— Нарешті я зможу заволодіти цим скарбом. Очікувати поки якась малеча вирішить його продати, нечувана річ, — невдоволено попивав бурбон Тед.

Я продовжувала сидіти в кріслі, і моє обурення росло. Так хотілось зацідити цій ницій людині, або принаймні перетворити його на якесь гидке створіння, хоча б на короткий час. Думаю від такого перетворення він все одно нічого не отримав би. Зате я мала б маленьку помсту. Майкл Треас моєї думки не розділяв він навпаки, схилявся до того, що сказав товариш.

Тому довелось йому відповісти невимушеним тоном: твоя правда, друже.

Тед продовжив насолоджуватись розвитком подій і розповідати усілякі юридичні формальності пов’язані з купівлею маєтку.

Довелось мовчки вислуховувати такий блок інформації, не втрачаючи пильності. Розповідь Тед прикрашав декількома гострими фразами в бік колишніх мешканців маєтку. Ріелтор в жодному разі не запідозрив підміни. Замість його найкращого друга сиділа я. Майкл Треас мирно спочивав у вітальні готелю «Троянда».

Снодійне зілля спрацювало найкращим чином. Після вчорашніх подій я стала дуже сильною в магічному плані. Не знаю, що зі мною не так. Яка різниця, тепер я володію надто сильною магією. Закляття, що здатне надати образ будь-якої людини, відчути частково її думки, спогади, емоції в мене ніколи раніше не спрацьовувало. Пам’ятаю, як хотіла застосувати його на пані Кемс. Складнощі викликані цим закляттям, не дозволяли проникнути під сутність інших людей. Чомусь я стала надто могутньою відьмою, тому не переймаюсь через подібне закляття. Я з легкістю виконала його і змогла перевтілитись у Майкла. Цей колекціонер знає занадто багато подробиць життя свого найкращого друга. Частина їх тепер відома і мені.

Відчувати і думати як Майкл Треас тортури для мене. Знаю, чому обрала цю людину. Ріелтор зі своїм другом надто зацікавлені в моєму маєтку. Я ж маю продовжити пошук реліквії. Рішення прийняті мною вчора були спонтанними. Водночас правильними та виваженими. Я не повернусь додому. Пошук реліквії коштував мені життя. Тож я не відступлюсь поки не знайду її. Маю невеличку перевагу, Клер думає, що я мертва, а тому можна не боятись зустрічі з нею. Я буду переховуватись від усіх. Нехай думають, що я померла. Так буде найкраще.

Закінчивши розмову з Тедом, ми дуже активно попрямували розглянути маєток зсередини.

Йдучи до свого дому, я мала почути безліч нудної інформації від ріелтора. Він розповідав про численні вигідні договори, укладені ним останнім часом. Цей рік виявився успішним для чоловіка. Мовчазність Майкла легко пояснювалась з особливостей характеру колекціонера. Тому по дорозі я мала час віддатись власним думкам і не приймати участь в розмові. Важко зосередитись на власних справах, коли емоції, спогади, почуття Майкла вирують в моїй голові. Закляття дозволило побачити цього лисого чоловіка зсередини. Я бачила яким він ріс. Єдина дитина в сім’ї. Рум’яний та пишний малюк, звідусіль якого оточує родинна любов. Він не хотів ділитись іграшками з сусідськими дітьми. У нього була ціла купа іграшок: автомобілі, ведмежата, солдати. Навіщо гратись з кимсь? Сусідський хлопчик Мартін постійно щось ламає. Одного разу він забув куди закопав Майклового солдатика. Після такої втрати. Майкл не бажав з ним гратись. Маленький хлопчик мав усе необхідне, кожна його примха була задоволена батьками або дідусем з бабусею. Настала пора іти в школу. Розчарування заповнило маленького Майкла. Нудні уроки, вимушена дисципліна, домашні завдання. В школі він не знаходився в центрі уваги до якої звик з самого народження. Розбишака Макс подобався більше, ніж він своїм товаришам. Останню краплиною невдоволення школою стала маленька білява дівчинка. ЇЇ звали Кетрін. Дівчинка була найгарнішою в класі. Всі інші дівчатка були не такими яскравими і вродливими. Руда Дженніфер зі своїм кирпатим носом, худенька і надприродно висока Клавдія. Жодна з дівчат, не була схожа на Кетрін. Таку маленьку беззахисну, з сірими очима. Вона носила рожеву сукню, а волосся заплітала її мама. Дві косички та дві червоні стрічки. Кетрін собою нагадувала маленьке сонечко. Біляве волосся дівчинки вигідно доповнювало образ вічного світили на небі. Кетрін була доброю, завжди ділилась іграшками. У неї природна хороша вдача доповнювалась вродою. Кожен день навколо цієї маленької істоти юрмилась купа дітлахів. Дженніфер, Клавдія та інші дівчата пригощали її цукерками, обмінювались стрічками. Хлопці ніколи не дражнили Кетрін, а засоромлено намагались робити непомітні дрібні вчинки для неї. Вчителі обожнювали посидючу і уважну Кетрін. Тільки Майкл ненавидів її. Вона стала загальною улюбленицею. Ця дівчина з простої небагатої родини вкрала у нього можливих друзів. Сама ж Кетрін не бажала з ним товаришувати. Вважала нудним, пихатим та позбавленим будь-яких гідних якостей. Здається

