Важнїйша лїтература: D'Ohsson Histoire des Mongols, 1834·, I-IV; Hammer-Purgstall Geschichte der Goldenen Horde, 1840 (перестаріла вже), Березинъ Очеркъ внутренняго устройства улуса Джучіева (Труды востс. отд. археол. общ. т. VIII), йогож Первое нашествіе Монголовъ на Россію Ж. М. Н. П. 1853, V і Нашествіе Батія на Россію — ib. 1855, IX, Кунїка в II т. Уч. Зап. Акад. по І и III отд. Erdmann Temudzhin der Unerschütterliche, Leipzig, 1862, Wolff Geschichte der Mongolen, Breslau, 1872, Howorth History of the Mongols, London, 1870, Strakosch-Grassmann Der Einfall der Mongolen in Mitteleuropa in den J. 1241 u. 1242, 1893, Cahun Les Revolutions de l'Asie — Lavisse et Rambaud Histoire générale II, 1893, йогож Introduction á l'histoire de l'Asie. Turcs et Mongols des origines á 1405, 1896. Olcsváry A muhi csata (Szazadok 1903) (про похід на Угорщину (1241 р.).

16. Чорноклобуцька кольонїзація на Руси — її слїди в сучасній топоґрафії й питаннє про її впливи на український етнїчний тип.

Спостереження над топоґрафічною термінольоґією України дають інтересні вказівки на район турецької чи чорноклобуцької, уживши старого київського терміну, кольонїзації, і при бідности історичних звісток віддають нам часом цїнні прислуги. Нпр. роспростореннє їх на правім боцї Роси (в Таращанськім повітї) дає першорядний доказ, що пороська кольонїзація XII-XIII в. переходила значно за Рось; анальоґічні назви в Переяславщинї, Чернигівщинї, на Волини служать майже одинокими вказівками на розміщеннє тих осад. Тому пожадано, аби місцеві люде доповняли своїми звістками викази назв і урочищ. Не претендуючи на повноту, я вказую такі назви тут. І так маємо в Чернигівщинї: Печенюги в Новгород-сївер. пов., може й Печеники в Стародубськім, Торкин у Стародубськім, Козар і Козари в Козелецькім, Козаричі в Суразькім. В Полтавщинї: Вел. і М. Каратуль в Переяславськім, Козариха в Гадяцькім. В Харківщинї c. Печенїги в Чугуєвськім пов. і гора Печенїги коло Чугуєва, Торчинове городище в Богодухівськім, Торське в Купянськім, Хозарське городище і коло нього ур. Хозаревське в Валківськім. В Київщинї: ур. Торч коло Безрадич у Київ. пов., Торчин і р. Торчанка (або Турчанка, приток Уші) в Радомисльськім, Торчиця на р. Торчицї і в сусїдстві — c. Торчеський степок в Таращанськім, также р. Торча (приток Тикича) і Торчицькі взгіря між с. Богатиркою і Литвинівкою, Велике і Мале Половецьке в Васильківськім, Кумановка в Бердичівськім (самий Бердичів дехто виводив від Берендичів); додам іще лїс Печенїжець коло Росави в Грамотах в кн. литовскихъ с. 20 (з XV в.). На Волини: Торчин у Луцькім, Половецьке в Житомірськім. В Берестейщинї — Половцї в пов. Берестейськім, на Чорній Руси — Торчицї в пов. Новгородськім. На Поділю: Торчин Литинського п., Торків Браславського, Куманівцї Литинськ., Куманів і Куманівка (його присїлок) в Проскур. В Галичинї: Берендьовичі і Торки в Перемиськім, Печенїя в Перемишлянськім (Петрушевич бачив в тім доказ, що сюди сягали печенїзькі кочовища (Н. сборн. 1865 c. 39) і се повторив проф. Дашкевич у своїй статї про грамоту Берладника (c. 370-1), в зовсїм катеґоричнім тонї.), Печенїжин у Коломийськім, могила Печенїги коло Звенигорода в Бобрецькім, Половцї в Чортківськім, Половець ур. коло Міновець в Сокальськім, Торки в Сокальськім, Торчиновичі в Самбірськім, Куманів у Тїшанівськім.

