Якби навіть не було трьох торговельних центрів, міні–гольфа та пункту прокату велосипедів, то й тоді місце відпочинку нудистів на мисі Агд було б найспокусливішим для курортників через найпростіші пляжні та сексуальні розваги. Зрештою це місце уособлює якесь соціологічне утворення, тим дивовижніше, що воно ґрунтується не на заздалегідь виготовленому проекті, а на простому збігові особистих ініціатив. Принаймні саме так висловився Брюно у вступній частині статті під назвою «ДЮНИ МАРСЕЙЯНСЬКОГО ПЛЯЖУ: ПРО ЕСТЕТИКУ ДОБРОЇ ВОЛІ», де він підбивав підсумки своїх двотижневих курортних вражень. Стаття була справедливо відкинута журналом «Еспрі».

«Що з першого погляду вражає на мисі Агд, — відзначає Брюно, — то це співіснування найбанальніших служб, подібних до тих, які можна зустріти на будь–якому європейському курорті, з комерційними підприємствами, що недвозначно орієнтовані на секс та розпусту. Дивно, наприклад, бачити поруч булочну, продовольчий магазин самообслуговування і магазин одягу, що пропонує виключно крихітні спідниці, білизну з латексу та сукні, скроєні так, щоб груди й сідниці залишались відкритими. Дивно також спостерігати, як жінки та подружні пари, з дітьми й без них, вештаються поміж торговельних рядів і не соромлячись прицінюються до такого типу товарів. Нарешті, як не здивуватись, помітивши, що видавництва, окрім традиційного асортименту газет і журналів, пропонують у своїх кіосках доволі широкий вибір брошур з пропозиціями «приємного дозвілля» та порнографічних буклетів, а також всіляких еротичних засобів, до того ж усе це теж не викликає у споживачів аніякого збентеження.

Центри колективного відпочинку зазвичай розповсюджуються по певній осі, від «родинних» (як, наприклад, «Міні–клаб» та «Кід’с–клаб» з їх приладами для нагрівання дитячих пляшечок і столиками для сповивання) до «молодіжних» (з лижами, серфінгом, бурхливими вечірками для опівнічників — «дітям до дванадцяти не рекомендується»). Нудистський центр мису Агд, де такого значення надається сексуальному дозвіллю, позбавлений традиційного контексту «зваблення», виходить далеко за межі такої дихотомії. Таким же чином він відрізняється від традиційних нудистських центрів, на превеликий подив новачка. Дійсно, насправді вони акцентують увагу на концепції здорової наготи, що виключає будь–яку можливість сексуального трактування; вони поважають екологічно чисту їжу; тютюн звідти майже повністю вигнано. Екологічна вразливість нерідко змушує учасників об’єднуватися згідно з різними видами діяльності, як–от йога, групи малювальників на шовку, східної гімнастики; вони добровільно пристосовуються до первісного стилю життя на лоні дикої природи. Номери, які пропонують відпочиваючим на мисі Агд, навпаки, цілком відповідають стандартним вимогам комфортабельного відпочинку; природа тут присутня виключно у вигляді газонів та квіткових галявин. Нарешті, в ресторанній справі тут усе влаштовано у класичному стилі: піцерії сусідять з ресторанами «Дарунки моря» та кіосками, що торгують смаженою картоплею і морозивом. Сама нагота тут, якщо так можна висловитись, убрана в інший одяг. У традиційному нудистському центрі вона неодмінно залежить від атмосферних умов, це вони вирішують, чи можна роздягтися; така залежність вимагає надзвичайно суворого контролю, і це ще супроводжується різким неприйняттям будь–якої поведінки, яка може бути витлумачена як нездорова цікавість. На мисі Агд, навпаки, всюди, як у супермаркетах, так і в барах, спостерігається мирне співіснування індивідів найрізноманітнішого вигляду, від повної наготи до одежі цілком традиційного типу, до того ж можливі дуже відверті у своїй привабливій сексуальності вбрання (сітчасті міні–спідниці, білизна, облипаючі трико). Підглядання, навпаки, користується мовчазним визнанням: на пляжі скрізь можна побачити чоловіків, що повитріщали очі на відкриті для огляду статеві органи жінок; багато хто з них надає такому спогляданню ще інтимнішого характеру, вдаючись до видалення волосся, що полегшує дослідження їх кліторів та великих статевих губ. Усе це створює для тих, хто не бере участі у специфічній діяльності центру, цілком унікальну атмосферу, дуже далеку як від еротичної, нарцисної обстановки італійських дискотек, так і від двомовного клімату гулящих кварталів великого міста. Тобто маєш справу з класичним курортним місцем, скоріше невинним, якщо не зважати на те, що сексуальні розваги займають тут важливе й почесне місце. З цього приводу хочеться згадати «соціал–демократичне» розуміння сексу; слід також зауважити, що серед мешканців чималий відсоток іноземців, здебільшого німців, окрім того, багато голландців та скандинавів».

