Кожен день, коли для пошуків ставало надто пізно, вона поверталася в табір маркітантів і витрачала власні гроші на яку-небудь скромну, але цілком прийнятну їжу. Навколишні вважали, що вона живе на подаяння. По правді-то кажучи, вона досить паршиво справлялася з цією роллю, тому що жебрацтво — це сама справжня робота. Дехто з жебраків, бачачи її за справою, співчував їй і намагався допомогти порадами.

Енн терпляче зносила їх доброту, щоб не видати себе. Деякі жебраки жили дуже навіть непогано. Те, що вони ухитрялися випросити гроші у таких людей, як солдати армії Ордена, свідчило про найвищий талант.

Енн знала, що по волі долі люди іноді всупереч бажанню змушені були просити милостиню. Але їй було добре відомо з власного багатовікового досвіду спроб допомогти жебракам, що більшість цих людей обома руками чіплялися за свій спосіб життя.

У таборі Енн не довіряла нікому і вбогим — найменше. Вони були куди як небезпечніше солдатні. Солдати — люди прості. Якщо їх дратує твоя присутність, вони або велять забиратися, або дадуть стусана. Іноді у вигляді попередження можуть пригрозити ножем. А якщо збираються побити або вбити, то не приховують своїх намірів.

Жебраки ж будують все своє життя на брехні. Вони починають брехати з ранку, ледь протруть очі, і закінчують ввечері, коли брешуть в своїй вечірній молитві Творцеві.

З усіх нікчемних творінь Творця Енн найбільше ненавиділа брехунів. І тих, хто постійно наділяє цих брехунів довірою і віддає їм в руки свою безпеку. Брехуни — шакали Творця. Вдаватися до хитрощів в благородних цілях хоч і недобре, але все ж іноді необхідно заради благої справи. Брехня ж з суто меркантильних і егоїстичних міркувань — мерзенний прояв аморальності, з якої виростають щупальця зла.

Довіра до людини, яка виставляє себе брехуном, — не що інше, як доказ власної дурості, а для брехунів такі дурні лише бруд під ногами. По них можна сміливо йти.

Енн розуміла, що брехуни — такі ж чада Творця, як і вона, що вона зобов'язана ставитися до них з терпінням і милосердям, але ніяк не могла себе пересилити. Вона просто не виносила брехунів, і все тут. І примирилася з тим, що в загробному житті їй за це доведеться нести покладену кару.

Як з'ясувалося при найближчому розгляді, жебрацтво забирало силу-силенну часу, тому, щоб обійти якомога більше місць, Енн намагалася займатися жебрацтвом поменше. Щовечора табір розбивали заново, тому всі попередні пошуки йшли псу під хвіст, тому вона кожен раз намагалася охопити як можна більшу площу. На щастя, через величину війська табір розбивали хоча б у тому ж порядку, в якому армія йшла, — приблизно як зупиняється вздовж дороги караван на нічліг.

Вранці з моменту початку руху головних частин проходило більше години до того, як починав рухатися ар'єргард. А ввечері авангард вже готував вечерю задовго до того, як ар'єргард зупиниться на нічліг. За день армія проходила не дуже велику відстань, але рухалася невідворотно.

Крім цілей імперців, Енн турбував і напрямок їхнього просування. Орден вже досить давно почав зосередження військ біля затоки Графан в Старому світі. Коли військо нарешті рушило в путь, то пішло від берега в Новий світ, але потім повернуло вздовж берега на захід, де Енн абсолютно несподівано і зустрілася з ним.

Аббатиса погано розбиралася у військовій тактиці, але навіть вона миттєво оцінила всю незрозумілість їх поведінки. Вона передбачала, що Орден нападе на Новий світ з півдня. Те, що вони рухаються в настільки, на перший погляд, безперспективному напрямку, підказувало, що тому є якась вельми вагома причина. Джеган даремно нічого не робить. Нехай він жорстокий самовпевнений нахаба, але зовсім не дурень і не приймає поспішних рішень.

Джеган відмінно володів мистецтвом витримки.

Населення Старого світу ніколи не було однорідним. Зрештою, Енн спостерігала за ним протягом дев'яти століть. Вона вважала досить м'якою оцінкою, якщо назвати їх роз'єднаними, нісенітними і впертими. У Старому світі не знайшлося б і двох областей, які домовилися б, де верх, а де низ.

