– Марія.

– Маріє! – каже от. Трещаковський. – Чи ти світлий, чи темний дух?

– Світлий!

От. Трещаковський не вірить на слово, хрестить три рази і кропить священною водою.

Показалося, що то був темний дух, бо утік під стіл.

От. Трещаковський казав:

– Темний дух не може і правди сказати, іно саму брехню. Я їх уже випробував, я добре їх уже знаю!

Знов дівчина положила руку на папір, і знов рука стрепенулася і скоростею електричної сили написала ім’я:

– Юстина.

– Ти світлий дух?

– Світлий!

От. Трещаковський повісив єпитрахиль і кропило на кілок і почав розмову з духом.

– Хто ти є? Де ти жила? Чим займалася?

– Я, Юстина, родилася в Константинополи, була купчихою, померла року 1553, дня 8 січня.

– Дай нам який видимий знак, що ти істинно межи нами.

– Згасіть світло.

От. Трещаковський здмухнув свічку, стало в хаті цілком темно і тихо, лиш рука щось дуже скоро шкробала по папери, може минуту, може дві. Відтак утихло, от. Трещаковський засвітив знов свічку, берем папір в руки, а на нім нарисований образ святої женщини з хрестом на руках, а під тим образом підпис по-грецьки: Свята Єлена.

– Юстино, дай нам єще який знак.

– Нехай дівчина сідає до фортеп’яна.

Дівча сідає при фортеп’яні і зачинає грати «Іже Херувими». Грає прекрасно.

– Як не віриш, – каже от. Трещаковський, – що то не дівчина грає, тілько дух, іди і відорви руку від фортеп’яна.

Я приступив до неї, беру за руку, но диво! Я тягну, а рука якби прикована, не подаєся мені, і їй то нічого не мішає, вона грає, а мені видиться, що то не тілесна, но желізна рука. Всею моєю силою я не міг їй перешкодити, щоби один тон з «Іже Херувими» опустила. То зділало на мене огромне вражінє.

– Тепер, – кажу, – вірую, що щось єсть.

– Юстино, чи покажешся нам? – поспитав от. Трещаковський.

– Возьми шклянку, положи верх неї зеркало, а на зеркало най положить руку дівчина.

Ми так зробили і дивимося, а в шклянці як мініятурка жінки, якби в оболонці. За минутку щезла.

Ми не могли опам’ятатися від подиву. Я довго не міг заснути, аж над ранком.

Нарисований образ св. Єлени я собі взяв на пам’ятку і був би у мене довго, аж при пожарі в Коростні десь затратився враз з кількома рукописями духів.

Як із сего опису видно, у нас на Руси дійсно були спиритисти і хто знає, до яких би то результатів дійшов був спиритизм у нас, якби головні діячі на тім поли були людьми мирськими. Ту, видно був засновок до зовсім нової секти. Деінде духи поселяються в живу особу або беруть дещо тіла в живої якої особи, а в домі Трещаковського являлись вони в шклянці від води, і навіть без тіла були видні очима людськими. А вже найцікавіша поява тота, що духи грали на фортеп’яні «Іже Херувими» і лишили Трещаковському свої рукописи!..

Хто ж властиво був ту обманений: чи Трещаковський, чи о. Наумович, чи вони оба? Нам годі відповідати, бо справа, як кожен признає, єсть надто дразлива і делікатна.