- Ну, так може то постачальник погано спрацював.
- Так,у нас як виявилось взагалі усі погано працюють. Дмитро Олексійович не втомлюється про це нагадувати. І натхнення у нього вистачає знайти для кожного щось особливо прискіпливе. Підозрюю диплом МВА він або просто купив, або проспав усі заняття. Я з ним кожен раз наново переживаю розрив шаблонів і повернення в епоху диктатури. Моя психіка може теж вразлива і не готова, щоб її шпилили по почому даремно. Ніколи не піду в наймані працівники, попадеться ось такий самодур і все прощавай власна самооцінка, віра в себе і в прекрасне майбутнє. А як жити далі?
- Якщо ти не можеш змінити ситуацію, зміни підхід до неї.
- Ярослава наливай. А то я з зміни усього філософського підходу до ситуації тільки і нагадала, що потрібно йти з нецікавого фільму, з нелюбимої роботи і від людей , які тебе не цінять.
- Так, може він цінить, он грошей скільки відвалив і це тільки за щастя з тобою працювати.
- Не нагадуй. Знаєш, що саме важче, коли ти починаєш з самого початку? Не здатись. Не відступити, коли в тебе ніхто не вірить, то не має значення головне вірити в себе. Бо саме тоді, коли в тебе майже не залишається сил і ти готовий все кинути, все і починає виходити. Я вже й забула, як це було важко. Проблеми є завжди, але на самому початку все гостріше. Тому класно іноді, коли ти досягнув успіху, згадувати як все починалось. А ще при цьому знати, що все буде добре. Ти знаєш, а я не впевнена, що змогла б отак все розпочати спочатку.
- Ти б змогла. Заспокойся. Якщо б тобі довелось усе б починати з нуля, впевнена ти б справилась. Ти у нас сповідуєш правильну філософію. Всі хочуть до раю, та ніхто не хоче думати.
- Ти ще нагадай, про як гартувалась сталь.
- Ні, я й сама не пам’ятаю.
- А що в тебе? А то ми вже здається плаваємо разом в морі моїй проблем.
- В мене все нудно, по зрівнянню з тобою. Свого шефа самодура я люблю, у нас навпаки переживає він , а я влажу в неприємності.
- Шкода твого шефа.
- Мені теж його шкода. А як там твоя спроба подружитьсь з Соломатіним?
- О, блін завтра обіцяла його на озеро звозити. Це жах. Даремно я видно дружбу затіяла, невпевнена , що переживу її до кінця.
- Перестань маячню городити. Візьми себе в руки. Ти доросла, відповідальна жінка, а ведеш себе, як серпанкова панночка. Чи по твоєму він не заслуговує дружби?
- Ти мене присоромила. Годі. Я пройнялась. Тому припиняємо пиячити, мені ще завтра, як зірочкою потрібно сяяти.
- Люблю, коли ти вся така розсудлива.
Прямо відчуття дежавю, Соломатін знову стояв на вулиці, руки в кармані в дивився кудись в даль.
- Доброго ранку! Як настрій? – Я видала свою найкращу посмішку.
- Доброго ранку! Нормальний настрій. – Пробубнів він і сів до мене в машину.
- Підйом буде складним і пішим. Готові?
- Я так розумію, там буде щось неймовірне.
- Тільки уявіть, величезні смереки на самій горі, а по середині в кам’яній колисці прозора як сльоза вода. Тиха, спокійна вода в якій видно кожен камінчик на дні. А в озері віддзеркалені височенні смереки і блакитне небо. І кольори в будь-яку погоду просто неймовірні. Кажуть, воно виникло в результаті падіння метеориту і затоплення кратеру джерельною водою. До речі в озері пробували заводити рибу, але щось їй там не затишно, а от людині воду пити можна. Хоча плавати там не можна вода навіть в літку не підіймається вище 11 градусів.
- І важкий підйом?
- Так. Спочатку довго ідемо. Потім беремо рюкзаки, які лежать в багажнику і далі тільки пішки казковим лісом. Дорога у нас займе 5 кілометрів. – Щастя на його обличчі не було видно.
- Та, годі Дмитро Олексійович вас чекає пригода. От станете старезним пенсіонером і будете з ностальгією згадувати, як підіймались дивитись на одне з прекрасніших і диких місць нашої країни. І то дуже добре, що туди складним підйом, на довше залишиться недоторканим шматочок землі. І ви не хвилюйтесь з підйомом ви справитесь, я все ж таки хочу, щоб вам тут сподобалось, а не ви зненавиділи дану землю.
