Другий дрон повинен був дослідити, що діється всередині будинку «С» за допомогою чутливої апаратури, яка працювала в інфрачервоному спектрі. З'ясувалося, що режимний будинок «С» порожній. Тільки на п'ятому поверсі, в кімнаті 512, дрон зафіксував дві людські постаті: одна нерухомо сиділа в кутку, ліворуч від вхідних дверей, інша неспокійно ходила по кімнаті, подеколи наближаючись до вікна.

Гайдук, вдивляючись в екрани, на які поступала інформація з дронів, відчув перебої в роботі серця, випадіння пульсу і терпку порожнечу в грудях. Не треба було пити стільки кави. Чи закохуватись у цю дівчину з Марса. Його мучила думка: чи має він право піддавати ризику життя офіцерів ВІРУ заради звільнення коханої дівчини? Але одразу з'явилася друга — холодна, неймовірно важлива думка, ні, не думка, а жорстока, без права на сумніви, істина: Божена єдина на землі істота, яка знає щось, що може вирішити долю людства. Що станеться, якщо вона потрапить у полон до Чорної Орди? Але цього пояснити своїм офіцерам Гайдук не міг. Сказав лише, що це особа, близька до президента Конфедерації та радника з національної безпеки, які дуже просили врятувати її

Нарешті о 23.00 почалася завершальна фаза: до Інституту урології і трансплантологи' нирок під'їхала машина «швидкої допомоги», яка привезла хворого Василя Семеновича Петренка, технолога заводу «Більшовик» з гострим нападом закупорки сечового міхура великим каменем, що вимагало негайної операції. У супроводі двох кремезних санітарів хворий був піднятий на шостий поверх хірургічного корпусу, туди, де стояли порожніми операційні блоки та реанімаційні палати, бо більшість хворих та лікарів розбіглася останніми днями. О 23.30 троє офіцерів ВІРУ — Гайдук і двоє лейтенантів-спецназівців, вдягнувши спеціальні радіопоглинаючі плащ-накидки, створені за технологією «Стеллс», що не залишали слідів на екранах радарів посольства, злетіли з даху шостого поверху на десять метрів вгору і повільно рушили в напрямку посольства Конфедерації Держав Північної Америки. Вони летіли тихо, наче великі нічні сови, над розлогими київськими каштанами, що вже почали скидати з себе засохле листя. Попереду світилися вогні зовнішнього освітлення посольства. Гайдук дав знак рукою — піднятися ще метрів на десять вгору. Ізраїльські десантні апарати індивідуального лету (personal flying device — PFD-X 15) виявилися дуже надійними, хоча Гайдук пам'ятав важке приземлення Невінчаного в своєму службовому кабінеті. І хоч Невінчаний навчив Гайдука літати над «Рогулькою» під час тренувань у таборі ВІРУ, і хоч ідея порятунку Божени належала йому, на «повітряну» частину операції «Серафим» Григорія Івановича не ризикнули взяти: занадто важким для ангела він був.

Нарешті три постаті в сірих накидках зависли над дахом будинку «С». Розвідувальний дрон № 1 надавав заспокійливу інформацію: на даху нікого немає. Спустившись на дах, Гайдук (Серафим-1) залишив там одного офіцера (Серафим-3), а сам з другим лейтенантом спецназу (Серафим-2) з бригади «Грім» почав обережно спускатися з даху на п'ятий поверх. У файлах ДерВару, який здійснював стеження за посольством, хакери ВІРУ знайшли детальні плани будівель і схеми розташування чердачних виходів на дах.

Коридор, в якому ледве блимали лампочки нічного режиму, був порожній, варти біля дверей кімнати 512 також не було. Варта всередині. Гайдук пальцем показав лейтенанту місце зліва від дверей; там мала бути Божена. Лейтенант кивнув і, рвонувши двері на себе, вскочив до кімнати. Одразу пролунав постріл. Коли Гайдук увірвався до кімнати, лейтенант лежав на підлозі, підпливаючи кров'ю, а в лівому кутку кімнати, приклавши пістолет до голови Божени, стояв майор Вільям Кроуфорд — рудий «м'ясник Білл», який не впізнав Гайдука.

— Come in, соте ці, fucken monster, — шепотів він. Божена сиділа, зв'язана на стільці, не розуміючи, хто увірвався до кімнати.

— Яз «Рогульки», — сказав Гайдук. Вона пізнала його голос.

— Вбий цю тварюку! Не бійся за мене! — крикнула Божена.

— Shut up, put the gun down, — наказав Кроуфорд. — Or I'll kill her.

