Визначив Рогозін і головну загальнонаціональну задачу «патріотів України, Білорусії та Росії». На його думку вона полягає в «об’єднанні трьох російських держав єдиною державністю». Виглядає, що ці «патріоти» ревно взялися виконувати й іншу настанову свого московського господаря. «В стислий термін необхідно створити політичні й економічні передумови для відновлення єдиної великої слов’янської державності трьох братських народів. Великороси, малороси, білоруси, русини, як не називай, всі ми — росіяни».
Аргументи Рогозіна прості, як «щі та квас». «Якщо ці землі политі російським потом і російською кров’ю, значить вони — російські. А коли так, то прирощення родових територій російської нації слід вважати справою справедливою, об’єктивною і неминучою». Ось воно, «лагідне обличчя націонал-соціалістичного симбіозу». Ось який «союзничок» у колишнього спікера парламенту України.
Є в тексті Рогозіна й такі сентенції, які, на перший погляд, мали би різнити його з нашим правовірним соціалістом-атеїстом. Мороз не вірить в Бога і активно поборює націоналізм (звичайно український). Рогозін же пропагує православ’я (звісно московське) і позиціонує себе як російський націоналіст. Щоправда «оскільки ворожа преса добре постаралась демонізувати саме слово «націоналізм», перетворивши його в синонім «розпалювання міжнаціональної ворожнечі» і в пугало для легковірних обивателів, російським патріотам не варто впиратися в слова. Для нас важливіша суть явища, а не його оболонка.» І тому Рогозін рекомендує своїм прихильникам і послідовникам маскуватися під патріотів, водночас наголошуючи, що «неможливо бути патріотом, не будучи націоналістом, неможливо бути націоналістом, не люблячи свою Батьківщину».
Немає сумніву, що якби в нормальній державі політик уклав угоду про співпрацю з політичною силою, яка заперечує її існування і своєю головною задачею ставить її поглинення, то, як мінімум, він би перестав бути політиком, а як правило, «мотав би срок». Проте в Україні на такі речі чомусь дивляться крізь пальці. Офіційно діють КПУ, ПСПУ, СПУ, «Союз», та ще з десяток партій і партійок, які «в гробу» бачили Україну і її самостійність.
«Не так важливо, коли ми прийдемо до влади, головне, щоби ми прийшли назавжди», — резюмує Рогозін. Напевно ж, розраховує на підтримку своїх марень і від вірних соратників — «наших» соціалістів. Виглядає, що і не безпідставно. Чи дозволимо?
БЕЗ МАСКИ І МАКІЯЖУ
Газета «Рада робітничих депутатів» (№ 1, серпень — вересень 2002 р.) опублікувала програмову статтю під назвою «Чого хочуть комуністи-революціонери України». Це російськомовне видання з українською назвою рясніє закликами до війни, розчленування України, відновлення СССР, репресій, розстрілів і депортацій.
На знакове питання «Хто винен?» комуністи дають однозначну відповідь: незалежність, демократи, націоналісти, зрештою, всі, хто не з ними. На сакраментальне питання «Що робити?» відповідь така (цитую в перекладі на українську): «По-перше, закликати до таємного об'єднання членів КПУ, ВСР, Спілки Радянських Офіцерів, КПРС та інших лівих сил навколо підготовки повстання і створення Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів — органів дійсно народної влади, альтернативних буржуйським парламентам.
По-друге, приступити до термінового створення бойових дружин. До складу цих дружин мають входити колишні солдати і офіцери, здатні тримати в руках зброю, які знають дисципліну і військову справу. Здійснити розвідку і збір інформації про місцезнаходження складів зі зброєю, складів НЗ, автобаз.
По-третє, негайно почати розгортання широкої пропаганди й агітації за повстання, закликаючи простий народ до активної участі в створенні бойових дружин і в забезпеченні їх медикаментами і продовольством.
