— Все одно зроби. Я тебе погуглила, знаєш, і мені здається, ти був чи не найкращим у поліцейському департаменті. До чорта похвальних відгуків.

— Мені щастило кілька разів.

Це в нього звучить фальшиво, але удача дійсно грає в цьому велику роль. Удача й перебування в готовності. Вуді Аллен[201] був правий: «Вісімдесят відсотків успіху — це вчасно з’явитися».

— Спробуй зробити, гаразд? Якщо добре зробиш, можливо, ми знову сходимо до спальні. — Вона морщить до нього носа. — Якщо, звичайно, ти не занадто старий для подвійного інтеркурсу.

З того, як він почувається зараз, він, можливо, не занадто старий і для потрійного. Багато було целібатних ночей, на зарезервовані можливості яких він може покластися. Чи то він так сподівається. Почасти — і то великою часткою себе — він усе ще не може повірити, що це не неймовірно деталізоване сновидіння.

Він відпиває вина і, перекочуючи його в роті, дає собі час подумати. Верх її халату знову затулений, що допомагає йому зосередитись.

— Гаразд. Радше за все, він молодий, це найперше. Я так гадаю, десь між двадцятьма й двадцятьма п’ятьма роками. Почасти це виходить з його комп’ютерної обізнаності, але не цілком. Коли цілу групу людей вбиває старший парубок, зазвичай він нападає на родину, колег по роботі або і тих, й інших. І потім він закінчує тим, що приставляє дуло до власної голови. Ти шукаєш і знаходиш причину. Якісь мотиви. Дружина його вигнала, а потім отримала від суду постанову про заборону йому з нею контактів. Бос його скоротив, а потім ще й принизив тим, що наказав парі охоронців стояти поряд, коли він очищав свій кабінет. Прострочені позики. Вичерпані кредитні картки. Дім «підтопило». Машину забрав продавець за несплату внесків.

— Але як щодо серійних убивць? Хіба той парубок у Канзасі був не середнього віку?

— Денніс Рейдер[202], йо. Але він був середнього віку, коли його там запопали, а коли він починав, йому було років тридцять чи десь так. А ще його вбивства мали сексуальне підґрунтя. Мерседес-Кілер не секс-убивця, а також він не серійний убивця в традиційному сенсі. Він розпочав з групи, але потім взявся за окремих осіб — спершу ваша сестра, тепер я. І на нас він пішов не з вогнепальною зброєю, і не у викраденому автомобілі, хіба не так?

— Поки що принаймні, — погоджується Джейні.

— Наш парубок — це гібрид, але він має дещо спільне з молодими людьми, які йдуть на вбивства. Він більше схожий не на Рейдера, а на Лі Мелво — одного з Белтвейських снайперів[203]. Мелво та його партнер планували вбивати щодня шестеро білих. Просто будь-яких. Кому не пощастило попасти у їхні приціли, мусили полягти. Стать і вік не мали значення. Їм вдалося застрелити десятьох, непоганий результат для пари маніяків-людиновбивць. Заявлені мотиви були расовими, і з боку Джона Аллена Мухаммада (він був партнером Мелво, набагато старшого віку) це могло бути правдивим або почасти правдивим. Мені здається, у Мелво мотивація була набагато складнішою, ціле вариво різних речей, яких він сам не розумів. Придивись уважніше, і, ймовірно, знайдеться, що головними гравцями там були сексуальний розлад і сімейне виховання. Гадаю, те саме й з нашим парубком. Він молодий. Він кмітливий. Він уміло вписується в оточення, так уміло, що багато його знайомих навіть не уявляють собі, що насправді він відлюдник. Коли його буде впіймано, вони казатимуть: «Повірити не можу, що було так-то й так-то, він завше був таким приємним».

— Як Декстер Морган[204] у тому серіалі.

Ходжес знає, про кого вона каже, і рішуче мотає головою. Але не тільки через те, що той серіал є суто сфантазованим лайном.

