- Ну... - Люпин повагався й дістав складений учетверо номер «Щоденного віщуна».

- Ось, - він штовхнув газету по столу до Гаррі, - рано чи пізно ви все одно довідаєтесь. Ось як вони пояснюють полювання на тебе.

Гаррі розгорнув газету. На першій шпальті була його величезна фотографія. Він прочитав заголовок над нею:

Рон і Герміона обурено скрикнули, а от Гаррі промовчав. Він відштовхнув газету. Не хотів її читати, бо й так знав, що там написано. Тільки той, хто був на верхівці вежі, коли Дамблдор загинув, знав, хто його насправді вбив, а Ріта Скітер уже розтрубила на всю чаклунську громаду, що Гаррі Поттера бачили, як він тікав з того місця одразу після того, як Дамблдор упав з вежі.

- Співчуваю, Гаррі, - сказав Люпин.

- То смертежери вже й «Щоденний віщун» контролюють? - розлючено запитала Герміона.

Люпин кивнув.

- Але ж люди розуміють, що відбувається?

- Переворот відбувся гладенько і майже без розголосу, - відповів Люпин. - За офіційною версією, Скрімджера не вбили, а він пішов у відставку. Міністерство очолив Пій Тікнесі - вони його закляли «Імперіусом».

- А чого сам Волдеморт не оголосив себе міністром магії? - здивувався Рон. Люпин усміхнувся.

- Йому це не потрібно, Роне. Він і так виконує роль міністра, але навіщо йому ще й сидіти за столом у міністерстві? Його маріонетка Тікнесі веде всі поточні справи, а Волдеморт тим часом поширює свою владу далеко за межі міністерства.

- Цілком природно, що багато людей розуміє, що сталося. За ці кілька днів міністерство радикально змінило свою політику, і люди шепочуться, що за цим усім стоїть Волдеморт. Але, на жаль, тільки шепочуться. Усі остерігаються одне одного й не знають, кому можна вірити. Бояться говорити відверто, бо якщо їхні підозри виправдані, то небезпека загрожуватиме їхнім родинам. Волдеморт веде дуже тонку гру. Якби він себе засвітив, то це могло б стати приводом для бунту, а він не виходить з тіні, і це породжує розгубленість, непевність і страх.

- І ця радикальна зміна міністерської політики, - спитав Гаррі, - полягає також у тому, що замість боротися з Волдемортом чаклунську громаду нацьковують на мене?

- Безумовно, - підтвердив Люпин, - причому хід цей дуже вдалий. Тепер, коли Дамблдор загинув, саме ти - «хлопець, що вижив» - мав стати символом і об’єднавчим стрижнем опору Волдемортові. Однак, запустивши в обіг думку, що ти сам причетний до смерті старого героя, Волдеморт не тільки призначив ціну за твою голову, а й посіяв зерна сумніву й страху серед тих, хто мав би тебе захищати.

- А тим часом міністерство почало утиски осіб маґлівського роду.

Люпин показав на «Щоденний віщун».

- Гляньте на другу сторінку.

Герміона розгорнула газету з такою ж огидою, як тоді, коли мала справу з «Таємницями найтемнішого мистецтва».

- «Реєстрація маґлородців», - зачитала вона вголос. - «Міністерство магії почало процедуру інспектування так званих маґлородців, щоб установити, як їм вдалося оволодіти таємницями магії.

Недавні дослідження, проведені відділом таємниць, виявили, що чари передаються від однієї особи до іншої тільки через біологічне відтворення чаклунів. Отже, у випадках, коли не існує доказів чаклунського походження, так звані маґлородці могли здобути магічні властивості тільки шляхом крадіжки або насильства.

Міністерство сповнене рішучості вивести на чисту воду цих узурпаторів магічної сили, і в зв’язку з цим запрошує всіх так званих маґлородців з’явитися на співбесіду в новостворену комісію з реєстрації осіб маґлівського роду».

- Люди не допустять, щоб це сталося, - обурився Рон.

- Це вже сталося, Роне, - відказав Люпин. - Ми тут говоримо, а в цей час проводять облави на маґлородців.

- Та як же це можна «вкрасти» чари? - не вгавав Рон. - Це ж якась шизуха! Якби можна було красти чари, то не існувало б сквибів!

- Знаю, - погодився Люпин. - Проте якщо людина не зможе довести, що має хоча б близького родича-чаклуна, то вважатиметься, що вона здобула магічні здібності незаконно, і її буде покарано.