По-четверте, не боятися кримінальної відповідальності й бути готовим до неминучих жертв на цьому шляху. Коли переможе трудовий народ (читай комуністи. — Ред.) — розстрілювати своїх катів робітники будуть безжалісно…»
Все по-ленінському просто і відверто.
Оприлюднена і тактика комуністів — революціонерів щодо заходів опозиції: «Задача чесних комуністів — «перехопити ініціативу у буржуазії і після дострокової відставки президента рухати «демократичний переворот» у напрямку соціалістичної революції». Це означає, що комуністи-революціонери України мають використати кризу верхів і незадоволення низів «для організації переможного повстання».
Слід зазначити, що газета ця офіційно зареєстрована. Де? Звісно ж, у Москві! Там і друкується, туди ж пропонується слати і поштові перекази для підтримки видання…
Наскільки відповідає зміст газети Конституції України мали би розібратися відповідні органи, зокрема СБУ, МВС, прокуратура, але чи будуть зроблені відповідні висновки?
ХТО І ПЕРЕД КИМ МАЄ КАЯТИСЬ?
Спонукали написати цю статтю мене безцеремонні закиди на адресу українських повстанців з боку представників комуністичної партії в ефірі «5 каналу». Зокрема П.Цибенка в дискусії з Олегом Тягнибоком та Ю.Соломатіна в бесіді з Ігорем Юхновським. Перший звинувачував УПА в злочинах проти українського народу і покликався на матеріали Нюрнберзького процесу, другий спочатку зовсім заперечував факт голодомору, а потім з табуреточною простотою «аргументував» цю трагедію українського народу «класовою боротьбою», і «диктатурою пролетаріату».
Намагаючись стримувати емоції (як це не важко), спробую мовою документів і наведенням доконаних фактів дати матеріал до роздумів і аргументи до дискусій нашим читачам, водночас твердо будучи переконаним, що доводити щось діячам типу згаданих вище комуністів безсенсово. Як лікар не дискутує з гангреною, так і з ними треба поступати по іншому…
Ще в часи національно-визвольної боротьби за українську державність більшовиками для придушення опору українців були створені каральні загони та концтабори. Отже, не лукавив «вождь німецьких соціалістів» (аналогія з «вождем світового пролетаріату») А.Гітлер, коли відверто признавався, що багато чому навчився від Леніна та його партії.
Саме для радянських каральних загонів була затверджена і запущена в дію спеціальна інструкція від 20 квітня 1920 року, витяги з якої пропоную увазі читачів:
33). …надлежит брать заложников из кулаков и из числа лиц влиятельных или подозрительных по соучастию или сочувствию бандам и повстанцам.
34). Заложники должны быть препровождены в Особые Отделы или Отделения ближайших воинских частей или учреждений ЧК.
35). Населению объявляется, что в случае ухода местного населения в бандитские шайки или участие в восстаниях или же иных враждебных действий против оперирующих в данной местности или пункте воинских частей, их начальников, учреждений и агентов Советской власти, заложники будут расстреливаемы. (…)
38). В случае явно выраженной враждебности населения, укрывательства или полной невыдачи бандитов и повстанцев на данное население может быть наложена та или иная кара.
39). Таковыми карами могут быть:
а). контрибуция продуктами продовольствия,
б). денежная.
в). производство выселения и изъятия семейств главарей и зачинщиков восстания, конфискуя все их имущество, передавая его бедноте.
г). обстрел селения.
д). его полное уничтожение.
Подписи: Председ. Совнаркома Украины: Раковский
Командюгзапад: Егоров
Член Реввоенсов. Югзапфронта: Берзин
Начтыла фронта: Эйдеман
Начюгзап: Петин».
(ДАСО. Ф. Р-98. — Оп. 2. — Спр. 56. — арк. 229.)
Прошу звернути увагу на виділені мною терміни. Чи не нагадують вони терміни і методи, якими користувалися вже інші загарбники, дещо пізніше? Мова документу та прізвища під ним також красномовно свідчать про чужоземне походження «визволителів» України від збіжжя та автохтонного населення.