Само собою, я висловив йому співчуття. Поліція вже перетрусила всю квартиру, але вони не забороняли мені пускати родичів. Гумор у тому, що планування цього будинку не надто логічне. Щоби потрапити до помешкання того хлопця, ви маєте спуститися вниз аж до самого холу, тоді пройти п’ять сходів до другого поверху, а там піти по лоджії аж до самих дверей. Я про це нічого не сказав, але, поки я зазирнув до своєї квартири взяти запасний ключ, чувак уже зник.

Раз-два-три — і цей таточко вже знайшов дорогу до кімнати свого малого й зайшов досередини. Він залишив за собою слід із гною, який відпадав від його черевиків, — слід, що не плутає ні на крок. Начеб він сам тут жив, — але присягаюся, духу його в моїй будівлі ніколи не було. Він показує мені, що для того, щоб відчинити двері до квартири, просто підтягаєш угору ручку — завіси подаються, гвинти гойдаються, — і можеш відклацнути язичок.

І ось я стою собі там з запасним ключем у руці, а він жестом запрошує мене заходити.

Але нас уже хтось випередив.

Шериф Бейкон Карлайл (☼ ворог дитинства): Я ще таких холоднокровних людей не зустрічав. Таких, як Кейсі. Виростили єдиного сина, який утік з дому й помер, можливо, просто для того, щоб насолити своєму старому. І от Чет Кейсі стояв на порозі й слухав кепські новини так, ніби я — радіо, по якому передають прогноз погоди. Жодних емоцій на лиці. Анічогісінько. Єдине, як я можу це пояснити, — з таким довбонутим синулею його старі забили на нього ще дуже-дуже давно.

Лью Террі: Я і цей татко стоїмо в кімнаті, але чути, як у вбиральні хтось грюкає. Ці крадії, вони бачать у газеті некролог чи статтю про те, як хтось урізав дуба, і вломлюються, щоб украсти стерео, телевізор, наркоту, отриману за рецептом. Як наш крадій подався до вбиральні, то це, певно, якийсь наркуша, що перетрушує аптечку.

Тим часом батько покійного хлопця не здається надто стривоженим. Не здається він і сумним. Він водить долонею по стіні, ніби хоче відчути фарбу на дотик.

Двері вбиральні розчахуються, і звідти виходить дівчина. Одна її рука якась нездорова, всохла, зате в іншій вона тримає чорний Сміттєвий пакет. Вона дивиться на мене й на батька того хлопця й каже: «Ви хто, блядь, такі?»

І цей селючара всміхається. Він шкіриться, як та мавпа, відходить від стінки, яку мацав, і каже: «Ехо… До біса кльово бачити тебе знов».

Айрін Кейсі: Коли я вранці везла Чета до аеропорту в Пеко, щоб він поїхав та забрав Бадді з міста, Чет сказав мені дуже дивну річ. Він нагадав мені про брунатні шпалери з ковбоями, які ми поклеїли в Бадді в кімнаті. Він сказав їх обідрати. Розпариш їх і здереш, сказав він. Під кожною кулькою з козючок, які цей хлопчисько туди приліпив, у стіні вм’ятина, і Чет сказав мені розколупати там штукатурку. Він сказав, якщо я це зроблю, то ніколи більше не потребуватиму грошей. Тільки перед тим, як торкатись козючок, одягни гумові рукавиці — так він звелів.

Лью Террі: І от ця дівчина зі скрюченою рукою та сміттєвим пакетом, вона дивиться на цього батька й каже: «Ми знайомі?»

І цей дядя Ваня киває на чорний пакет у її руці й питає: «І заради чого ти сюди вломилася?»

«Рент дав мені ключ», — каже дівчина.

І цей татко каже: «О, вибач. Мені здалося, я забув».

А мені це дівча каже: «Ви знаєте, що таке “порнушний товариш”?» Вона каже, що коли хтось помирає, завжди є близький друг, в обов’язки якого входить поквапитися до квартири покійного та обшукати її на предмет наркоти, порнухи та інших секс-забавок. Тобто забрати всю ту фігню, яку померлий не хотів би доносити до відома батьків. Вона погойдала в руці чорний пакет і сказала: «Усе, чого ви не хотіли б знати про вашого сина, тепер лежить тут, усередині».

Шот Деньюн (ζ руйнувальник): Ми всі дуже непокоїлися за Ехо. Я сам пішов її відвідати. Однієї ночі я приніс їй з кулінарії картонну коробку курячого супу. Я хотів упевнитися в тому, що вона його їла. Ми сиділи й теревенили, і я не пішов, поки вона не виїла все до краплі.