За ті двадцять років, що вона спостерігала за Джеганом, він методично об'єднав те, що здавалося абсолютно некерованою зграєю, в єдине співтовариство. Те, що це співтовариство жорстоке, корумповане і нерівноправне, — інша справа.

Він згуртував народи в єдине ціле і таким чином створив силу небаченої раніше потуги.

На відміну від батьків, які були незалежними і відданими тільки своїм крихітним пенатам, діти виростали зовсім іншими. Більша частина солдатів і офіцерів Імперського Ордена були ще немовлятами або дітьми, коли Орден захопив владу. Вони виросли за правління Джегана і, як і всякі діти, вірили тому, чому їх вчили ті, хто ними керував, переймаючи моральні цінності та погляди своїх вчителів.

Втім, сестри Світла служили більш високим цілям, ніж якісь там мирські справи, що стосуються правління. Енн бачила-перебачила, як приходили і йшли виборні уряди, королі та інші можновладці. А Палац Пророків і сестри Світла, що жили під захистом древньої магії, яка набагато затримувала їх старіння, продовжували існування. Енн з сестрами трудилися заради виявлення кращих властивостей людської натури, і їх праця лежала в області чарівного дару, а справи державного правління їх не стосувалися.

Але Енн постійно наглядала за володарями на випадок, якщо вони раптом полізуть в справи, пов'язані з Палацом. Джеган, який нещодавно поклав на себе місію знищити магію, переступив межі своєї влади як правителя. І його справи як правителя відтепер стали стосуватися Енн. І ось тепер він у своєму прагненні знищити магію рушив у Новий світ.

Енн протягом багатьох років спостерігала за діями Джегана. Бачила, що кожен раз, як тільки Джеган поглинав чергову країну або королівство, він там вкорінювався і негайно починав просочення в наступне, потім у наступне і так все далі і далі. Він знаходив добровільних помічників і спокусливими обіцянками підштовхував правителів цих країн до ослаблення оборони під слушним приводом збереження миру.

Внутрішній порядок і обороноздатність деяких країн опинялися настільки підірваними зсередини, що вони самі розстилали килим перед Джеганом, замість того щоб наважитися дати йому відсіч. Самі підвалини колись могутніх держав виявлялися настільки ослабленими різними удосконаленнями економіки і культури, що, навіть коли правителі бачили наближення ворога і чинили опір, Імперський Орден їх з легкістю змітав.

Виходячи з абсолютно несподіваного напрямку, в якому рухалися війська Імперського Ордену, Енн почала підозрювати, що Джеган зумів виконати неймовірне: він уже давно направляв посланців з таємними місіями морем навколо великого розділу. Задовго до того, як Річард зруйнував Башти Згуби. Такі подорожі були надзвичайно небезпечні. Енн це знала відмінно з власного досвіду. Якось раз вона сама зробила таку подорож.

Не виключено також, що у Джегана малися книги пророцтв або ж володіючі даром пророцтва чарівники, які дали йому привід вважати, що кордон впаде. Зрештою, адже Натан передбачив цю подію.

А коли так, то Джеган не просто рушив на захід з метою вивчення, обдурювання та захоплення. Виходячи з довгих спостережень за його маніпуляціями в Старому світі, Енн точно знала, що Джеган ні за що не рушить вперед, якщо попередньо не розширив і не утрамбував гарненько шлях.

Енн зупинилася в темряві між двома групами солдатів. Примружившись, озирнулась по сторонах. Як не важко в це повірити, але шатрів Джегана вона так за весь тиждень жодного разу і не бачила. Вона хотіла їх знайти в надії відшукати ключ до місцезнаходження сестер Світла — швидше за все імператор вважав за краще тримати їх ближче до себе. Аббатиса роздратовано зітхнула, не виявивши нічого, крім солдатських багать. Вона розуміла, що в темряві і плутанині табору може пройти поруч з наметами Джегана, просто не помітивши їх.

Але найгірше було те, що вона втратила чарівний дар. З його допомогою вона запросто почула б всі розмови на далекій відстані, та й взагалі могла б творити дрібні заклинання собі в допомогу. Втративши дар, Енн виявила, що пошуки — заняття важке і стомлююче. Вона уявити не могла, що, перебуваючи так близько від сестер Світла, ніяк не зможе їх виявити. Будь у неї дар, вона просто відчула би, де вони знаходяться.