— Декстер розуміє, чому він робить те, що робить. Наш же парубок — ні. Він майже напевне неодружений. У нього нема дівчини. Він може бути імпотентом. Маються великі шанси на те, що він досі живе у батьківському домі. Якщо так, то, ймовірно, з кимось одним із батьків. Якщо це батько, стосунки холодні й відчужені — кораблі, що проминають один іншого серед ночі. Якщо там мати, існують великі шанси на те, що Містер Мерседес є її сурогатним чоловіком. — Він бачить, що вона хоче щось сказати, і піднімає руку. — Це не означає, що між ними існують статеві стосунки.

— Можливо, ні, Білле, але я тобі дещо розповім. Щоб мати з чоловіком статеві стосунки, не обов’язково з ним спати. Інколи це зорові контакти, або одяг, в який вбираєшся, знаючи, що він буде поряд, або що ти в цей час робиш зі своїми руками — доторки, погладжування, обійми, пещення. Десь там мусить бути присутнім секс. Я маю на увазі той лист, який він надіслав тобі… те місце, де йдеться про кондом, який на ньому був, коли він робив те… — Вона здригається в своєму білому халаті.

— Дев’яносто відсотків того листа — білий шум, проте звісно, секс у ньому десь присутній. Так бува завжди. А також злість, агресія, самотність, почуття неадекватності… Але нема сенсу занурюватися у всякі такі речі. Це не профайлінг, це теоретичні дослідження. Які були вище рівня моєї зарплати, навіть коли я ще отримував зарплату.

— Окей…

— Він порчений, — каже Ходжес просто. — І зловредний. Як те яблуко, що зовні цілком гарне, а як його розріжеш, усередині воно чорне й повне черви.

— Зловредний, — повторює вона майже видихаючи це слово. А потім, радше самій собі, ніж йому: — Звісно, такий він і є. Він живився на моїй сестрі, мов якийсь вампір.

— Він може мати таку роботу, де контактує з різними людьми, бо в нього доволі великий запас зовнішньої чарівливості. Якщо так, то це, вірогідно, якась низькооплачувана робота. Він ніколи не просувається вгору професійно, бо нездатний суміщати свій вище середнього інтелект із довготерміновим зосередженням. Його дії дають уявлення про те, що він людина імпульсу й оказії. Міський Центр — перфектний приклад. Я думаю, він мав на оці «мерседес» твоєї сестри, але не думаю, щоб іще за кілька днів до ярмарку робочих місць він знав, що саме з ним зробить. Можливо, навіть за кілька годин до того. Дуже мені хотілося б вирахувати, яким чином він його викрав.

Він робить паузу, думаючи, що завдяки Джерому в нього є вельми добра версія щодо цього: цілком імовірно, що запасний ключ весь час так і лежав у бардачку.

— Я думаю, ідеї різних убивств мелькотять крізь голову цього парубка зі швидкістю карт, коли їх тасує вправний гравець. Він міг думати про вибухи на авіарейсах, вчинення пожеж, розстрілювання шкільних автобусів, отруєння систем водопостачання, можливо, про вбивство губернатора або й президента.

— Господи, Білле!

— Наразі він зафіксований на мені, і це добре. Тим легше буле його впіймати. І це добре ще й з іншої причини також.

— Якої саме?

— Я утримую його думки на заземленому рівні. Змушую його мислити в системі «один на один». Що довше він це робитиме, то довше до того моменту, коли він вирішить утнути нове шоу жахів на кшталт того, проти Міського Центру, і можливо, навіть грандіозніших масштабів. Знаєш, що мене жахає? Він уже, ймовірно, має список потенційних цілей.

— Хіба він не написав, що не прагне більше робити такого знову?

Ходжес вишкіряється. Посмішка освітлює все його обличчя.

— Йо, написав. А ти знаєш, як вгадати, коли такі парубки брешуть? У них губи ворушаться. Тільки у випадку Містера Мерседеса він це робить, пишучи листи.

— Або спілкується зі своїми цілями на сайті «Блакитна Парасолька». Як він це робив з Оллі.

— Йо.

— Якщо ми припускаємо, що він досяг успіху з нею тому, що вона була психологічно вразливою… вибач мені, Білле, але чи має він підстави вірити, що може досягти успіху з тобою з таких же причин?

Він дивиться у свій бокал і бачить, що той порожній. Він береться сам собі налити ще півбокала вина, думає, як воно може подіяти на його шанси на успішні дії при поверненні до спальні, і натомість обмежується маленькою калюжкою на дні бокалу.