія була геть розвалилася. Після численних сварок Маргаритині батьки розійшлися. Мама пішла жити до подруги, взявши зі собою Маргариту і Меді. Гансик залишився з татом. Добровільно. І Маргарита була твердо переконана, що будь-яка спроба налагодити подружнє життя батьків – цілком марна справа.

У тому, що Маргаритині тато і мама врешті-решт возз'єднались і тепер розігрували сімейну гармонію, був винен Гансик. Він був «важким» підлітком, і тато не давав собі ради з його вихованням, особливо в «душевному секторі». Гансик ставав дедалі «важчим», затятішим, замороченішим і товстішим, а маму через це все більше гризли докори сумління, бо вона вважала, що, пішовши з дому, стала причиною ненормального розвитку свого улюбленого синочка.

А що добрі матері не можуть бути щасливі, коли комусь із їхніх дітей погано, то мама вирішила «залатати» подружжя.

Наскільки інтенсивно батьки відновили подружнє життя, Маргарита не знала. Найрадше вона схилялася до думки, що тато і мама живуть одне з одним як брат і сестра, суто в інтересах родини. Однак часами вона в цьому сумнівалася. Певні докази свідчили проти цього. Та Маргарита не надто ламала собі голову над батьківськими інтимними проблемами, бо, по-перше, від природи була делікатною особою, а по-друге, сама по самісінькі вуха загрузла в еротичних клопотах. І вони цілком задовольняли її потреби в сексуальних турботах.

Маргаритині еротичні проблеми були пов'язані з обставиною, яка сама по собі була дуже втішна. Річ у тому, що Маргарита дуже подобалася хлопцям! А особливо двом істотам чоловічої статі, котрі вже роками намагалися здобути її прихильність. Однією з них був Гінцель, милий хлопчина лагідної вдачі, іншою – Флоріан Кальб, однокласник. Кальб був не такий лагідний, як Гінцель, але натомість більше відповідав Маргаритиним естетичним запитам. Він був найгарнішим хлопцем у Маргаритиному класі. А на думку Ґабріели – хто-хто, а вона зналася на чоловічій красі! – навіть найгарнішим хлопцем усієї школи. Маргарита не мала нічого проти, щоби крутити романи з Гінцелем і Флоріаном одночасно. Вона почувала в собі достатньо снаги для цього. От тільки хлопці з цим не погоджувалися. Флоріан постійно висував свої претензії на дівчину, Гінцель весь час сиг-нилізував про свої побоювання втратити Маргариту. Висловлюючись менш науково, обидва були страшенно ревниві!

Маргарита страждала від цих ревнощів і дійшла гіркого висновку, що подвійна любов не конче означає подвійне задоволений. Уже кілька років вона намагалася дати лад своїм почуттям і вибрати одного з двох. Прийняттю цього вкрай наболілого рішення перешкоджала насамперед Маргаритина ідея-фікс, буцімто після того, як вона зробить свій вибір, їй треба буде зі своїм обранцем негайно «йти до ліжка». А цього їй зовсім не хотілось.

У школі в Маргарити було все гаразд, хоча вона вже і не вчилася так сумлінно, як раніше. Вона так довго була найкращою ученицею, що вчителі до цього звикли. Вони все ще вважали Маргариту «здібною дівчинкою» і ставили їй добрі оцінки. А коли вона не могла дати вичерпної відповіді на якесь питання, то це доброзичливо списувалося на «невдалий день». Той факт, що ця несправедлива прихильність учителів тільки зовсім-зов-сім трішки обурювала Маргаритиних однокласників, і вони її за це не зненавиділи, свідчить про те, якою великою любов'ю та повагою вона втішалася серед товаришів.

Поза тим із Маргаритиної біографії треба було би розповісти, що у минулому в неї були «жирні часи». Усі Закмаєри були раніше страшенно грубі. Такі товсті, що сусідський хлопець Конні називав їхнє сімейство не інакше, як «Заки-Рюкзаки».

Однак Маргарита одночасно з мамою скинула зайве сало, причому, на відміну від мами, їй навіть не довелося самозречено голодувати. З якої такої таємної причини стопився Маргаритин жирок? Щодо цього у членів сім'ї Закмаєрів були різні думки. Мама була тієї думки, що Маргаритине дитяче сальце наросло через лінощі і зникло, коли дівчина почала вести більш жвавий і рухливий спосіб життя. А тато вважав, що Маргарита заразилася маминою манією схуднення. Він потайки підозрював, що вона вибльовує всі ті добрі харчі, які поїдає! Це ж останнім часом стало модним серед бабноти! Про це пишуть у кожному журналі!

Брат Гансик теж підозрював Маргариту в чомусь такому і страшенно лютився, що вона стала стрункою! Гансик думав приблизно так: «Коли ми всі ще були грубі, ми були круглою і цілком задоволеною сім'єю! Всі нещастя почалися з маминої дурнуватої дієти». З цього Гансик робив такий висновок: той, хто худне, підлий, бо намагається зруйнувати сімейне щастя! Тож у стрункій фігурі своєї сестри він убачав дику зраду інтересів-родинного спокою. Він теж помітив,що сімейна гармонія полатана сяк-так, і боявся,що штукатурка не сьогодні-завтра тріснути, а сало вважав чудовим «клейстером» і кожен кілограм, набраний Маргаритою або мамою означав би для Гансика додаткове почуття безпеки. Та ні Маргарита ні мама не робили йому цієї маленької послуги.Вони навіть не здогадувалися, наскільки тісно пов'язані для Гансика сало та сімейна гармонія.

Р.S А ще варто би було згадати, що Маргарита мала кілька маленьких звичок. Вона часто  чухала живіт, хоча він їй і не свербів. Інколи вона тримала в роті пасмо волосся, мимоволі жуючи його. Вона також тягнути себе за пальці, аж поки хруснуть суглоби. А ще вона часто  шморгала носом. Так, ніби в неї був нежить, а вона не мала при собі хустинки. Дарма, що в неї ніколи не було нежитю, і вона завжди мала при собі хустинку.