— О-о-о, у тебе місячні почалися?

Він і на краю світу впізнав би цей неприродний голос із чортовим штучним vibratio. Верена стояла, опершись на велике дзеркало й курила цигарку, устромлену в довгий претензійний мундштук. Вона була ще худіша й жилавіша ніж тоді, коли Ципріян її бачив увостаннє. Довге пряме волосся було настільки туго зібране в кінський хвіст на маківці, що обличчя нагадувало щурячий писок, а з-під блідої шкіри стирчали кістки. «Господи, Боже…, — промайнуло в Ципріяновій голові, — вона ж зараз порветься».

— Припини, я не хочу сваритися, — голосно мовив він. — Краще дай якусь хусточку.

Верена постояла ще мить, придивляючись до Ципріяна з в’їдливою посмішкою.

— Давненько ти ніде не показувався, усі вже думали, що в тебе депресія. — Вона відкрила сумочку від Луї Віттона й простягнула йому ватку, просякнуту якоюсь рідиною. — Але бачу, ти добре виглядаєш, поправився…

«Чорти б тебе вхопили, ти, суха, злостива сука. Я зовсім не дивуюся, що позаочі всі називають тебе Венерою». Ципріян чимраз сильніше тер тканину. Нарешті припинив, побоюючись, що порве собі штани. Пляма виглядала світлішою, проте значно більшою.

— А в тебе що? — запитав він, відчайдушно намагаючись приховати палке бажання зняти з дівчини скальп.

— О-о-ох, знаєш… я така запрацьована. Розпочинаємо репетиції, — кинула вона ніби знехотя, випинаючи кістляве стегно й роздивляючись себе в дзеркалі. — Боже, як я зле виглядаю при такому освітленні.

— Як… які репетиції? — Ципріян затамував подих. Господи, щось відбувається, а він про це не знає. На ньому поставили хрест, він уже труп!

— Ну, знаєш, черговий тур. Цього разу буде скорочена версія. Така собі розминка перед новорічним балом, п’ять пар і короткий курс танцю для звичайних глядачів. Доведеться знову мати справу з якимись незграбами. Я гадала, що тобі подзвонили…

— Е-е-е… у мене навіть часу не було прослухати автовідповідач. Людина не може жити самою лише роботою, треба часом розслабитися. — Він говорив усе швидше, намагаючись не звертати увагу на те, як тремтять його руки. «Чорт, знову те саме! Чому я цим так переймаюся?».

— Не свисти! — гостро перебила вона. — Як даси лад з одягом, підходь до нашого столика. Я тебе познайомлю із продюсером, бо Молодого ти вже знаєш.

І перш ніж він устиг відмовитися, у туалеті залишився тільки аромат її крутих парфумів від Діора. Ципріян нерішуче постояв хвилинку. Окей, заховаємо гордість до кишені й підсядемо до своїх, ще донедавна добрих знайомих. Врешті хай там що, а він є одним з танцюристів. Вирішив бути чарівливим, розкутим і дотепним. Коли приглушені лампочки в залі замиготіли, інстинкт нагадав про себе. Його постать автоматично випросталася, сідниці напружилися, а лопатки звелися докупи. Він швидко начепив на носа свої круті темні окуляри й знову перевтілився в Джона Траволту. Та щойно наблизився до столика, уся впевненість відразу його полишила, а в горлі щось стиснуло. Ципріян стояв, чекаючи, доки хтось запросить його помахом руки, помітить, заговорить. Першим відреагував Молодий.

— Ти ба, наш ветеран… Щось тебе давно не видно? Що я бачу, у тебе проблеми із сечовим міхуром? — Він знущально дивився на підсохлу, але досі помітну пляму.

Решта й собі підпряглася до кпинів, і Ципріян відразу перетворився на блазня, з якого можна безкарно посміятися, поплескати по щоці й полестити власному «еґо». Що йому залишалося робити? Він швидко увійшов у роль.

— Якась лялечка вперлася, що візьме в мене в рот у нужнику, — легко кинув він.

— Га-га-га-га! — Гладкий чувак, натоптаний баблом, гепнув його щосили по спині, так що Ципріян похитнувся й упав на вільний стілець. — Так тримати, брате! Як тебе звуть?

Відчув, що в горлі пересохло. Ще два-три роки тому йому не доводилося нікому представлятися. Намагався не дивитися на Молодого, якого ця ситуація вочевидь веселила.

— Ну, скажи панові, хто ти такий, зіронько.

«Шмаркач цинічний. Він уже настільки зіпсутий, що йому залишається втопитися у власному гівні».

