Останній прижиттєвий збірник творів українського поета, що став жертвою сталінського терору, Олекси Федоровича Влизька (1908–1934). До видання увійшли лірико-епічна поема «Мій друг Дон-Жуан» та окремі вірші. У творах Олекси Влизька цього періоду згасає оптимістичне зухвальство та з’являються риси аналітичного мислення. Поет не міг не помічати грізних процесів у суспільстві, у віршованій передмові до збірника він пише: «Бо я відчув, за що епоха найбільше б’є…». На початку видання вміщено портрет Олекси Влизька.