– Як же тут красиво… Нашій Оксанці сподобалось би обов’язково.

– Іринко, я це знаю. Для неї ж будував.

Довгі пальці ніжно торкнулися чоловічого обличчя, а він поцілував павутинку зморшок навколо очей – блакитних. Обоє озирнулись до води й прошепотіли:

– З днем народження, хороша наша. З днем народження…

У кишені обізвався телефон.

– Тату! Мамо! Мені вдалося! Чуєте? Вдалося! Хлопчик тепер житиме зі здоровим серцем!

Десь поруч у слухавку радісно кричали:

– Оксано Анатоліївно, ви не хірург, ви – янгол! Чарівниця!!!

– Та годі. Мамо, татку, скоро буду. Обіймаю. І спробуйте лише відмовитись. Ми всі утрьох летимо до океану! Рятуватися від спеки.

Перезирнулись:

– Навіщо так далеко? Порятунок всюди, де любов.