— Вальді, це ж Ципріян Влодарчик. — Повиснувши на плечі свого нового хахаля, Верена нарешті змилосердилася. — Я виграла перший тур, коли ми танцювали з ним у парі.

— Ми виграли, — уточнив Ципріян, накинувши на спину піджака й ухопивши Верену за кощаву дупу.

— Я тепер робитиму наступний. Це буде шоу, якого ще ніхто не бачив. Ромек хоче це знімати. Ну, але ми вже збираємося. Подзвони до мене, ми ще не закінчили набір.

І, ущипнувши Ципріяна за щоку, тицьнув йому візитку. Тоді заграбастав Верену і, прокладаючи собі дорогу величезним черевом, тимчасово зник із Ципріянового життя.

— Я теж ушиваюся. Преси немає, кінець забави. — Молодий швидко підвівся, а за ним і решта.

Ципріян залишився сам. Він почувався, як скунс, котрий смердить, і від якого всі втікають. Проте він помилявся. Залишалася ще одна особа, яка про нього не забула.

— От і добре, що вони собі нарешті пішли, еге ж? Хіба ж це твої справжні друзі, — почувся знайомий голос. — Замовимо собі малібу?

Ядзька з полегкістю зачинила за собою двері кафе, полишаючи всередині галасливу компанію. Уже за порогом до неї долинали драматичні запевнення Гуця, що він не гратиметься в літаючі бойові пиріжки. Але протягом найближчих двох годин це вже не її проблема. Нехай Уля сама розплутує цю карколомну дилему. Щиро кажучи, вона підкинула сина подрузі, хоча не була цілковито впевнена, що піде на зустріч.

Коли дівчата в п’яному запалі надіслали заявки на танцювальний конкурс, жодна з них не припускала, що цей необдуманий крок матиме якісь наслідки. І вже напевне їм не спало на думку, що з-поміж них трьох на кастинг запросять саме її. Позавчора Ядзя знайшла під купою несплачених рахунків конверт із датою співбесіди й запанікувала.

Пропозиція з’явилася саме тоді, коли Ядзя роздумувала над пошуками спонсора в інтернеті. На жаль, усі потенційні кандидати очікували від неї вишуканих сексуальних послуг, надаючи перевагу садо-мазо. Проте секс — то було останнє, чого прагнула Ядзя. Окрім того, перспектива побачити якогось мужика із целофановим пакетом на голові й сарделькою в цікавому місці викликала в неї швидше почуття глибокого смутку, аніж еротичного збудження. Здавалося, що вона не має іншого виходу, окрім як погодитися на химерні віщування долі. Проте все було не так просто.

Рішенню передувала бурхлива дискусія в колі подруг. Сара гарячково переконувала, що за гонорар Ядзька зробить ремонт у своїй квартирці, а може, їй навіть удасться приєднати собі частину сходової клітки й облаштувати Гуцеві окрему кімнату. Уля, позбавлена матеріальних проблем, радила заінвестувати в новий бюст і ліпосакцію в порядній клініці. Зрештою, неважливо, чий аргумент виявився вирішальним.

Коли Ядзя дочалапала до скляної будівлі одного з комерційних телеканалів, у неї вже підгиналися коліна. Усередині їй довелося пройти крізь електронний металодетектор, відбути перевірку рентгеном умісту сумочки, легень і шлунка, після чого Ядзя подалася до ліфта. Там стояла найбільша зірка каналу — популярна ведуча вечірньої програми. У житті вона виявилася якась заморена, низенького зросту й узагалі суцільне нещастя. Ядзя негайно пригадала собі десь почуте правило, начебто телекамера додає мало не сім кілограмів. Тобто якщо вона сама опиниться перед нею, то напевне не поміститься в кадрі. Зірка, усміхаючись, засліпила її блиском своїх зубів і відразу вийшла, а Ядзя поїхала вище поверхом. У коридорі вона вже була свято переконана, що прийшла сюди даремно. Біля зали, де мала відбуватися співбесіда, сиділи ті, кому було призначено на сьогодні. Якщо говорити про розміри, середній вік і загальне, так би мовити, нехтування засадами гламуру, то Ядзя прекрасно вписувалася в… чоловічу популяцію. Троє мужиків з невеликою надвагою забилися в куток, гризучи там нігті й так само, як вона, справляли враження загублених у часі й просторі. А от жінки навпаки. Захопили всю підлогу, де розтягували свої пружні м’язи, не зойкнувши при цьому жодного разу, ніби замість кісток усередині них мали якийсь гель. Від побаченого Ядзю аж замлоїло. Кожна із жінок спокійно могла бути її донькою й кожна могла б двічі обкрутити собі довкола талії Ядзину спідницю. Ще й залишилося б трохи.