Наступного дня Крістіана й Брюно познайомилися на пляжі з Руді та Ханалорою, парою, яка сама допомогла їм краще зрозуміти сенс соціологічної діяльності центру. Руді був інженером центру супутникового керування, його головним обов’язком був контроль геостаціонарної позиції телекомунікаційного супутника типу «Айстра»; Ханалора працювала у великій гамбурзькій книжковій крамниці. За десять останніх років вони звикли відпочивати на мисі Агд, а цього року вирішили залишити своїх дітей–підлітків на батьків Ханалори, щоб поїхати на тиждень удвох. Того ж вечора вони поснідали вчотирьох у рибному ресторані, де подавали чудову юшку буйабес. Потім пішли до німців у номер. Брюно та Руді по черзі входили у Ханалору, тим часом як вона лизала Крістіані промежину; потім жінки помінялись місцями. Після цього Ханалора одразу зробила Брюно мінет. У неї було дуже гарне тіло, пишне, але міцне, вона явно тримала себе у формі спортивними вправами. До того ж відсмоктувала вона дуже чуттєво; на жаль, Брюно, надто збуджений цією ситуацією, кінчив надто швидко. Руді, як більш досвідчений, спромігся утриматися від еякуляції протягом двадцяти хвилин, поки Ханалора й Крістіана разом смоктали його, дружньо зіштовхуючись язиками на головці його члена. На завершення вечора Ханалора пригостила всіх склянкою вишневої горілки.

Дві дискотеки для парочок, що перебували на території пансіонату, фактично не грали суттєвої ролі в розпусному житті німецького подружжя. «Клеопатра» та «Абсолют» жорстоко страждали від конкуренції з «Екстазією», що розташовувалась за межами нудистських володінь, на землі комуни Марсейян. Оснащена вражаючим устаткуванням («Чорна кімната», «Кімната з прозорим склом», басейн з підігрівом, джакузі та — останнє придбання — чудова «Дзеркальна кімната» з Лангедок–Русийону), «Екстазія» не хотіла спочивати на лаврах, які вона отримала на початку сімдесятих, і зуміла зберегти свою репутацію «чарівної скриньки». Проте Ханалора й Руді запропонували їм провести завтрашній вечір у «Клеопатрі». Вона менша за розмірами, їй властива тепла, довірлива атмосфера, тож «Клеопатра», на їхню думку, є чудовим відправним пунктом для новачків, та й міститься вона в самісінькому центрі пансіонату, що дає привід після їжі пропустити скляночку в колі друзів, а також гарну нагоду для жінок спробувати в атмосфері взаємної симпатії нові еротичні прийоми.

Руді знову розлив пляшку вишневої горілки. Одягатися ніхто з четвірки не став. Брюно, радіючи, відзначив, що у нього знов ерекція, менше ніж за годину після того, як він вивергнувся у рот Ханалори; він оголосив про це у висловах, сповнених наївного захоплення. Розчулена Крістіана знову почала пестити його член під ніжними поглядами нових друзів. Під кінець Ханалора присіла між його стегон і почала відсмоктувати його штир, який Крістіана продовжувала пестити. Трохи збентежений Руді машинально повторював: «Gut, gut…» Вони розсталися напівп’яні, але в чудовому настрої. Брюно знову згадав про «Клуб п’ятьох», знайшовши схожість між Крістіаною та Клод, образ якої з дитинства запав йому в пам’ять; на його думку, бракувало лише вірної собаки Даго.

Наступного дня після обіду вони разом пішли на пляж. Було ясно і як для вересня дуже спекотно. «Як приємно, — думав Брюно, — йти вчотирьох голими, самісінькою крайкою води. Приємно усвідомлювати, що немає жодних складностей і незгод, сексуальні проблеми вже вирішено; приємна певність, що кожен у міру своїх можливостей намагається зробити іншим приємність».