Рон зиркнув на Герміону й сказав:

- А якщо чистокровні та напівкровні поклянуться, що маґлородець - член їхньої родини? Я всім казатиму, що Герміона - моя двоюрідна сестра...

Герміона поклала свою руку на Ронову й міцно стисла.

- Дякую, Роне, але я не хочу, щоб ти...

- Вибору в тебе немає, - твердо сказав Рон і теж стис її руку. - Вивчиш наше родове дерево і зможеш відповісти на всі їхні запитання.

Герміона невпевнено всміхнулася.

- Роне, це не має значення, бо ми переховуємося разом з Гаррі Поттером, якого розшукують по всій країні. Якби я поверталася до школи, то це була б інша річ. А що Волдеморт планує зробити з Гоґвортсом? - запитала вона Люпина.

- Відвідування тепер обов’язкове для всіх юних чаклунів та відьом, - відповів він. - Про це було оголошено вчора. Це зміна, бо раніше не було примусового навчання. Зрозуміло, майже всі британські чаклуни й чарівниці і так позакінчували Гоґвортс, але їхні батьки мали право навчати їх удома чи, скажімо, відсилати за кордон. А тепер Волдеморт зможе контролювати всю чаклунську спільноту від наймолодшого віку. До того ж, це ще один спосіб відсіяти маґлородців, бо учням буде заборонено відвідувати школу, якщо вони не отримають підтвердження так званого Кровного статусу, для чого їм треба буде надати міністерству докази свого чаклунського походження.

Гаррі відчув роздратування й лють. У цю мить схвильовані одинадцятирічні дітлахи переглядають стоси щойно придбаних підручників, не підозрюючи, що декому з них не доведеться побачити Гоґвортсу, а може, навіть власних родин.

- Це... це... - він намагався знайти слова, щоб передати увесь той жах, який його охопив, але Люпин тихо промовив:

- Я знаю.

Люпин вагався.

- Гаррі, я тебе зрозумію, якщо ти не підтвердиш, але в Ордені вважають, що Дамблдор доручив тобі якусь місію.

- Доручив, - відповів Гаррі, - Рон і Герміона все знають і йдуть зі мною.

- Чи не міг би зі мною поділитися, яка мета цієї місії?

Гаррі подивився на пооране передчасними зморшками обличчя, на густе, але сивіюче волосся, й пошкодував, що не зможе відповісти.

- Не можу, Ремусе, мені дуже прикро. Якщо тобі не сказав сам Дамблдор, то, думаю, і я не маю права.

- Я так і думав, - відповів розчарований Люпин. - Але я міг би хоч якось тобі допомогти. Ти знаєш мене й мої можливості. Я міг би піти з тобою для захисту. І не треба було б мені пояснювати, що саме ти задумав.

Гаррі завагався. Пропозиція була спокуслива, хоч він не міг собі уявити, як можна утримати завдання в таємниці від Люпина, якщо той постійно буде з ними.

А от Герміону це трохи збентежило.

- А як же Тонкс? - запитала вона.

- А що Тонкс? - не зрозумів Люпин.

- Ну, - спохмурніла Герміона, - ви ж одружені! Як вона поставиться до того, що ти підеш з нами?

- Тонкс буде в цілковитій безпеці, - відповів Люпин. - Поживе в батьків.

Було в Люпиновому тоні щось дивне, щось холодне. Та й сама думка, що Тонкс ховатиметься в батьків, теж дивувала. Вона ж була членом Ордену і, наскільки знав її Гаррі, воліла б бути у вирі подій.

- Ремусе, - боязко запитала Герміона, - чи все гаразд... ну, знаєш... між тобою і...

- Усе гаразд, дякую, - гостро відказав Люпин.

Герміона порожевіла. Запала тиша, дивна й ніякова, а тоді Люпин сказав так, ніби зізнався в чомусь неприємному:

- Тонкс завагітніла.

- Ой, як гарно! - пискнула Герміона.

- Прекрасно! - зрадів Рон.

- Поздоровляємо! - додав Гаррі.

Люпин видушив силувану усмішку, більше схожу на гримасу, і сказав:

- То... ви приймаєте мою пропозицію? Чи стане трійка четвіркою? Мені не віриться, щоб Дамблдор цього не схвалив, це ж він, зрештою, призначив мене вашим учителем захисту від темних мистецтв. А слід сказати, що вас очікують, на мою думку, чари, з якими ви ще не стикалися і яких уявити собі не можете.