Еверет сидів у глибокому кріслі за письмовим столом і скреготав зубами.

— Плівка з записом тієї розмови, — знову заговорив Стефсон, — у нас. В нашому розпорядженні є також показання одного співробітника таємної служби безпеки Шпрінгера про те, що аналізи, які готував для Кальмана науковець Ватфілд. за дорученням Шпрінгера і Брекдорпа сфальсифіковано. За допомогою цього обману були усунені сумніви в успіху випробування, які виникли в Кальмана. На нашу думку, сер, ці дії керівника Мехіко-Занда можуть зацікавити генерального прокурора.

Еверет нервово вертів у руках позолочене автоперо. Які ж вони йолопи, цей Вільсон і Брекдорп! А Шпрінгер? Чому він не платить своїм людям стільки, щоб противники не могли їх підкупити? Ці двоє, що сидять перед ним, дуже небезпечні. Вони занадто багато знають, знають більше, ніж кажуть. Еверет стиснув кулаки. І він не може затулити їм рота. Час, коли це можна було зробити, минув. Судовий процес проти вчених підняв би на ноги весь світ. Крім того, вони йому ще потрібні.

Дідуган скривився так, наче проковтнув гірку пілюлю.

— Облишмо минуле, — сказав він. — Поговорімо краще про наші майбутні роботи.

Від стриманості Метіуса не лишилося й сліду. Коли мова заходила про майбутні роботи, абстрактні розмови втрачали для нього будь-який інтерес.

— Наші дослідження, сер, спрямовані на докорінне поліпшення нинішнього недосконалого використання ядерної енергії. Ми багато думаємо над створенням невеликих силових реакторів, які вже тепер використовуються для двигунів на деяких суднах. Проблема полягає в тому, щоб підвищити коефіцієнт корисної дії з двадцяти процентів принаймні до шістдесяти. При цьому треба вдесятеро зменшити вагу установок. Ці дослідження безпосередньо пов'язані з новітніми науковими досягненнями в техніці напівпровідників. Якщо вони матимуть успіх, то нинішні двигуни на різних транспортних машинах будуть замінені транзисторними атомними батареями.

В кабінеті почулося деренчання зумера. Еверет натиснув на клавішу, його секретар повідомив, що з президентом хоче поговорити містер Бен Вайт. Пергаментне обличчя Еверета на кілька секунд пожвавішало. Президент роздумував, чи можна вести розмову з керівником найвпливовішого в США інформаційного агентства в присутності двох учених. Але ці двоє і так усе знають.

— Будь ласка! — відповів він.

— Дякую, сер, за надану мені можливість поговорити з вами, — голос містера Бена Байта звучав по-діловому. — Я щойно одержав від свого представника з Гонолулу повідомлення про ядерні випробування, проведені ПЕК позавчора в районі Ратакових островів. Ідеться, сповіщає мій представник, про розповідь очевидців, якогось Барна Кальмана, фізика-атомника з Мехіко-Занда, і Джона Стіпса, знайомого мені журналіста, що цілком заслуговує на довір'я. Обидва пред'являють покази приладів і кіноплівку, які свідчать про хід випробувань, зокрема про ступінь радіації. Ви слухаєте, сер?

— Так, сер, слухаю. — Еверет сидів, заплющивши очі. Стефсон і Метіус знову переглянулися.

— Нас повідомили, — знову заговорив Бен Вайт, — що було здійснено вибух контрольної бомби малого калібру, після чого проведено невдале випробування об'єкту, виготовленого одним з ваших фізиків-атомників. Ви слухаєте, сер? — Еверет тільки щось пробурмотів у апарат. — Барн Кальман розповідає, що мала вибухнути надпотужна воднева бомба, проте насправді вибухнула тільки плутонієва бомба запалювання, бо один з ваших колишніх службовців, якийсь Хріс Браун, знешкодив бомбу і сам загинув. Це підтверджують обидва: Кальман і Стіпс.

Стефсон заплющив очі. Так ось чому бомба не вибухнула! Хріс Браун пожертвував заради цього життям.

— Сер! — Еверет випростався в кріслі, на його старечому обличчі жили тільки очі. — Я уповноважую вас повідомити: що ПЕК зацікавлена тільки в мирному використанні ядерної енергії. Думаю, таке повідомлення зараз найважливіше. — В цю мить у нього промайнула думка: «Транзисторні атомні батареї для великих транспортних машин — для кораблів, літаків, автомобілів, це значить для військових кораблів, бомбардувальників, танків…»

Бен Вайт подякував президенту.

