Востаннє ми бачилися в поліцейському відділку, коли нас забрали давати свідчення. Її провели в один кабінет, мене в інший, проте до того, як нас розділили, вона торкнулася моєї руки:

— Подбай про себе, Рейчел, — сказала вона, і щось в її голосі перетворило ці слова на застереження. Ми міцно пов’язані, навіки пов’язані історіями, які розповіли: мовляв, я не мала вибору, окрім як устромити штопор йому в шию, тоді як Анна з усіх сил намагалася його врятувати.

Лягаю в ліжко, вимикаю світло. Заснути не можу, проте слід спробувати. Урешті-решт, я сподіваюся, що кошмари припиняться, і я більше не буду знову й знову прокручувати всі події в голові, але зараз я знаю — попереду довга ніч. А завтра маю прокинутися рано, щоб устигнути на потяг.

Про автора

Пола Гоукінз п’ятнадцять років присвятила журналістиці, перш ніж почати писати художні твори.

Народилася й виросла в Зимбабве, 1989 року переїхала до Лондона, відтоді мешкає саме там. «Дівчина у потягу» — її перший трилер.