Уже бувши гімназистом, писав вірші — російською і німецькою мовою. Ці вірші автора не задовольняли і були спалені купно щось у 1916 році. Року 1918 почав писати вірші українською мовою і знайшов, що вони виходять природніше.

В 1920-1921році були надруковані перші вірші: в збірникові «Жовтень» і в окремій книжечці «Д’горі». Склав маніфеста для збірника «Жовтень» («універсал») у конструктивістському дусі (Коряк[2] переправив відповідні місця, і цей маніфест став інакший — з формального став переважно агітаційним). У «Шляхах мистецтва» знову писав «конструктивістські» статті, будучи абсолютно незнайомим з тодішнім конструктивізмом і вкладаючи в це слово свій зміст. На зборах літературної організації (установчих) пропонував примкнути до футуристів (рік 1920-ий), але скорився більшості. Був одним із фундаторів «Гарту».

Ввесь час перебував у «Гарті», (хоч) почував хибність того погляду, ніби література «організує» людей, але, бувши дисциплінованим членом «Гарту», у друкові не протестував. Після розпаду «Гарту» був одним із фундаторів Вапліте і перебував там аж до розпаду цієї організації, хоча не раз сварився з керівниками її, головне на тему про ролю футуризму; конкретно, мало не вийшов з Вапліте разом із Слісаренком, обстоюючи Бажана і Шкурупія...

Написав книги віршів «Д’горі», «Доробок» і «Ясен», що закінчується друком. Написав книжечку слабеньких оповідань («17 хвилин») і добру прозу «Подорож філософа під кепом» та «Подорож доктора Леонардо ets». У протилежність загальнопоширеному поглядові ніколи на ділі не обробляв віршів, а просто бракував чи пускав у друк. Узагалі на свої вірші дивився як на юнацькі спроби. Дальшу поетичну діяльність мислив собі в інакшому плані, а саме — замість туманного романтизму намірявся дати яскраві образи «речей». Задумав філософський роман «Майборода» й довго збирав матеріали. Написав (укупі з Юртиком) кіносценарій «Звенигора» (надалі змінений і поставлений Ол. Довженком), а також сценарій «Марево землі». Написав і надрукував «Фонетичні етюди», книжку «Як будується оповідання». Написав 3/4 тексту оперети «Мікадо» і ревю «Алло на хвилі 477». У році 1926 — 1926 вивчився англійської мови і надалі прочитав дві тисячі книжок цією мовою.

І у віршах своїх, і в прозі, і в теоретичних статтях неуклінно старався підняти українське слово до європейського рівня. Не дбав за гроші, і не дбав за славу, і не шукав дешевих ефектів.

Майк Йогансен

ПЕРЕДМОВИ ДО КНИЖОК ПОЕЗІЙ

(Передмова до кн. «Збірка вибраних віршів», 1930)

Нема порадку, щоб поет писав передмову до своїх віршів. Але ми порушили вже стільки традицій — порушимо ж і цю.

Ці вірші про любовний сад природи є лише одна з книг мого життя, я кінчив її, мені здається, що я її скінчив.

Друга книга допіру почалася. Її перший розділ — вірші про Комуну — виходять окремо. Байдуже, що ті дві книги писалися одночасно — бо перша з них умирала, а друга народжувалась.

Як Лютер Бербанк[3], я плекав першу, оцю книгу. В галуззя, листя і кору словорослів я ловив хлорофіл неголосних, заглушених променів звукового сонця. Я виростив яблука, що мали смак діезу, і кактуси з тріольним соком. Так скінчився сільськогосподарський період моєї творчості і почався період індустріальний. Замість вирощувати звукові сади, я спробую перетворити звукову енергію на електричну. Коли звук мій замовкне в скляних стінах елементу і почне крутити якорі — я виготую другу — і останню — книгу вибраних віршів.

Майк Йогансен

(Передмова до кн.: «Поезії», 1933)

Як усякий сильний поет, я написав багато слабих віршів, чимало середніх і небагато сильних. У цій книжці я зібрав усі. Читаючи її, ви перейдете від стихійної революційності юнацьких літ через манівці романтики чистого слова до балад активного учасника великої соціалістичної будови.

(Відповідь на анкету «Універсального журналу», 1929)

Писав хороші вірші й погану прозу до 1928 року. В 1928 р. отямивсь й почав писати хорошою прозою. Не перемінивши своєчасно прізвища на «Грецюк» або «Стецюра», бисть замовчан від щирої української критики. Уперше став відомий і проклят людьми як редактор кіно-написів. Написав укупі з Юртиком сценарій «Звенигора» і бисть старанно замовчан. Бисть обікраден многократнє і многообразнє від багатьох поетів. Сам, бувши чоловіком ледачим, не управився нікого обікрасти. Ні одного твору свого не опрацьовував, а писав одразу начисто, керуючись принципом економії часу.

Прийоми творчості дуже оригінальні й чудернацькі. Творю, сидячи коло столу і вмочаючи перо в атрамент. Пишу на чистому папері. Органічно не можу писати на повістці з житлокоопу, що мене позивають у суд за неплатіж грошей. Найбільшого натхнення зазнаю в сонливому й голодному стані. На протязі одного друкаркушу управляюсь прогризти два чубуки від люльки. Поголившися пишу елегантно, а неголений пишу могутнє.

Із чого читач може справедливо заключити, що зараз у мене вуса виголені, а борода росте.

Майк Йогансен

Примітка редакції «У. Ж.»: За останніми відомостями, Майкову Йогансенову бороду знову поголено. Редакція.

1. Коли ви народилися? — Року 1895-го.

2. Соціяльне походження? — Син учителя німецької мови Гервазія-Еміля-Наполеона Йогансена.

3. Чим ви займаєтеся? — Раніше писав вірші для поетів, а тепер пишу прозу для них же.

4. Ким ви хотіли б бути? — Мій син хотів би бути червоноармійцем або кондуктором; я хотів би бути моряком або хіміком.

5. Скільки ви збираєтесь прожити? — Я гадаю дожити до того часу, коли в нас буде серйозна марксистська критика.

6. Коли ви збираєтесь умерти? — За день перед тим, як мене будуть ховати і оберуть за академіка.

7. Який театр ви найбільше любите? — Кінотеатр.

8. Чому ви не ходите в оперу? — Не маю часу на середньовічні розваги.

9. Ким би ви були за Середньовіччя? — Особистим секретарем в Еразма Роттердамського.

10. Чому ви пишете українською мовою? — Бо я не живу в Ірляндії, не живу в Тамбові.

11. Яке ваше відношення до пролетаріяту? — Я ріс з пролетарями і грав з ними в футбол. Пролетарі пояснили мені, що хімія корисніша од віршів.

12. Чому ви тричі прочитали Салтикова-Щедрина? — Бо я ще не почав перечитувати його вчетверте.