- Впевнені в своєму бажанні? – Підозріло покосившись, запитав він.
- І жодних планів на ваше вбивство. – Він подавився водою, ковток, якої саме зробив.
- Дмитро Олексійович про ваше самогубство я теж не думала. Ви обережніше будь-ласка.
- Ганна Василівна у вас сьогодні просто іскрометний гумор.
- У мене тиждень був важкий, а так як на людей я кричати не вмію, то от відриваюсь на них своїм поганим почуттям гумору.
- Уже не знаю, що гірше.
- Гірше може бути, коли я починаю співати. Повністю відсутній музикальний слух.
- Ганно Василівно, а ви мене навмисно залякуєте своєю відсутністю талантів.
- Ні, список був би значно довшим. Ми приїхали, далі пішки. Готові?
- Готовий. – Відповів Соломатін і вже зовсім тихо. – Напевне. – Я дістала з багажника два рюкзаки , один протягнула Соломатіну, той на нього покосився, інший одягнула собі на плечі.
- Тоді нас чекає чисте гірське повітря, мальовничі пейзажі карпатського лісу, альпійські сосни та поросле мохом каміння. Краєвид, що відкривається просто захоплює подих. – І Соломатін таки пішов. Сміливий чоловік .
- Карпати – досить специфічні гори, з досить пологим рельєфом і доволі поступливими вершинами. Правда відносять до числа гір самих диких в Європі. Немає модернізованих туристичних маршрутів, кемпінгів, інфраструктури.} Українські Карпати поєднують у собі бурхливі річки, красиві озера, пологі гірські схили, сонячні полонини, багата історія краю можуть задовольнити смаки будь-якого туриста. }У Карпатах можна прокласти маршрути від найпростіших до ІІ категорії складності. Тут зустрічаються ділянки з великим перепадом висот, скельним рельєфом, складним орієнтуванням, водними перепонами.
}- А ми якої складності маршруту пересуваємось? Найпростішим. Ще сніг лежить на вершині. Маршрути для туристів відкривають з травня. Загалом, гори Карпати утворені м’якими породами, а тому форми рельєфу переважно згладжені. Винятком є лише Мармароський масив, який складається із твердих кристалічних порід. Ось чому його найвищі вершини , Петрос Мармароський, мають круті й стрімкі схили, нерідко оперезані скелястими виступами. Саме тут виявлено поклади мармуру. Часто зустрічаються сліди давнього зледеніння – льодовикові цирки та кари. Саме на їх основі утворилися мальовничі карові : Бребенескул, Марічейка, Несамовите, Верхнє, Апшинець та деякі інші. Популярним серед туристів є , найбільше в українській частині цієї гірської системи. Виникло воно внаслідок обвалу в горах. Часто відвідуваними є водоспади, особливо найвідоміші – , Пробій, Шипіт. Ви, як не втомились?}
}- Ні. Все нормально. – Та він втомився, підйом для новачків був таки складним, сніг ще не посходив і місцями лежав на стежці.}
- Ми вже майже прийшли, он за тим поворотом у нас буде привал. І обід. Не знаю, як ви, але я чомусь страшенно хочу їсти, як тільки потрапляю в гори. – Я піднялась першою і завмерла в захваті розглядаючи краєвид, що відкривався перед очима. Сонце відбивалось в озері, і ліниво гладило смереки, поволі охоплюючи чорні стовбури дерев, зелений мох на камінні і сірий сніг,який ще лежав кучками. Я повернулась до Соломатіна. Соломатін стояв з широко відкритими очима, піднятими бровами і наморщеним лобом. Я посміхнулась при вигляді такого щирого здивування. Хто уміє дивуватись, той любить життя. Він посмішку мою помітив і тут же обличчя його набуло відчужений вираз.
- Тут гарно.
- Коли добавити ще їжу, стане ще краще. Робимо привал. Треба знайти більш менш рівне місце. Біля озера не можливо сісти, дуже кам’яниста місцевість. О, тут здається те,що треба. – Я скинула рюкзак і почала влаштовувати привал. Соломатін теж скинув рюкзак і просто сів на повалений стовбур смереки. А я дістала любовно приготовані бутерброди з чаєм і простягнула Соломатіну інший взяла собі. Від смачних ароматів, рот відразу наповнився слиною.
- Смачного.
- Дякую. Вам також. – Соломатін вгризся в бутерброд, і з насолодою заплющив очі жуючи. Я ще хвилину подивилась на те як він їв і відкусила свій. Смакотище. Говорити ми почали тільки тоді, коли відчуття голоду трохи відпустило .