– Ми не знаємо, – усміхнувся один міністр, – чи наші рослини приймуться на Землі.

Маркус теж був схвильований. Мабуть, уперше побачив він, що серенієць може любити свою стару Серену так само, як він свою планету.

– Земля дістане іншу назву, – весело вигукнув Марко, сідаючи верхи на коника. – Ось побачите, вона зватиметься «Планетою Новорічних Ялинок».

Марко прокинувся, почувши ласкавий та ніжний мамин голос:

– Вставай, сонько, день народження вже минувся.

Настав ранок, треба до школи йти.

– Який сьогодні день? – спитав Марко, сідаючи на ліжку.

– А як ти гадаєш? Учора було 23 жовтня, сьогодні 24 жовтня. Вчора був твій день народження, хіба ти вже забув? – відповіла мама і показала на коника, дідусевий подарунок, що, здавалося, сумно виглядав у вікно. Марко стрибнув з ліжка і заходився оглядати коника. Під правим вухом у коника чорніла дірка, наче від кулі: то його прошив метеорит, коли вони пролітали повз Сатурн.

Марко мерщій кинувся до ліжка, схопив одну пантофлю і понюхав.

– Що ти робиш? Чи ти з глузду з'їхав? – засміялася мама.

Маркові аж на душі полегшало: пилюка на пантофлі пахла конвалією. Це він там, на планеті, запилився. Отже він побував там справді, отже, чудесна мандрівка не сон] Хутчій би гілку знайти! Де поділася гілка, що її він одламав з ялинки біля аеропорту? Та хоч як Марко шукав, але так і не знайшов. Мабуть, її здуло космічним вітром! коли коник мчав із швидкістю багатьох мільйонів кілометрів на секунду, щоб опинитись на Землі до світанку.

А шкода! Тепер буде нелегко перетворити Землю на Планету Новорічних Ялинок, зробити її гідною наших друзів, що очікують цього там, на далеких сузір'ях. Нелегко, але можливо.

– До праці! – вигукнув Марко, скидаючи з себе піжаму, з кишень якої посипалося м'ятне конфетті.

* Колізей – величезний давньоримський цирк, залишки якого збереглися в центрі Рима.