Я звернула увагу на сукню і речі гардеробу Клер. Думки ж в обличчі Майкла були дещо іншими. Майкл не боявся Клер. Він відчував, що це непроста дівчина і чим впливовіше вона діяла на інших, тим сильніше звертала увагу чоловіка на себе. Колекціонер зі стажем, захопився вродою цієї відьми.

На мить я відчула страх, пов'язаний з появою моєї вбивці. Лише на якусь мить. Знаходячись в образі Майкла, я могла не хвилюватись за те чи впізнає вона мене. Чомусь я була впевнена у власних силах і могла сказати, що закляття спрацює. Ще один позитивний момент, Майкл не відчував жодного страху до цієї молодої особи, так він часто згадував Кейт у розмовах з другом. Тому мені залишається піддатися емоціям та почуттям чоловіка.

— Вітаю, вас міс Рейнольдс, — кивнув Тед у бік відьми.

Майкл також кивнув, і самовдоволено посміхнувся. Так він часто робив.

Я б в жодному разі не виказала подібних емоцій їй, але добре що закляття занадто сильне і правильно діє.

Клер нічого не відповіла. Її охопило дратування.

— Що ви робите в маєтку померлої? — на слові померлої зроблено явний акцент, а запитання стосувалось скоріше ріелтора.

— Бідолашна Меган, померти в такому юному віці. Життя повинно для неї тільки розпочатись, — Кейтлін зробила невдоволену гримасу, подібні слова не розчулили її серця. — Величезна втрата… — намагався підібрати більш співчутливі слова. — Страшніше те, що оплакати загиблу майже не має кому.

— Так, вона сирота, — погодилась Клер. — Все ж містер Барнерсом, ви не відповіли на моє запитання, — невдоволення росло, і це могла відчути не лише відьма, а й звичайна людина.

— Маєток виставлено на продаж, — втрутилась я у розмову.

— Справді? — перепитала Клер. — Це неможливо.

— Чому ж ні? — самовпевнено відмітив Тед.

— Так швидко, ніхто не міг дозволити продати маєток, — Клер невдоволено схрестила руки. Присутність цих чоловіків завжди дратувала її. На відміну від решти мешканців Пінсу, ці двоє не відчували перед нею благовісного страху.

Здається, в цьому відношенні вони були явним виключенням з правила.

Я посміхнулась: Тед зв’язався з опікункою померлої. Все налагоджено, старенька навіть була вдячна, що її звільнили від церемонії поховання.

Тед ні з ким не зв’язувався, моє закляття переконало чоловіка, що він мав розмову з опікуном. Розмова мала вигідні для нього наслідки.

— Такі поважні літа, — замислено сказав Тед. — Тож юридично, ми маємо право знаходитись в маєтку.

— Нехай так, в будь-якому разі ви не находите що це надто швидко? — очі Клер злісно блиснули, вона бажала підколоти містера Барнерсома.

— Міс Рейнольдс, ви напевно мало знайомі з бізнесом. Справи не чекають. Тому необхідно користуватись моментом… — посміхаючись провадила я. Знаходячись під впливом закляття, мене все ж нудило від власних слів.

Тед вирішив дещо пом’якшити ситуацію: навіть якщо обставини досить трагічні. Що ви, робите в маєтку?

Клер невдоволено заплескала віями.

— Хотіла побачити останнє місце проживання, — більш м’яко з паузою сказано, — Меган. Вона за короткий час увірвалась до мене в довіру.

— Розумію, — кивнув стверджувально Тед.

Ні яке закляття не здатне придушити мої емоції. Гнів поступово наростав і наростав всередині. Побоюючись видати себе, я вирішила повернутись до готелю «Троянда». За Майкла я не боялась. Колекціонер буде спати дуже довго. Якщо захочу цілу вічність. Знаю, що не маю право втручатись подібним чином у його життя. Забирати дорогоцінний час, на жаль в мене поки що не має кращого плану.

Розпрощавшись з Клер, ми з Тедом направились до його будинку. Клер також не захотіла перебувати тривалий час в маєтку. Енергетика будинку належить моїй родині. І вона позбавила життя одного з нащадків кровної лінії. Так легко перебувати в маєтку після скоєного вона не зможе. Взагалі не зможе. Енергетика нагадуватиме їй про злочин. Привиди не залишать у спокої.

Тед був у надто піднесеному настрої. Я ж у жахливому. Життя містера Треаса здавалось тортурами. Я не могла продовжувати перебувати в його образі. Ні на хвилину більше не бажаю спілкуватись з ріелтором.

