ҐЛЕН: Просто чую, як він це каже!

НІК: У всякому разі, оці гіпнотичні тонкощі — це просто вступ до двох дуже простих ідей. По-перше, ми можемо навіяти Томові, що він має піти в певний час. Найбільш очевидно — зорієнтувати його за місяцем. Коли настане повня. По-друге, після повернення його можна ввести в глибокий гіпноз і він практично ідеально зможе переповісти все, що бачив.

РАЛЬФ: Отут закінчується запис Ніка. Нічого собі!

ЛАРРІ: Мені це старе кіно нагадує — «Манчжурський кандидат».

СТЮ: Що?

ЛАРРІ: Та нічого.

СЬЮ: У мене є питання, Ніку. Чи ви також запрограмуєте Тома — мабуть, це доречне слово — не розповідати, що ми робимо?

ҐЛЕН: Ніку, дозволь я на це відповім, а якщо ти гадаєш інакше, похитай головою. Я б сказав, що Тома взагалі не треба ні на що програмувати. Хай розказує про нас усе, що знає. Однаково все, що стосується Флеґґа, ми обговорюємо «in camera», і нічого такого не робимо, про що Том міг би сам здогадатися… навіть якщо ввімкне свою кришталеву кулю.

НІК: Точно!

ҐЛЕН: Гаразд, я збираюсь одразу підтримати пропозицію Ніка. На мою думку, ми можемо виграти все і не втратити нічого. Це дивовижно смілива й оригінальна думка.

СТЮ: Запропоновано, поставлено на голосування. Якщо хочете, можна ще трохи пообговорювати, але тільки трохи. Ми тут засідатимемо всю ніч, якщо не пожвавимося. Буде подальше обговорення?

ФРЕН: Аякже. Ви стверджуєте, що ми можемо виграти все і не втратити нічого. Ну а Том? А, чорт забирай, наші душі? Може, вас, хлопці, мало хвилюють люди, які заганятимуть… усяке… Томові під нігті й битимуть його струмом, а от мене вони хвилюють. Як можна бути такими безсердечними? А Нік, який його збирається загіпнотизувати, щоб Том поводився як… як курка, якій голову сунули в мішок?! Як тобі не соромно! Я гадала, він твій друг!

СТЮ: Френ!..

ФРЕН: Ні, я все скажу. Я не вмию руки від цього Комітету, навіть не хрясну дверима, якщо мене не підтримають, але я своє скажу. Ви що, правда хочете взяти оцього милого хлопчика із затуманеною головою і перетворити його на живий літак U-2? Хіба ніхто з вас не розуміє, що це все одно, що заново почати оту стару фігню! Хіба ви цього не розумієте?! А що ми будемо робити, якщо його там уб’ють, Ніку?! Що, коли вони їх усіх уб’ють? Будуть виводити якусь нову заразу? Покращену версію «Капітана»?

Запала мовчанка: Нік писав відповідь.

НІК (читає Ральф): Те, що зараз каже Френ, справило на мене дуже глибоке враження, але все ж я наполягаю на своїй пропозиції. Ні, мені не було приємно, що Том стояв на голові, і мені не приємно посилати його туди, де його можуть катувати чи вбити. Я тільки відзначу, що він піде на це заради матінки Ебіґейл, її ідей, її Бога, а не заради нас. Також я щиро переконаний, що нам потрібно вдаватися до всіх можливих засобів, щоб відвернути загрозу, яку становить ота істота. Він там розпинає людей. Я в цьому не сумніваюся, мені це снилося, і, я знаю, багатьом із вас теж. Матінка Ебіґейл теж бачила такі сни. І я знаю: Флеґґ — це зло. Якщо хтось розробить нову версію «Капітана», Френні, то це буде він, і напустить він його на нас. Я б хотів зупинити його, доки ми ще можемо це зробити.

ФРЕН: Це все правда, Ніку. Я не можу з цим сперечатися. Я знаю, що він злий. Наскільки мені відомо, він може бути Паросток Сатани, як каже матінка Ебіґейл. Але щоб зупинити його, ми зібралися тиснути на ту саму кнопку. Пам’ятаєте «Колгосп тварин»? «Створіння, що стояли зовні, переносили погляд зі свині на людину і з людини знов на свиню, та вже не було змоги сказати, хто одні, а хто другі»[75]. Напевне, мені б насправді хотілося, щоб ти сказав — хоч би й через Ральфа — що коли вже нам треба тиснути на ту кнопку, щоб його зупинити… якщо справді… то ми зможемо потім більш ніколи її не торкатися. Ти зможеш це сказати?

НІК: Певне, що точно не зможу, ні.

ФРЕН: Тоді я проти. Якщо ми маємо посилати людей на Захід, то треба принаймні посилати тих, хто розуміє, на що йде.