Еверет нахилився до розмовного апарата і сказав:

— Це я маю вам дякувати за те, що ви особисто звернулися до мене. Вас, можливо, ще цікавить, що я оце зараз обговорював з обома керівними ученими Мехіко-Занда професорами І. Ф. Стефсоном і Мерланом Метіусом? Йдеться про нові можливості мирного використання ядерної енергії.

— Дуже цікаво, сер. Я передам пресі відповідне повідомлення.

В апараті щось клацнуло, розмова закінчилася. Сьогодні ввечері інформаційне агентство Байта передасть усім газетам повідомлення: «ПЕК почне друге століття свого існування епохальним досягненням в галузі мирного дослідження ядерної енергії…» В повідомленні не буде жодного слова про випробування в районі Ратакових островів.

— Містер Стефсон, містер Метіус! — Еверет підвівся з крісла. — Дякую вам. Давайте поговоримо про вашу дальшу роботу в Мехіко-Занді. — Він вказав на невеликий стіл у другому кінці кабінету. — Перейдімо туди, там трохи зручніше.

Що це означало? Він визнав свою поразку чи обдумував, як її перетворити на перемогу?

* * *

На сторічний ювілей ПЕК до Міамі з'їхалися гості з усього світу. Президент Джеймс Еверет виголосив святкову промову в підкреслено стриманому тоні. Організацію свята було покладено на начальника секретаріату Вільямса. Ні Френка Вільсона, якого вважали наступником президента ПЕК, ні Атомного слона на святі не було. Нікого не видно було і з учених-атомників Мехіко-Занда. З усім цим не в'язалися слова Еверета про те, що нове століття принесе ПЕК великі успіхи в галузі використання ядерної енергії. Конкретніше президент нічого не сказав, пославшись на те, що говорити ще рано.

— Уже самі прізвища І. Ф. Стефсона і Мерлана Метіуса, — сказав президент, — гарантують успіх досліджень, наслідки яких не поступляться перед досягненням ні дружньої англійської нації, ні інших народів.

Стефсон і Метіус одразу ж після розмови з Еверетом вилетіли з Міамі в Нью-Йорк, де зустрілися з Джеймсом Стефсоном і Бердом Магоном. Наступного дня до Нью-Йорка прилетіла також Біт Стефсон. Від неї вчені дізналися, що Еверет прийняв пропозицію Стефсона і Метіуса і призначив Варна Кальмана начальником другого відділення. Отже, Барн став наступником свого батька. Спочатку президент не хотів цього робити, але Стефсон не поступився, і Еверет мусив погодитись. Правда, найважливіша посада в атомному місті ще не зайнята, бо досі ще немає домовленості з комісією з атомної енергії про те, хто заступить Брекдорпа. Але це не так важливо. Адже керівництво науковою роботою зосереджено в руках трьох людей, які вважають себе досить сильними, щоб не допустити ніякого відхилення од поставленої мети — провадити справді мирні ядерні дослідження. Нову програму робіт міста мали затвердити одразу ж після святкування сторіччя ПЕК. Скласти цю програму було доручено Стефсону. Для її розгляду і затвердження Еверет обіцяв особисто приїхати в Мехіко-Занд.

Через три дні в Нью-Йорку сів «Альбатрос», у якому прилетіли Барн Кальман і Джон Стіпс. Зустрічати їх на льотне поле прийшла Біт Стефсон.

Побачивши обох приятелів, Біт на хвилинку затрималася, щоб вгамувати хвилювання, але так і не змогла цього зробити — побігла і кинулась в обійми Барну.

Джон Стіпс відкашлявся, тицьнув Варна, в плече і спитав:

— Ти мене познайомиш?

— Пробач, звичайно познайомлю, — відповів Барн і випустив Біт. — Це Джон Стіпс. А це Біт Стефсон.

Усі троє повільно пройшли до машини Біт. Джон хотів попрощатися, але дівчина його затримала.

— Ви поїдете з нами, Стіпс. Нас чекає дід, а також тато і Метіус. Обидва професори, — звернулася вона знову до Барна, — хочуть привітати нового начальника відділення.

— Ти хочеш сказати, що мене?.. — зупинившись, спитав Барн.