— Здається, мене хочуть застрелити, — сказав Рей Флаверс.

Наступної миті скло його кабінки вибухнуло всередину, і він упав на пульт. Зафонив мікрофон, і його жаске виття наростало, немов по спіралі. Сержант розрядив у пульт увесь магазин, і все стихло. Лише лампочки блимали.

— Окей, — мовив сержант, розвертаючись. — Я хочу повернутися до Картейджа до першої, і я не…

Троє його підлеглих водночас відкрили по ньому вогонь. В одного з них був безвідкатний автомат, що за секунду випускав сімдесят куль із газовими наконечниками. Сержант засмикав руками й ногами в танці смерті та впав горілиць, провалившись крізь залишки скляної стіни. Одна нога спазматично сіпнулася й вибила з рами рештки скла.

Рядовий першого класу з білим, як сироватка, обличчям, на якому виразно проступили червоні прищі, залився слізьми. Інші просто ошаліло стовбичили, не вірячи власним очам. У повітрі стояв важкий, нудотний сморід кордиту.

— Прикандибошили його! — істерично закричав прищавий рядовий. — Святий Боже, ми прикандибошили сержанта Пітерса!

Йому ніхто не відповів. Їхні обличчя й досі виражали саме спантеличення та зчудування, хоча пізніше вони побажають, щоб це трапилося раніше. Усе це було якоюсь смертельною грою, та вони не хотіли брати в ній участі.

Кілька разів вискнув телефон, який Рей устиг підключити до ефіру перед самою смертю.

— Рею? Рею, ви там? — пролунав стомлений, гугнявий голос. — Я завжди слухаю вашу передачу, — і я, і мій чоловік, — і ми просто хотіли побажати вам наснаги у вашій чудовій роботі та сказати, щоб ви не дозволяли їм себе залякувати. Гаразд, Рею? Рею?.. Рею?..

У Боулдері, штат Колорадо, почала ширитися чутка про те, що Метеорологічний центр з оцінки повітря — це насправді база розробки біологічної зброї. Допоміг її поширенню ді-джей денверської радіостанції — від гарячки він мало не марив. 26 червня об 11-й вечора почалася масова, схожа на лавину лемінгів утеча з Боулдера. З Денвера-Арвади відправили групу солдатів, щоб її зупинити, та це було все одно що послати когось вичищати авгієві стайні із самим віником. Понад одинадцять тисяч цивільних — хворих, наляканих і одержимих думкою втекти якнайдалі від центру з оцінки повітря — хвилею перекотилися через них. Тисячі інших боулдерців утекли іншими дорогами.

О чверть по одинадцятій страшний вибух осяяв нічне небо над Бродвеєм, де розташовувався Метеорологічний центр. Молодий радикал на ім’я Дезмонд Ремейдж заклав у приймальні центру понад шістнадцять фунтів пластичної вибухівки, заготованої для судів та приміщень законодавчої влади Середнього Заходу. Вибухівка була чудової якості, а таймер — поганенької. Ремейджа розпорошило разом з усіляким безневинним метеорологічним приладдям та пристроями для вимірювання забруднення довкілля.

Тим часом люди продовжували тікати з Боулдера.

Коли вечір простягся небом, наче пацієнт під наркозом на операційному столі, дві тисячі студентів Державного університету Кента в штаті Огайо вийшли на стежку війни — і неабиякої. Бунтівниками були студенти першого літнього міні-семестру, члени симпозіуму з майбутнього студентської журналістики, сто двадцять членів драматичного гуртка й дві сотні членів місцевої філії «Майбутніх фермерів Америки», чий з’їзд збігся з раптовим поширенням супергрипу. Усіх їх загнали на територію кампусу 22 червня, чотири дні тому. Далі наведено запис переговорів на поліцейській хвилі в період з 19:16 до 19:22 за північноамериканським тихоокеанським часом.

— Підрозділе шістнадцять, підрозділе шістнадцять, як чути? Прийом.

— Е-е, двадцятий, чути добре. Прийом.

— Е-е, шістнадцятий, у нас тут група дітлахів на алеї, рухається до нас. Мабуть, душ сімдесят, і… е-е, шістнадцятий, поправочка — у наш бік рухається ще одна група… Господи, з вигляду в ній людей двісті, а то й більше. Прийом.

— Підрозділе двадцять, це база. Як чути? Прийом.

— Базо, чутність відмінна. Прийом.

— Відправляю до вас Чамма й Голлідея. Заблокуйте дорогу автівкою. Жодних інших дій. Як попруть на вас — розсуньте ноги й насолоджуйтесь. Опору не чинити, як чути? Прийом.

— Опір не чинити — прийнято, базо. На східному кінці алеї солдати — базо, що вони там роблять? Прийом.

— Які ще солдати? Прийом.

— Базо, саме про це я й питаю. Вони…

— Базо, це Дадлі Чамм. От лайно, говорить дванадцятий. Пардон, базо. По Берровз-драйв рухається ватага дітлахів. Десь півтори сотні. Прямують до алеї. Щось співають, чи скандують, чи як там. Але, Господи Ісусе, начальнику, ми також бачимо солдатів. Здається, вони в протигазах. Е-е, вони вишикувалися стрілецькою шеренгою. Принаймні схоже на те. Прийом.

— База підрозділу дванадцять. Їдьте в кінець алеї до двадцятого. Ті ж інструкції. Опору не чинити. Прийом.

— Зрозумів, базо. Погнав. Прийом.

— Базо, це сімнадцятий. Говорить Голлідей. Базо, чуєте мене? Прийом.

— Чуємо, сімнадцятий. Прийом.

— Їду за Чаммом. Із заходу йдуть іще дві сотні малят, рухаються на схід, до алеї. Несуть транспаранти, як у шістдесятих. На одному написано «СОЛДАТИ, КИДАЙТЕ ЗБРОЮ». Ще на одному «ПРАВДУ, ВСЮ ПРАВДУ, НІЧОГО, КРІМ ПРАВДИ». Вони…

— Сімнадцятий, срав я на ті написи. Катай за Чаммом і Пітерсом, заблокуйте їх. Судячи з ваших слів, вони йдуть на торнадо. Прийом.

— Зрозумів. Відбій.

— Річард Бьорлі, шеф охорони кампусу, звертаюся до голови військового угруповання, дислокованого в східній частині студмістечка. Повторюю: говорить Бьорлі, шеф охорони кампусу. Я знаю, що ви слухаєте наші переговори, тож, будь ласка, давайте без хуйні — відповідайте. Прийом.

— Говорить полковник Альберт Філіпс, армія США. Слухаємо вас, шефе Бьорлі. Прийом.

— Базо, це шістнадцятий. Дітлахи збираються біля військового меморіалу. Здається, вони розвертаються до солдатів. У мене паршиве передчуття. Прийом.

— Полковнику Філіпс, говорить Бьорлі. Будь ласка, поясніть ваші наміри. Прийом.