Просто щоб підстрахуватися, я нашпигував цей суп отими «ранковими» пілюлями «Plan В». Власне, я його зовсім нашпигував, щоб уже промити її як слід.

Лью Террі: Батько цього хлопця починає знову обмацувати стіни, торкається м’яких чорних кульок, які, наскільки можу припустити, були з гашишу. Лапаючи стіну, навіть не дивлячись на дівчину з її пакетом, цей таточко каже: «Два куплені з рук еротичні журнали, трохи перкоцету, що залишився після його єдиного візиту до дантиста, поплямований вібратор й оздоблені штучним хутром наручники».

Дівчина зазирає до свого пакета.

«Останні два пристрої твої, — каже цей батько, — але прошу, можеш забирати все».

І дівчина каже: «Ні хуя собі, звідки…»

Офіцер Ромі Майлз (ζ детектив у справах убивства): Стандартна процедура — встановити спостереження за всіма, хто є емоційно важливим для підозрюваного. Наші офіцери спостерігали за квартирою Лоуренс та за помешканням підозрюваного. Нам було прекрасно відомо, куди ходив Честер Кейсі та що він робив, і ми можемо підтвердити, що і він, й Ехо Лоуренс були в квартирі підозрюваного одночасно, у певний період — у присутності домовласника, Льюїса Террі.

Лью Террі: Цей татко торкається плямки на стіні, стукає по фарбі і каже: «Ось, дивися».

Це одна з тих кульок гашишу.

Таточко лізе в нагрудну кишеню свого комбінезона і витягає складаного ножа; він розкриває його і втикає в стінку.

І я кажу йому зупинитися. Застава, заплачена його сином, не зможе покрити протикання стінок.

Так і не витягаючи зі стіни ножа, він розгойдує лезо й каже; «Але гроші, які ти вкрав, точно покриють».

Я не крав ніяких грошей. Кажу вам. І йому сказав, що я не крав нічого з цієї квартири.

«Спитаймо торговця монетами з Ґрінсон-стрит», — каже цей татко і витягає лезо зі стіни. Він залазить двома пальцями до розколупаної ножем дірки. Виймає звідти якусь штуку і стирає з неї порохнявий білий шар тиньку. Це золота монета. І він каже: «Знайома річ?»

Офіцер Ромі Майлз: Значно менш зрозуміло, чому Ехо Лоуренс, схоже, запросила батька підозрюваного до себе додому після тієї зустрічі. І чому вона дозволила Честеру Кейсі поселитися в її квартирі.

Айрін Кейсі: Коли я побачила Чета на тому літаку, він, певно, боявся, що ось-ось помре. Бідака, він сказав мені: «Рін, ти багато натерпілася в цьому житті». Він сказав, що багато про що шкодує, але що любив мене. Завжди любив мене. Коли він на мене востаннє глянув, уже в дверях на той літак, сказав: «Ти була незрівнянною матір’ю».

Шот Даньюн: Боже ж ти мій, Рентів татко привалює до міста цілковито, непідробно, нівїбенно зсунутим. Вписується до Ехо. Дзвонить до тієї фірми, що винищує шкідників, щоб улаштуватись на стару Рентову роботу. Коли ми вперше зустрілися, цей підтоптаний недоумок згрібає мене за шию однією рукою. Він лапає мене, присмоктується своїм ротом до мого, а тоді каже: «Скучив?»

Дивна хуйня, ну скажіть?

Коли я сказав «до мого», то мав на увазі «до мого рота».

Лью Террі: Я та ця понівечена дівчина — ми дивимось, як батько цього мертвого типа ходить по кімнаті. Усюди, де побачить м’яку чорну грудочку, устромлює свого ножа та виколупує золоту монету. Дивлячись на дівчину, цей татко каже: «В твоїй квартирі, коли ти заснула тієї останньої ночі, яку ви з Бадді провели разом, він поприліплював кульки своїх козючок до твоїх стін».

Каліка, вона каже: «Рент витирав шмарклі об мої стіни?»

Усюди, де вона знайде кульку з козючок, каже батько, Рент лишив для неї якийсь скарб.

Вона каже: «Я все ще нічого не розумію».

Він каже: «І не заморочуйся з тестом на сказ — просто починай лікуватись».

Ця дівчина, вона каже: «Ви ж не поліцейський, ні?»

32 — Погляд у минуле

Рубі Елліот (☼ сусідка дитинства): Я вам так скажу: бути покинутою чоловіком просто в аеропорту — це не найгірша річ, яка сталася з Айрін Кейсі за життя.