СТЮ: Хто ще?

СЬЮ: Я теж проти з більш практичних міркувань. Якщо ми так вчинимо, то просто вб’ємо і старого, і дурника, даруйте на слові. Мені він теж подобається, але хто він є, то є. Я проти, на чому затикаюся.

ҐЛЕН: Винось на голосування, Стю.

СТЮ: Окей. Давайте навколо столу. Я голосую «за». Френні?

ФРЕН: «Проти».

СТЮ: Ґлен?

ҐЛЕН: «За».

СТЮ: Сьюз?

СЬЮ: «Проти».

СТЮ: Ральф?

РАЛЬФ: Ну — мені це теж не дуже подобається, але якщо Нік «за», то я з ним. «За».

СТЮ: Ларрі?

ЛАРРІ: Хочете, щоб я чесно сказав? Мені ця ідея така смердюча, що я почуваюся платним туалетом. Оце так воно бути нагорі, напевне. Таке, їбать, чисте місце, що далі нікуди. Голосую «за».

СТЮ: Рішення прийнято, 5 проти 2.

ФРЕН: Стю!

СТЮ: Так.

ФРЕН: Я б хотіла змінити своє рішення. Якщо ми вже вплутуємо сюди Тома, то краще, щоб ми це робили разом. Пробач, що я так розвиступалася, Ніку. Я знаю, що й тобі це важко — з обличчя бачу. Це таке божевілля! Ну чому це все мало статися. Звичайно, тут ситуація не така, як у шкільному комітеті, точно вам скажу. Френні голосує «за».

СЬЮ: Тоді і я. «Об’єднаний фронт. Ніксон утримує позиції, каже: “Я не шахрай”». «За».

СТЮ: Оновлений результат: 7 проти 0. Ось носовичок, Френ. І хай у протоколі запишуть, що я тебе кохаю.

ЛАРРІ: На цій ноті, гадаю, нам слід закрити засідання.

СЬЮ: Підтримую ці емоції.

СТЮ: Пропозицію закрити засідання висунуто й підтримано Бистрячком та його матусею. Хто «за», підійміть руки. Хто «проти», готуйтеся отримати бляшанкою пива по голові.

За закриття засідання проголосували 7 проти 0.

——

— Лягаємо, Стю?

— Так. Зараз дуже пізно?

— Майже північ. Доволі пізно вже.

Стю прийшов із балкона. Вдягнений він був у самі труси, які своїм білим кольором на тлі засмаги просто засліплювали очі. Френні, що сиділа в ліжку, біля якого на тумбочці горів коулменівський ліхтар, знову вражено відчула, наскільки впевнено й глибоко вона кохає цього чоловіка.

— Думав про зустріч?

— Таки думав.

Він налив собі води з карафи на тумбочці й скривився від її плаского, кип’яченого смаку.

— На мою думку, з тебе вийшов чудовий голова. Ґлен питав, чи ти головуватимеш і на публічному засіданні, правда? Тебе це бентежить? Ти не відмовився?

— Ні, я сказав, що буду. Певне, зможу. Я думав, як же відправляти цих трьох через гори. Це брудна справа — відсилати шпигунів. Ти мала рацію, Френні. Тільки от біда в тому, що й Нік має рацію. Що в такому разі робити?

— Проголосувати зі своєю совістю, після чого якнайкраще виспатися, напевне, — вона простягнула руку до вимикача на ліхтарі. — Готовий до відбою?

— Ага, — Френні вимкнула світло, і він закотився в ліжко до неї.

— Добраніч, Френні, — сказав він. — Я тебе кохаю.

Вона лежала й дивилася в стелю. Вона примирилася з Томом Калленом… але з голови їй не йшов отой розмазаний шоколадний відбиток.

У кожного пса є свій щасливий день, Френ.

Може, треба розповісти Стю просто зараз, подумала вона. Але коли тут і була якась проблема, то це була суто її проблема. Їй просто треба почекати… придивитись… і побачити, що станеться.

Заснула вона не скоро.

Розділ 52

Під ранок матінка Ебіґейл лежала в ліжку й не могла заснути. Намагалася молитися.

Вона встала, не вмикаючи світла, і стала на коліна у своїй білій бавовняній нічній сорочці. Притулилася лобом до Біблії, розкритій на той момент на Діяннях апостолів. Навернення старого суворого Савла дорогою на Дамаск. Його засліпило світло, і на дорозі до Дамаска полуда спала з його очей. Діяння — остання частина Біблії, де вчення підтримано чудесами, але що таке чудеса, коли не Божа рука, яка працює над землею?

І, гай-гай, була на її очах полуда, і чи зможе вона колись від неї звільнитися?

Єдиними звуками в кімнаті було тихе шипіння гасової лампи, цокання механічного годинника та її тихе бурмотіння.