Містер Барнерсом з усією, щирістю на яке здатне його серце, запросив на обід найкращого друга. Меню дійсно привабливе. Люк приготував страви французької кухні. Куряче філе в медово-гірчичному соусі, дорада по-прованськи, жульєн із шампіньйонів, гратен з баклажанів. Звичайно ж на десерт дещо особливе улюблена страва містера Барнерсома у виконанні Люка — Страсбурзький пиріг зі сливами. Доповнити такий вишуканий обід повинно вино Сіре Піно. Подібна праця має винагородитись, цим друзям є що відсвяткувати. Я ж не хочу залишатись більше з ріелтором, тому маю як найшвидше позбутись настирливої уваги від нього до маєтку. В цьому допоможе невеличке закляття.

Майкл запропонував пройти в кабінет товариша і там ненадовго обговорити деякі важливі питання, що пов’язані з маєтком.

Зайшовши в довгий просторий кабінет, намагаюсь розглянути кімнату. В ній знаходиться величезний дерев’яний стіл з трьома шухлядами. На столі акуратно розташований стос паперів, невеличка темно синя лампа. Золотий паркер на підставці красується в центрі стола. Декілька декоративних підставок. Здається в них можна класти ручки.

На стіні висить величезний металевий годинник з римськими цифрами. Декілька фото прикрашають кабінет. Перша показує молодого Теда неподалік від якоїсь будівлі. В спогадах Майкла бачу, це дім в я кому колись він мешкав. Там мешкала його дружина та син. Зараз цього будинку не існує. Інше фото старовинного замку. Я не знавець замків тому в житті не назвала б його назву. Маючи спогади Майкла, скажу на фото знаходиться чеський замок Карлштейн. Частенько Тед полюбляє розглядати фото замку та з насолодою раз у раз переповідати його історію. Замок заснований Карлом IV в 1348 році. Монарх був захоплений збиранням та збереженням не лише імператорських регалій, а й святих реліквій. Такий невеличкий факт зближує короля Чехії та ріелтора. Замок дійсно розкішний, побудований в готичному стилі зі ступінчатим архітектурним ансамблем. Історія літньої резиденції короля сповнена усіляких випробувань. Замок зміг гідно пройти через осади, зміни власників, реставрацію. Попри все він зберіг деяку утаємниченість, дух епохи. Хтозна можливо десь там серед кімнат, стін та фундаменту зберігаються невідомі скарби. Ця думка тішила Майкла і Теда. Вони дуже часто мріяли знайти справжній скарб. Отож, фото Карлштейн сильніше підігрівало їх фантазію.

В дальньому кінці кімнати стоїть комп’ютер. Ріелтор змушений йти в ногу з часом для того щоб залишатись в курсі усіх справ, підтримувати зв’язки з іноземцями. Наприклад Майкл, він залишається у Пінсі що найбільше місяць, можливо 2, але чоловік не проти придбати житло в цьому місті.

Навпроти столу знаходиться сейф. Він дійсно величезний і на вигляд здається надто міцним. Секрет цього захисника цінних речей Тед не розкрив своєму найкращому другу. Під кінець залишилось розповісти про книжкову полицю. То ось де чоловік тримав найбільш рідкісні книжкові видання. Ось, де він збирався зберігати книги роздобуті в маєтку. Що ж доведеться йому обійтись без моїх книг.

Тед спокійно пройшов через всю кімнату та розмістився в величезному шкіряному кріслі. Він запропонував товаришу сісти навпроти в менше по розмірам крісло. Я відкинулась на спинку крісла. Зазвичай саме так робить Майкл у гостях в друга. В такі моменти, коли закляття надто сильно змушує мене відчувати і діяти як оригінал образу, який воно копіює, я ненавиджу себе. Здається, що я втрачаю свою особистість, перестаю існувати і розчиняюсь в чужих думках, сподіваннях…чужому житті. Необхідно бути обережнішою при використанні цього закляття. Я ж не хочу з’їхати з глузду або перетворитись чи стати схожою хоча б трішки на особу, яку повторюю. Тато був правий щодо подібних заклять. З ними може впоратись тільки сильна відьма, і не лише в магічному плані.

Тед очікувально глянув на мене. Я посміхнулась у відповідь. Посміхнулась я, а не Майкл. Завдяки магії я змушу Теда думати, що він продав маєток своєму другу. Владнав необхідні питання з опікуном померлої. Змушу повірити, ніби в нього є найбажаніші книги з маєтку. І найголовніше примушу не з’являтись в маєтку. Звичайно, якщо того не побажаю сама.