Гайдук зрозумів, що потрапив у пастку і що операція провалилася. Він повільно, не зводячи погляду з Кроуфорда, став на одне коліно і нахилився, щоб, поклавши свою «Беретту» на підлогу, моментально підхопити її лівою рукою і вистрелити в Кроуфорда, — і в цю хвилину побачив, як сліпуче, наче спалах електрозварювання, полум'я охопило обличчя рудого Білла. Той затулив обличчя руками, забувши про Божену, але руки згоріли, залишивши на мить рентгенівське зображення кісток, які також розчинилися в температурі понад 1000 градусів; голова майора Кроуфорда, якій впав на підлогу, згорала під дією бойового лазера ближнього бою, наповнюючи кімнату смородом паленої кістки і волосся. В дверях стояв Серафим-3, залишений Гайдуком на даху. Почувши постріл, він прибіг до кімнати 512, двері якої були відчинені, і, моментально оцінивши ситуацію, увірвався всередину, розвернувся і з відстані метра спрямував потужний промінь лазера в обличчя Кроуфорда. Гайдук кинувся до молодого лейтенанта, якого вперше побачив під час операції в аеропорту. Намацав пульс — лейтенант був мертвий. Всі троє, аби позбутися зайвої ваги, домовились не брати з собою бронежилети. Куля Кроуфорда влучила лейтенанту в груди.

Серафим-3 розв'язував Божену. Тільки зараз Гайдук помітив над вікном об'єктив спостережної камери і вистрілив, розбивши на друзки дорогу оптику. На жаль, вони наслідили — у відділі безпеки посольства залишиться жахлива сцена вбивства майора Центральної служби безпеки Вільяма Кроуфорда. Як казав Мережко, будь-яку операцію, яка залишає по собі документи, слід вважати провалом.

— Треба відходити! — сказав Серафим-3, обшукуючи мертвого майора і забираючи все, що знайшов у кишенях. — Ви беріть цю... — він не знав, як назвати Божену, як і не знав, навіщо її викрадати з території посольства, — а я заберу Льошу. Він у мене свідком був на весіллі.

Гайдук, схопивши Божену за руку, вивів її на дах. Ось-ось почнеться тривога. Офіцер, поклавши на плече тіло Льоші, вийшов, хитаючись, за ними. Гайдук надягнув на Божену апарат PFD-X15, пристібнув на її шиї сіру тонку плащ-накидку і, не відпускаючи руки з апарата, що висів на поясі Божени, натиснув важіль підйому. Вони почали повільно підійматися вгору. Божена пригорнулася до нього. Слідом за ними, тримаючи руку на поясі вбитого Льоші і керуючи його апаратом, почав підноситись догори Серафим-3.

Відлетівши метрів на сто від освітленої території посольства, вони почули виття сирени і постріли. Але вони вже сховалися в зону ночі: летіли над великим неосвітленим парком в протилежному від інституту урології напрямку — до ярів Глибочиці.

Гайдук подумав, що навіть Гоголю не могло наснитися таке — двоє закоханих, один мертвий, один — убивця вбивці, рятівник закоханих, в серпневому нічному небі Четвертої глобальної війни над Києвом.

Мов грішні ангели, вони впали на землю перед зануреною в темряву, розгромленою грабіжниками автозаправкою на Глибочиці, де їх чекав Невінчаний на «Форді-Скорпіоні». Обережно поклавши тіло Льоші до багажника, вони поїхали до Alma mater Гайдука — Політехнічного університету.

92.

Навіть коли Гайдук скинув з себе полілатну маску технічного інтелігента B.C.Петренка, Божена залишилася мовчазною, пригніченою і відчуженою. Гайдук повернув Божені її геджет, витягнутий Серафимом-3 з кишені вбитого Кроуфорда. Інші документи і флешки залишив собі.

Вони були удвох на другому поверсі конспіративного будинку в Політехнічному університеті, де панував казенний запах якогось технічного бюро, що існувало тут ще з 1920-х років. З того часу залишився і старий шкіряний диван з високою спинкою, увінчаною дзеркалом. Гайдук подумав, що на цьому дивані, там, де сидить Божена, сидів колись старий професор, який продав їм у Калинівці мотоцикл «Zundapp».

Раптом Божена засміялася:

— Бетмен! Справжній Бетмен! — захлиналася вона в нестримному реготі, який раптом перейшов у плач. Гайдук сів поряд з нею і став її цілувати, злизуючи сльози з мокрого і солоного обличчя, яке стало негарним, наче Божена раптово постаріла і повернулася до стану, коли він її вперше побачив у лімузині Білого Дому. Потім став на коліна перед