із-за неї подібну думку почав розділяли весь клас. Із-за неї навіть вчителя почались притримуватись такої думки.

Майкл неодноразово ловив себе на думці, що ненавидить цю дівчинку. Водночас його ятрила думка, що не зважаючи на всі обставини він охоче товаришував би з нею. Зробив би виключення та зміг поділитись власними іграшками — найбільшим скарбом, що у нього є. Кетрін же була непідступна. ЇЇ врода, якою захоплювався Майкл манила до себе. В той час хлопчик вперше зрозумів, що не все може належати йому. Є такі речі, що не можна купити, наприклад дружбу. Подібним спостереженням, він поділився з батьком. На що почув гучний сміх: ти зрозумієш свою неправоту, малий. З часом.

З часом Майкл зрозуміє владу грошей. Це назавжди змінить його та сформує як особистість. Пізніше в його домі з’явиться фарфорова білява лялька з величезними сірими очима, рожевою сукнею та двома косичками. Лялька нагадуватиме йому про річ, яку він не зміг отримати.

Я розумію одне потрібно по скоріше вирішити питання з продажу маєтку і вибратись з образу Майкла. Життя чоловіка дуже гнітить мене. Довго перебувати в образі колекціонера важко. Постійні спогади з його життя не раз викликали в мене відразу. Бути настільки обмеженим і безтактним, грубим для нього нормальна річ, повсякденна. Майкл дуже ница людина.

Нарешті ми з Тедом увійшли в маєток. Без усіляких проблем. Закляття замок перестало працювати. Не розумію чому? Мабуть, тому що я мертва! Принаймні для маєтку.

Тед урочисто увійшов в коридор та попрямував у вітальню. Він насолоджувався миттю. Ловив кожну дрібничку інтер’єру, вбирав у себе спогади щодо речей,їх розташування. Маєток так і дихав історією. Величністю, аристократизмом всім тим, чим у свій час захопився Тед. Ось нарешті він може володіти усім цим. Я стояла на місці, стовбичачи у коридорі, намагаючись зрозуміти не видасть мене маєток чи ні. Тед тим часом ходив з кімнати в кімнату, торкався одного предмету, швидко перемикав увагу на інший.

Нарешті натішившись, ріелтор покликав свого друга.

— Майкл, я ще не познайомив тебе з найбільшим скарбом маєтку. Він швидко попрямував вздовж вітальні, і я зрозуміла до чого веде чоловік. Бібліотека. Містер Барнерсом неодноразово захоплювався книгами. Зайшовши всередину, моє серце почало шалено стукотіти. Реліквія десь знаходиться поряд. Я вже намітила певний план. Закляття замок не працювало через невеличку обставину — мою смерть. Є шанс, що ще одне закляття більше не працює в маєтку. Закляття, що блокує магію, яку я можу використати для пошуку реліквії. Перевірити власні припущення не важко, достатньо спробувати приспати Теда.

Я вже подумки налаштовувалась шепотом проказати закляття, коли чоловік розчервонівся від обурення.

— Що сталось з книгами? Вони були цілі, неушкоджені без відбитку часу, — рука потягнулась до книги, палітурка якої не витримала падіння з вікна.

Складені купами книги, ще більше обурили містера Барнерсома. Здається в цю мить він був би не проти вилаятись хоч і на покійну господиню маєтку.

Раптово, стукіт підборів перервав наростаючий гнів. Різкий, солодкуватий запах парфумів увірвався до кімнати. Мускус, цитрусові, мед та жасмин, здається подібних парфумів я не бачила у звичайній крамниці. До бібліотеки увійшла Клер, вона трохи збентежена непроханими гостями. Клер одягнута дуже вишукано у зелену шифонову сукню, з невеличким вирізом. Пояс вдало виділяв контур її талії. Тонка тканина робила більш спокусливою і виразною фігуру. Колір сукні надавав певної загадковості. Сам одяг доповнив образ вишуканої дами. Додаткової елегантності надавали браслет з перлів та гарне намисто.