Перегляд сих осад і урочищ дає дещо й для питання, про асиміляцію і впливи чорноклобуцької кольонїзації на український етничний тип. Характеристично, що знані ймення ми стрічаємо по за степовим пограничем тільки в дуже рідких, спорадичних випадках; про асиміляцію ж пограничної кольонїзації говорити досить тяжко. Зрештою, хоч гадки про сю асиміляцію висловлювано досить часто, але дальше загальних висказів вони звичайно не йшли. Вкажу статї Ол. Яблоновского в історії української кольонїзації (Etniczna postać Ukrainy — Kw. Hist. 1893, Zródła dziejowe XXII, гл. III і в иньших місцях, пок. Смірнова Значеніе урало-алтайскихъ племенъ въ образованіи к исторіи русской народности (ВЂстникъ самообразованія 1903 ч. 34-5). Той же погляд знаходимо у проф. Голубовского ПеченЂги с. 152, сильно заакцентував його й Бєлов у своїй Исторіи Россіи (1895 с. 7, 41), й ин. Сїж історичні погляди рішучо вплинули на д. Гильченка, що в своїх антролольоґічних студиях підносив турецькі елєменти в українськім антропольоґічнім типі. Свої примітки до сеї теорії, в значній мірі навіяної паралєлїзмом із финськими впливами на великоруську народність, подавав я в рецензіях на згадані працї в Записках Н. Т. ім. Шевченка — т. VIII, XVII, XVIII, LV.

Реєстр київських князів.

1 Володимир  979-1015

2 Сьвятополк син Володимира  1015-1019

3 Ярослав син Володимира  1019-1054

4 Ізяслав син Ярослава  1054-1068

5 Всеслав, з полоцької династиї  1068/9

6 Ізяслав, вдруге  1069-1073

7 Сьвятослав, син Ярослава  1073-1076

8 Ізяслав, в третє  1076-1077

9 Всеволод, син Ярослава  1077-1093

10 Сьвятополк, син Ізяслава  1093-1113

11 Мономах, син Всеволода  1113-1125

12 Мстислав, син Мономаха  1125-1132

13 Ярополк, син Мономаха  1132-1139

14 Вячеслав, син Мономаха  1139

15 Всеволод, внук Сьвятослава (7), з чернигівської династиї  1139-1146

16 Ігор, брат Всеволода (15)  1146

17 Ізяслав, син Мстислава (12)  1146-1149

18 Юрий, син Мононаха  1149-1150

19 Ізяслав (17), вдруге  1150

20 Юрий (18), вдруге  1150

21 Ізяслав (17) і Вячеслав (14) разом  1150-1154

22 Ростислав, брат Ізяслава (17)  1154

23 Ізяслав, внук Сьвятослава (7), з чернигівської династиї  1154/5

24 Юрий (18), в третє  1155-1157

25 Ізяслав (23) вдруге  1157-1158

26 Ростислав (22), вдруге  1159-1161

27 Ізяслав (23), в третє  1161

28 Ростислав (22), в третє  1161-1167

29 Мстислав, син Ізяслава (17)  1167-1169

30 Глїб, син Юрия (18)  1169-1171

31 Володимир, син Мономаха (11)  1171

32 Роман,син Ростислава (22)  1171

33 Михалко, син Юрия (18), з сузд. Династиї  1172

34 Рюрик, син Ростислава (22)  1173

35 Ярослав, син Ізяслава (17)  1174

36 Роман (32), вдруге  1175-1176

37 Сьвятослав, син Всеволода (15), з чернигів. Династиї  1176-80

38 Рюрик (34), вдруге  1180-1181

39 Сьвятослав (37), в третє  1181-1194

40 Рюрик (34), в третє  1194-1200?

41 Інгвар, син Ярослава (35)  1200?-1202

42 Рюрик в четверте  1203

43 Ростислав, син Рюрика  1204-1205

44 Рюрик в пяте  1205-1206

45 Всеволод Чермний, син Сьвятослава (37), з чернигів. дин.  1206

46 Рюрик в шесте  1206

47 Всеволод Чермний вдруге  1207

48 Рюрик в семе  1207-1210

49 Всеволод Чермний в третє  1210-1212

50 Інгвар (41), вдруге  1212

51 Мстислав, син Романа (32)  1212-1223

52 Володимир, син Рюрика  1223-1234

53 Ізяслав, син Мстислава (51)  1235

54 Володимир (52), вдруге  1236

55 Ярослав, внук Юрия (18), з суздальської династиї  1236-1238

56 Михайло, син Всеволода (45), з чернигівської династиї  1238-1239

57 Ростислав, син Мстислава (51 ?)  1239

58 Данило галицький  1240

99 Михайло, вдруге  1241-1246

100 Ярослав (55), вдруге  1246

*) Число поставлене в скобках при імени князя показує під котрим числом він приходить вперше в сїм реєстрі

Пояснення до ґенеалоґічних таблиць

Значки й скорочення при іменах: * родив ся, † умер, к. — коло, л. — після, пр. — перед, зг. — згадуєть ся, с. — син, д. — донька, а. — жінка, нешл. — нешлюбна жінка, підложниця, незв. — незвістний на імя.

Римські цифри з лївого боку означають ґенерації почавши від Ігоря. Звичайно в ґенеальоґіях рахують від Рюрика; хто схоче перевести на примяту в ґенеальоґіях схему, зволить додавати одиничку.